«Розвиток сучасної мистецько-педагогічної освіти: національний і європейський контекст : монографія / за наук. ред. Мирослави Вовк; передмова Стефана Пуріча. Сучава : Видавництво Університету «Штефан чел Маре», 2023. 517 с.»

 Аналіз наукових розвідок, концепцій, інноваційних підходів до усвідомлення мистецької освіти як пріоритетного напряму сучасної педагогіки, представлених у колективній монографії, дозволяє констатувати: сучасна вища педагогічна школа має реалізовувати цілісну систему формування, розвитку ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя у процесі його професійно-педагогічної підготовки. Пріоритетними цінностями сучасної освіти, що можна виснувати з монографії, є цінності національні, оприявнені у досягненнях національної культури, мистецтва, науки і техніки.

Науковці України та країн ЄС – автори зазначеної колективної монографії, доводять неспростовну істину, що в системі мистецько-педагогічної освіти якраз і формуються національні цінності. Саме вони активно стимулюють розвиток теорії і практики освіти, професійно-педагогічної підготовки сучасного вчителя. Дослідники феномену мистецької педагогіки не лише з України, а й Польщі, Румунії, Словаччини та інших країн визначають музичну систему як стрижневу характеристику музики, що засвоюється у кожної людини з дитинства на несвідомому рівні психологічних установок, як і граматичні правила мови, що і зумовлюють особисту музичну активність (сприймання, творчість та інше). Як тут не згадати видатного українського педагога, філософа, теоретика і практика освітньої галузі І.А. Зязюна (1938–2014 рр.), який неодноразово акцентував увагу на ідеї соціологізації потреби катарсису (очищення мистецтвом).

Для вчителя, особливо в роботі з дітьми, серце яких зранене війною, катарсис є надзвичайно потужним елементом зцілення, оскільки пов’язаний із емоціями і почуттями. Емоції і почуття найтісніше поєднані з несвідомим, де вони об’єднують ряди уявлень і приховані мотиви, впливають на усвідомлені переживання і зумовлюють цілісну психічну реакцію суб’єкта, що визначає і спрямовує уяву, фантазію, творчий процес.

Увазі читача предстає важлива обставина: в українському суспільстві аксіологічні аспекти свідомості суттєво інші за змістом, ніж на Заході. Виникає нагальна проблема формування сучасної історично власної, не нав’язаної нам і не взятої ні в кого напрокат ціннісної свідомості. Більшість наукових розвідок, що вміщено у колективній монографії, доводять тезу про те, що перед вітчизняною аксіологією постають нагальні завдання нового філософсько-методологічного синтезу. Пошуки моделі освіти, адекватної сучасному типові культури і відповідно новому етапові розвитку цивілізації, складає найактуальнішу проблему сучасної педагогіки. Це, насамперед, викликає необхідність звертання методології, теорії та практики педагогіки до витоків освіти – розгляду її як феномену і частини культури, як культуровідповідної системи, середовища і процесів транслювання культури, що передусім відображають такі фундаментальні властивості культури, як єдність у багатогранності, культури як універсуму, культури як цілісності.

Можна також констатувати й те, що у вітчизняній педагогіці культурний простір освіти досліджений недостатньо. Поняття культури, як це не парадоксально, до останнього часу не осмислювалося педагогікою, не включалося в її науковий обіг, висуває завдання її всебічної і глибокої науково-педагогічної рефлексії. Мистецька педагогіка, як засвідчують представлені наукові розвідки, почасти може подолати цю прогалину, бо в основі її теоретико-методологічних складників є феномен людини культури – творчої особистості, здатної до самоствердження в усіх сферах життєдіяльності. А також схильної жити в умовах діалогу культур, ринкової економіки, нової релігійності тощо. Людині культури притаманний естетичний смак, розуміння краси і гармонії, бережливе ставлення до свого фізичного і психічного здоров’я, здатність примножувати благополуччя сім’ї і країни.

Олександр ЛАВРІНЕНКО,

головний науковий співробітник

відділу теорії і практики педагогічної освіти

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих

 імені Івана Зязюна НАПН України,

доктор педагогічних наук, професор