14 березня у Верховній  Раді України  відбулися  парламентські  «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання».

Із доповіддю виступив перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Суліма Є.М. Із співдоповіддю - Голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Луцький М.Г.

Суліма Є.М. зазначив, що сучасну освіту слід розглядати як одну з визначальних складових регіонального та загального економічного розвитку країни. Наголосив, що проблеми освіти у сільській місцевості, які особливо загострились в період переходу економіки на ринкові відносини, виходять далеко за межі суто освітянської галузі. Зауважив, що освіта на селі залишилася поза увагою аграрних та інших виробництв, зростає кількість сіл, у яких відсутні об’єкти господарської діяльності. Суліма Є.М. зауважив, що головне завдання сьогодні – забезпечити рівні стартові умови для всіх дітей. Звернувся до Верховної Ради з пропозицією внести зміни до базового Закону та встановити менший показник наповнюваності класів у сільській місцевості.

Учасники парламентських слухань, аналізуючи сучасний стан та перспективи розвитку освіти в сільській місцевості України, відзначили, що вимоги Конституції України та чинного законодавства сприяли тому, що освіта в сільській місцевості набула ознак національної самосвідомості, цілісності, відповідності новим суспільним відносинам. Уточнено методологію розвитку освіти щодо цілей, цінностей демократичного суспільства, особистісного розвитку, інтеграції до європейського освітнього простору. Задекларовано засади рівного доступу громадян до якісної освіти, запроваджено механізм державних стандартів, оновлено зміст передшкільної і шкільної освіти, підготовлено нове покоління підручників, урізноманітнено мережу навчальних закладів, на законодавчому рівні запроваджено обов`язкову передшкільну освіту дітей 5-6-річного віку тощо.

Водночас виступаючі зазначали, що ці зміни ще не набули системного і завершеного характеру, а тому не справляють належного впливу на стан освіти. До низки нерозв`язаних питань в освіті, зокрема в сільській місцевості, відносяться наступні проблеми:

• структура мережі не повною мірою враховує освітні, виховні, оздоровчі та культурні потреби селян, що створює нерівноцінні умови для навчання і розвитку сільських та міських дітей;
• загальне зменшення кількості дітей впливає на мережу загальноосвітніх навчальних закладів, призводить до зменшення наповнюваності класів і шкіл, збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів, що призводить до зниження якості освіти, скорочення педагогічного навантаження вчителів тощо;
• низький соціальний статус педагогічної діяльності;
• відсутність механізму вчасного і повного забезпечення навчальних закладів навчальними програмами, підручниками, посібниками, обладнанням;
• брак сучасного інформаційного супроводу;
• дефіцит дошкільних навчальних закладів, жорстка централізація управління, негнучкість освітньої системи.

Учасники слухань звернули увагу, що Верховній Раді України необхідно забезпечити прийняття законів щодо:

наповнюваності класів загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості;

підвищення соціальних гарантій педагогічним працівникам, які працюють в сільській місцевості (питання пільгового забезпечення житлом, надання пільгових кредитів, збільшення матеріальної допомоги молодим спеціалістам, підвищення пенсійного забезпечення, зняття обмежень на реалізацію державних гарантій щодо користування житлом з опаленням та освітленням);

спрощення процедур державних закупівель, які здійснюють організації та установи освіти;

внесення змін до Бюджетного кодексу стосовно визначення обсягів міжбюджетних трансфертів для здійснення видатків на дошкільну, позашкільну освіту та на загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати, тощо. В обговорення питання взяв участь президент Національної академії педагогічних наук України Кремень В.Г. Він зокрема сказав: "Зі змістовних доповідей першого заступника міністра освіти і науки, молоді та спорту України Є.М. Сулими і голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти М.Г. Луцького постає об'ємна картина стану справ у сільській освіті.

Ахіллесова п’ята освіти на селі – це малокомплектність навчальних закладів. Саме це обумовлює суттєве подорожчання (у декілька разів) навчання  одного учня, неможливість укомплектувати школу професійними вчителями-предметниками, відсутність необхідної навчально-матеріальної бази, сучасних комунікаційних зв’язків та інші недоліки. Усе це визначає, як правило, недостатню якість освіти. Що робити?

По-перше, на основі всебічного аналізу, з урахуванням демографічної ситуації, перспектив розвитку населеного пункту, громадських настроїв, визначитися із мережею навчальних закладів. Органам влади на місцях мати сміливість і відповідальність разом із сільськими громадами прийняти рішення про доцільність існування того чи іншого навчального закладу. Чим довше буде існувати невизначеність, тим більш кризовою стане ситуація.

По-друге. Скрізь, де є хоча б декілька дітей відповідного віку, залишити початкову школу чи дитячий садок-початкову школу. Провести експеримент із запровадження шестирічної початкової освіти на селі з тим, щоб до 12–13 років дитина навчалася поблизу домівки, а потім ішла до 7-го класу. Безумовно, у тих селах, де є можливість, залишити і базову школу (5–9 класи). І ще одне: провести експеримент з об’єднання школи і сільського клубу і створення дієвого освітньо-культурного центру на селі.

По-третє. Старшу школу зосередити у великих селах, для дітей із сіл, що знаходяться близько до райцентру, це можуть бути профільні заклади районного центру. Таким чином ми забезпечимо профільне навчання сільських дітей, без чого вони будуть неконкурентоспроможними.

По-четверте. Для функціонування такої освітньої системи на селі потрібно реалізувати три завдання:

• завершити здійснення започаткованої постановою Уряду В.Ф.Януковича у 2003 р. Програми «Шкільний автобус»;
• передбачити  приведення в нормальний стан шляхів між селами, що  може дати для будівництва доріг не менший поштовх, ніж Євро–2012   для шляхів стратегічного значення, і суттєво змінить сільське життя взагалі;
• провести організаційні зміни в освіті, зокрема через створення     освітніх округів та здійснення управління ними на громадсько-державних засадах. Така практика широко розповсюджена в Скандинавських країнах. Існують округи і у нас. Президія НАПН України розглядала їхню діяльність і високо її оцінила.

По-п'яте. По-серйозному взятися за оснащення сільських шкіл сучасним навчальним обладнанням, яке, зокрема, готові виробляти багато вітчизняних підприємств.

По-шосте. Створити повноцінний (on-line) он-лайн каталог з вільним доступом до електронних підручників, посібників, дидактичних та інших матеріалів для самостійного засвоєння учнями знань і здійснення самоконтролю шляхом тестування навчальних досягнень. НАПН України, зокрема її Інститут обдарованої дитини, має сайт "Острів знань",а нещодавно ми підписали меморандум про співпрацю у цьому напрямі з керівництвом Національного проекту "Відкритий світ". Потрібно забезпечити безперебійний, бездротовий Інтернет-зв'язок з усіма сільськими  споживачами через встановлення в кожному районі радіорелейної станції "Ваймакс" чи іншим способом.

По-сьоме. Безумовно, треба вирішувати інші проблеми освіти взагалі: вчасну доставку підручників, а тому вже у першому кварталі направляти кошти профільному міністерству; здійснювати подальшу комп’ютеризацію освіти; підняти престижність вчительської праці, для чого підвищити заробітну плату, причому починати із молодих педагогів та ін.

І останнє. Досвід показує, що завжди, навіть у нинішніх непростих економічних умовах у багатьох районах, де є відповідна увага з боку місцевої влади, освіта знаходиться у кращому стані, ніж в цілому в країні.

Візьмемо для прикладу Конотопський район Сумської області.      Тільки в 2011 р. тут придбано дитячих меблів для дітей раннього віку на майже 100 тис. грн., закуплено два навчальні комп’ютерні класи, усі навчальні заклади підключені до мережі Інтернет, забезпечено підвезенням 100 відсотків учнів – для цього придбано два шкільні автобуси. На громадських засадах у школах району працює 181 гурток, створено 46 творчих об'єднань при районному Центрі позашкільної роботи.  У селі Козацькому навіть відкрита секція лижних гонок та лижеролерів, для чого побудована спеціальна доріжка і закуплено оснащення. (До речі, це зробив керівник місцевого господарства Віктор Гала, витративши понад 300 тис.грн.)

Цей приклад показує, що тільки через посилення уваги до освіти, через розуміння абсолютної пріоритетності освіти в сучасному розвитку ми можемо підготувати наших дітей до успішної самостійної діяльності, що і забезпечить динамічний прогрес нашої країни."

В обговоренні питання взяли участь народні депутати: Самойлик К.С., Кириленко В.А., Оробець Л.Ю., Курило В.С. та ін.