Рецензія на книгу «Основи соціальної психології: підручник для закладів вищої освіти / П.П. Горностай, М.М. Слюсаревський, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Хазратова та ін.; за ред. М.М. Слюсаревського. – Київ: Талком, 2018. – 580 с.»

У кожного викладача є улюблені підручники, що допомагає перетворити викладацький процес на захопливу зустріч з новим знанням у форматі живого спілкування. За чотири роки викладання дисципліни «Соціальна психологія» із застосуванням підготовленого в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України підручника «Основи соціальної психології» (за редакцією члена-кореспондента НАПН України М.М. Слюсаревського) він став одним з моїх найулюбленіших.

У підручнику систематизовано науково-теоретичні напрацювання із соціальної психології, що представлено у зручній для засвоєння формі, які дають цілісне та повне уявлення про сучасний стан цієї галузі науки, її методологічні засади та методи. Викладення навчального матеріалу відрізняється науковою логічністю, послідовністю, дозволяє чітко зрозуміти авторські погляди та переконання. Дуже приваблює авторська позиція: представити значення соціальної психології як теоретико-методологічного підґрунтя усієї системи психологічного знання. Автори переконливо доводять читачєві, що вивчення саме соціальної психології нині відкриває «королівську дорогу» до опанування психологічних наук як таких.

Стиль викладення матеріалу є науковим, але водночас зрозумілим, живим, образним, навіть, захопливим – автори ніби запрошують читача до діалогу, спонукають до самостійного критичного ставлення, осмислення проблем. Теоретичні положення ілюструються яскравими прикладами. Такий підхід «заземлює» теорію, робить її придатною для розв’язання практичних завдань, і водночас сприяє більш глибокому пізнанню закономірностей існування та функціонування людини в сучасному соціумі. Поняття і терміни соціальної психології чітко визначені, логічно пов’язані.  

Підручник містить дев’ять розділів, кожний з яких завершується питаннями для обговорення і закріплення матеріалу, практичними завданнями за проблематикою розділу та списком рекомендованої літератури. Представлено наступні структурно-смислові блоки навчального курсу із соціальної психології: науково-методологічний; основи психічної регуляції (саморегуляції) соціальної поведінки людей; психологічні проблеми міжособової взаємодії і міжособових стосунків; психологія групових і масоподібних соціальних суб’єктів; соціальна психологія особистості; проблема розроблення та застосування практичного інструментарію соціальної психології.

Перший розділ «Науково-методологічні засади соціальної психології» подає соціальні феномени в онтологічному вимірі, в усьому розмаїтті форм їх прояву. Узагальнено погляди вітчизняних вчених на предмет соціальної психології та методологічні засади її розвитку, коло досліджуваних нею проблем, її місце у системі наукового знання. Такий виклад матеріалу сприяє «профілактиці» спрощеного погляду (цілком можливого з боку студентів) на соціальну психологію як науку «про спілкування». Особливо хочеться відзначити спосіб викладення історії соціальної психології. Параграф насичений іменами видатних особистостей і яскравими персоналіями, текст написано переконливо і натхненно, що спонукає до професійної гордості та стимулює до розвитку науки у сьогоденні. Належне місце віддано й становленню соціально-психологічної науки в Україні.

У другому розділі «Регулятивні механізми соціальної поведінки, можливості її пояснення і передбачення» систематизовано знання про соціальні настановлення (атитюди), їх структуру, функції, динаміку; цінності та ціннісні орієнтації, спонукальну роль у людській поведінці; розкрито сутність феномену когнітивного дисонансу. Особливо відзначимо останній параграф розділу, в якому проблематизовано роль соціальної ситуації у поясненні і передбаченні соціальної поведінки. По-перше, соціальна ситуація є феноменом, що, дійсно, має величезну роль у конструюванні та реалізації будь-якого акту соціальної поведінки особистості, по-друге, цей параграф є новим для навчальної літератури із соціальної психології – системним викладенням матеріалу з цього питання.

У третьому розділі «Психологія міжособових стосунків та міжособової взаємодії» зібрано величезний різноманітний фактаж щодо взаємодії (інтеракції) і стосунків між людьми, соціальної перцепції і комунікації. Матеріал розділу є добре структурованим, логічно та послідовно викладеним.

«Психологія впливу» (четвертий розділ) є блискучим прикладом поєднання традиційних та новітніх поглядів на феномен впливу. З одного боку, ретельно та всебічно проаналізовано класичні підходи до вивчення цієї проблеми, з іншого – розкрито сутність авторської концепції суб’єктно-вчинкової природи впливу. Цікавою є представлена автором ідеальна онтопсихологічна модель міжособистісного впливу, яка може широко застосовуватись у психолого-педагогічній та психотерапевтичній практиці.

У п’ятому розділі «Група і міжгрупові відносини як соціально-психологічні феномени» представлено психологічні детермінанти виникнення групи,методологічні проблеми вивчення груп, класифікацію груп, психологічні параметри вивчення групи. Цікаво та дуже змістовно викладено матеріал щодо групової свідомості та групового (колективного) несвідомого, процесів групової динаміки, міжгрупових відносин.

«Психологія великих груп та масових явищ» – шостий розділ, що містить інформацію про соціально-психологічні особливості утворення та функціонування великих спільнот, таких як нації, партії, соціальні верстви та інші спільноти, що вирізняються за соціально-демографічними, професійними, економічними, релігійними, культурними, освітніми, віковими, статевими чи іншими ознаками.

У сьомому розділі розкрито психологічну специфіку середніх і малих груп, проблему їх продуктивності, особливості групової динаміки. Розглянуто поняття соціального статусу, соціальної позиції, комунікативних мереж, функцій малої та середньої групи. Безумовну прикладну цінність має параграф, що стосується організації як середньої соціальної групи, її структури, критеріїв та чинників ефективності, мотиваційних аспектів праці персоналу організації.

Восьмий розділ «Соціальна психологія особистості» представляє цілісне описання всіх феноменів, які можуть стосуватися існування людини в соціумі. Систематизовано наукові уявлення різних авторів на структуру особистості, розкрито сутність життєвого світу особистості як способу самоконструювання, роль криз в особистісному зростанні. Особливу увагу приділено науковим категоріям соціалізації та індивідуалізації, цікаво та змістовно описано симпатію, прихильність, дружбу, кохання як соціальні почуття та тип міжособистісних стосунків. Параграфи щодо особистісного часу, психологічного віку, стратегій самоконструювання, особистісної ефективності є, на мій погляд, обов’язковими для ретельного вивчення студентами будь-яких спеціальностей.

Останній, дев’ятий, розділ наголошує прикладний характер соціальної психології, її невичерпні та водночас ще не повністю застосовані ресурси та можливості щодо вирішення складних проблем суспільного розвитку. Представлено практичний інструментарій соціальної психології, а саме, соціально-психологічне консультування, активні соціально-психологічні методи, PR-технології, іміджмейкінг, бізнес-тренінги, організаційний консалтинг, коучинг.

Впевнена, що підручник «Основи соціальної психології» є незамінним як для майбутніх психологів, так і для студентів інших спеціальностей, котрі цікавляться соціально-психологічними проблемами суспільного розвитку.

Олена БЛИНОВА,

завідувач кафедри психології

Херсонського державного університету,

доктор психологічних наук, професор