Olga Sukhomlynska, Alan Cockerill.  Moral Education as a Constant Factor in the Pedagogical Process. Vasily Sukhomlinsky’s Educational and Social Experience [«Моральне виховання як основа педагогічного процесу. Освітня й громадська діяльність Василя Сухомлинського»} // Second International Research Handbook on Values Education and Student Wellbeing. Second Edition / Ed.Terence Lovat, Ron Toomey, Neville Clement, Kerry Dally. Springer, 2023.S. 449-470.

Нещодавно в міжнародному виданні Springer вийшла публікація учених-сухомлиністів  – Ольги Сухомлинської і Алана Кокеріла. Публікація є не чим іншим як частиною видання з педагогіки, присвяченого видатним лідерам педагогічної думки, серед яких  – український педагог Василь Сухомлинський. Назва публікації найвлучніше передає всю сутність педагогічної діяльності й творчості Павлиського добротворця.

Освітня й громадська діяльність Василя Сухомлинського». У вступі до основного викладу матеріалу автори слушно зауважують: «Двадцяте століття є знаковим, оскільки підходи до морального виховання, сформульовані тоді, впливають на теорію і практику виховання й нині.

Особливий інтерес викликає підхід українського педагога Василя Сухомлинського, через унікальний і доволі неординарний його підхід до постановки й розв’язання проблем морального виховання, а також через те, що багато його педагогічних ідей досі ще не набули широкого вивчення й застосування». За мить, відірвавшись від читання, розумієш: скільки прочитано текстів самого Сухомлинського, скільки опановано досліджень про Сухомлинського – а глибина думки й практики видатного педагога дійсно неосяжна і, мабуть, у цьому його фантастична значущість для майбутніх поколінь.

Частина книги, що розповідає про Василя Сухомлинського, складається із десяти розділів: «Система виховання Сухомлинського»; «Освітні підходи, прийняті в усій школі»; «Програма дошкільного виховання», «Початкова школа», «Середня школа (5-8 класи)», «Старші класи (9-10 класи)», «Учасники навчального процесу», «Значення підходу Сухомлинського до морального виховання в радянському контексті», «Актуальність Сухомлинського сьогодні», «Література». Отак по-сучасному дуже лапідарно представлено педагогічну систему українського педагога, серцевиною якої є моральність, для сприйняття й розуміння іноземним читачем.

І, мабуть, це закономірно, адже сьогодення нас переконує: глибока історія української нації, її трагічні злами й блискучі успіхи українців на світовому рівні відомі лише самим українцям, і то лише тій частині, що вболівала за народ і кожну його особистість, як це вдалося хіба що самому Василю Сухомлинському. Перечитуючи узагальнювальні тези про ідеї Сухомлинського, де майже кожну з них характеризує слово «вперше», усвідомлюєш (може, через наші теперішні трагічні втрати й прагнення відсахнутися подалі від руського міра) беззаперечну правоту педагога в тому, що ми зараз називаємо європейськістю. Свобода розвитку, досяжність щастя, поєднання радісного дитинства з раннім дорослішанням, формування громадянськості й суб’єктності особистості і праця, праця, праця – ось вони, стержні і прояви моральності. Квінтесенцією викладу по праву можна вважати таку цитату авторів у сполученні з думкою самого Сухомлинського: «…Абсолютно кожна дитина, яка отримує відповідну освіту, може досягти найвищого рівня моральності, незважаючи на очевидні обмеженя та бар’єри, які можуть бути на шляху інтелектуального і фізичного розвитку. «Тут нікому не заборонено піднятися на вершину; тут є справжня рівність без кордонів; тут кожен може бути великим і неповторним (Сухомлинський, Проблемы воспитания…, 1979)».

Кожна епоха створює унікальні обставини й сприйняття, а вічне залишається завжди актуальним, і такою є спадщина Василя Сухомлинського. І можна лише радіти, що в сьогоденній інтерпретації Ольги Сухомлинської і Алана Кокеріла ідеї видатного українського педагога доступні світовому педагогічному загалу.

Лідія ТКАЧЕНКО,

 провідний науковий співробітник

Інституту обдарованої дитини НАПН України,

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник