Закладка 1Закладка 2Закладка 2
Структура НАПН України » Керівництво » Президент »
Кремень Василь Григорович

президент НАПН України

Кремень Василь Григорович – видатний український вчений у галузі соціальної філософії, філософії освіти, педагогіки, політології. Автор багатьох фундаментальних досліджень, відомий організатор освіти і науки, державний і громадський діяч.

Доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук України, дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України, член ряду наукових товариств, почесний доктор багатьох університетів, народний депутат України 3-го скликання (1998–2000), міністр освіти і науки України (2000–2005) , президент Товариства «Знання» України (з 1998), член Комітету з Державної премії в галузі науки і техніки (з 2002), член Комітету з Державної премії в галузі освіти (з 2011), голова і член наукових рад ряду університетів.

Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі освіти. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого III, ІV та V ступенів, орденом «За заслуги» І, II та III ступенів. Нагороджений багатьма відзнаками громадських, релігійних та інших організацій і установ.

Зміни в освітній галузі, очолюваній Міністром освіти і науки Василем Кременем у 2000–2005 рр., були концептуально цілісними і логічно продовжили теоретичні наукові напрацювання. Саме з його ініціативи й за безпосереднього керування в країні відбувається активний процес переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності, освітня система України наближається до освітніх систем розвинутих європейських країн, втілюється в життя інноваційна державна політика в галузях освіти і науки. Загальноосвітня школа переходить до нового змісту та дванадцятирічного навчання. Запроваджено вивчення іноземної мови з другого класу. Українська мова як державна вивчається всіма учнями. Кількість учнів, що навчається українською, зросла з 62 % до майже 75 %. Причому без будь-якого тиску і супротиву. Навчальні досягнення оцінюються позитивною дванадцятибальною шкалою. Обґрунтовується перехід старшої школи до профільності. Переважно здійснено комп’ютеризацію загальноосвітніх закладів. Розпочато виконання програми «Шкільний автобус». Ухвалено програму з виготовлення та постачання до навчальних закладів обладнання нового покоління для вивчення природничо-математичних та технологічних дисциплін. Розпочато експеримент із впровадження зовнішнього незалежного оцінювання школярів. Системні зміни відбуваються і у вищій освіті України. Вища школа була підготовлена до входження у Болонський процес, приєднання до якого формально сталося в травні 2005 р. Упродовж кількох років було підготовлене отримання позики Світового банку для розвитку освіти України, що розпочалося з 2006 р. Істотно збільшилась кількість студентів вищих навчальних закладів. Переміни торкнулися й економічної сфери галузі. Зросло фінансування науки і освіти. Утверджуються нові форми її організації, у тому числі технопарки. Повністю ліквідовано заборгованість із заробітної платні вчителям і науковцям. Значно поліпшено умови роботи викладачів, стипендія студентів тільки в 2004 р. зросла більше ніж удвічі. Вперше в сучасній історії середня заробітна плата в освіті перевищила відповідний показник у сферах охорони здоров’я, культури та ін.

Саме за керівництва галуззю міністра В. Г. Кременя відбувся злам у свідомості суспільства щодо доленосної функції освіти і науки.

Наукова діяльність В.Г. Кременя нині охоплює широкий діапазон проблем, центральними з яких є теоретико-методологічне обґрунтування розвитку освіти i науки України, визначення засадних принципів і напрямів розвитку філософії освіти, розроблення концептуальних питань сучасної соціальної філософії, зокрема концепції людиноцентризму в освіті. Окремої уваги в дослідженнях академік В.Г. Кремень надає глобалізаційним процесам у світі,  їх впливові на розвиток людства, людини, системи освіти та врахуванню їх при визначенні стратегічних напрямів розвитку України, цілісному соціально-політичному аналізу основних етапів української історії, розвитку незалежної України.

Академік В.Г. Кремень автор близько 1000 наукових і науково-публіцистичних праць. 

Основні монографії:

  • «Коллективность и индивидуальность: судьба одной из ключевых социалистических идей» (1990)
  • «Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» (1996)
  • «Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації» (1999)
  • «Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи) (2003)
  • «Україна: проблеми самоорганізації» (2003)
  • «Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати» (2005)
  • «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007)
  • «Filozofia edukacji» (2008)
  • «Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура» (2008)
  • «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009)
  • «Еліта: витоки, сутність, перспектива» (2011)
  • «Filozofia antropocentryzmu w edukacyjnej przestrzeni» (2011)
  • «Синергетика в освіті: аспект людиноцентризму» (2012)
  • «Україна у добу глобалізації (начерки метадисциплінарного дослідження)» (2013)
  • «Людина у викликах цивілізації: від минулого – до майбутнього» (2020)

Підручники:

для вищої школи: «Політологія: наука про політику» (2002)

  • «Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції» (2005)
  • «Філософія: Логос. Софія. Розум» (2006)
  • «Філософія управління» (2007)
  • «Політологія: наука про політику» (2009)
  • «Філософія: Історія, суспільство, освіта» (2011)
  • «Философия общения» (2011)
  • «Ескізи про мудрість. Від міфу до істини» (2019) та інші

для загальноосвітньої школи: «Філософія» (2012).

Віхи біографії:

Народився 25 червня 1947 у с. Любитове Кролевецького району Сумської області

1954-1962 - учень Любитівської восьмирічної школи Кролевецького району Сумської області

У 1965 закінчив із золотою медаллю Чорноплатівську середню школу Конотопського району Сумської області

1965-1966 - слюсар автопарку м. Конотоп Сумської області

У 1971 р. закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка

1971-1979 - аспірант, асистент, старший викладач, заступник декана філософського факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка

1979-1986 - інструктор, консультант, завідувач сектором вузів відділу науки і навчальних закладів ЦК Компартії України

1986-1991 - інструктор, помічник завідувача відділом ЦК КПРС, завідувач сектором, де опікується проблемами розвитку освіти і науки

1991 - за результатом захисту докторської дисертації присуджено науковий ступінь доктора філософських наук

1991-1992 - заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень Російської академії наук

1992-1994 - заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу методології прийняття соціально-політичних рішень Національного інституту стратегічних досліджень України

1994 - присуджено наукове звання професора 

1994-1998 - керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, заступник Глави Адміністрації Президента України - керівник управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України 1995 р. - обрано дійсним членом Академії педагогічних наук України

1997 - обрано президентом Академії педагогічних наук України; отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»

1998 - обрано членом Президії НАН України; обрано президентом Товариства «Знання» України; обрано президентом Спортивної студентської спілки України; удостоєний Міжнародної премії ім. Г.С. Сковороди

1998-2000 - депутат Верховної Ради України, голова підкомітету з фахової освіти Комітету з науки і освіти 2000-2005 рр. - міністр освіти і науки України

2000 - обрано академіком Національної академії наук України; призначено членом Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України

2002 - призначено заступником голови Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки; призначено членом Президії ВАК України; нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня

2004 - нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня

2005 - удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки

2006 - удостоєний премії НАН України ім. М.І. Костомарова

2007 - нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня

2010 - затверджено членом Гуманітарної Ради при Президентові України

2011 – призначено заступником голови Комітету з Державної премії в галузі освіти

2011 - нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня

2017  - нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня

2021  - нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня