Рецензія на книгу «Горностай, Павло. Психологія колективних травм: монографія. Кропивницький : ІМЕКС-ЛТД, 2023. 336 с.» https://lib.iitta.gov.ua/738684/

 Наслідки агресії рф проти України, що наразі триває, ще належить оцінити згодом, але вже зараз очевидно, що її вплив на національну ідентичність буде чи не більший, ніж попередніх руйнівних подій. Війна травмує мільйони, фактично – все суспільство. Через це проблема колективної травми набуває великої значущості і ставить перед науковими спільнотами психологів, педагогів, соціологів важливі завдання на майбутні роки: допомога в подоланні наслідків травм і соціальна адаптація як окремих осіб, так і українського суспільства загалом.

Представлена монографія детально аналізує психологічні механізми колективних травм. Автором запропоновано модель ставлення соціальної групи до колективної травми, що базується на дихотоміях «активність–пасивність» і «миролюбність–агресивність» та принципі тяжкості колективного травмування як методологічній рамці дослідження. Цей підхід дозволив детально дослідити численні аспекти функціонування соціальних груп, які переживали колективні травми. Важливим здобутком автора є оцінювання тяжкості колективної травми за рівнями її значущості, справедливості, активності та переживання.

Надзвичайно актуальною для вивчення сьогочасного інформаційного простору стала авторська концепція психології інформаційних травм, які розглядаються не тільки як самостійне явище, але і як складники розвитку будь-яких колективних травм і їх поширення в просторі та часі. Автор з’ясовує тісні внутрішні зв’язки інформаційних травм, інформаційної безпеки та кризи інформаційного суспільства, відомої під назвою «концепція постправди». Колективна травма як феномен соціальної психіки позиціонується автором як неопрацьований травмівний досвід, який отримують великі соціальні групи, та який стає змістом їх групового несвідомого.

У контексті групової психіки проаналізовано феномени групової ідентичності, менталітету соціальних груп, колективної (історичної) пам’яті. Наприклад, історичні травми трактуються як розриви наступності історичної пам’яті групи. З цих позицій проаналізовано найпоширеніші політичні та історичні міфи, які тиражуються імперською ідеологією, та їх безпосередній вплив на історичні колективні травми України. В контексті міжгрупових взаємодій автор досліджує тоталітарні ідеології, зокрема гібридні на кшталт путінізму, та їх роль у виникненні колективних травм.

Автор аналізує численні колективні травми з історії людства, зокрема – ті, що мали місце в Україні в різні періоди її історії. Основну увагу приділено травмам геноциду Голодомору та російсько-української війни, зокрема – ролі інформаційної блокади Голодомору як чинника вторинної травматизації, або інформаційно-психологічного геноциду у авторській термінології. Ще одним важливим науковим здобутком є аналіз специфічних групових травм агресора, недостатньо вивчених у сучасній психології.

Традиційна проблематика міжпоколінної передачі травмівного досвіду соціальних груп суттєво доповнена такими авторськими концепціями як захисна поведінка групи в умовах колективної травматизації та циклічна повторюваність історичних травм. Це додає нові цінні дані щодо закономірностей утворення та поширення колективних травм у світі.

У монографії подано широкий історичний огляд суспільних практик долання наслідків травматизації та різноманітних психологічних, психотерапевтичних та інших методів і засобів для роботи з травмованими індивідами та групами. Особливої уваги приділено таким методам дії як психодрама та соціодрама, які мають надзвичайно високий потенціал для роботи з колективними травмами, зокрема їх безпосередніми та довготривалими наслідками, що охоплюють декілька поколінь.

Проаналізовано  також проблемні питання політики, дипломатії, суспільної практики, громадської думки та інших важливих сфер сучасної цивілізації, пов’язаних з колективними травмами. За переконанням автора, їх розв’язання стане суттєвим внеском у вдосконалення принципів міжнародної безпеки, профілактики конфліктів між глобальними соціальними групами та відповідного зменшення ризиків виникнення колективних травм.

Олег Старовойтенко, старший науковий співробітник

Інституту соціальної та політичної психологіїНАПН України