Після тривалої важкої хвороби пішов з життя відомий український психолог, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України Мирослав Йосипович БОРИШЕВСЬКИЙ

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ. СПІВЧУТТЯ ДРУЗЯМ, РІДНИМ І БЛИЗЬКИМ.

Прощання з покійним відбудеться 29 квітня о 12.30  у приміщенні  Інституту (вул. Паньківська, 2) і о 14.00 у церкві при Патріаршому соборі Воскресіння Христового (вул. Микільсько-Слобідська, 5; метро Лівобережна). 

Понад 50 років життя Мирослава Йосиповича Боришевського були пов’язані з Інститутом психології. Він народився 28.07.1934 р. У 1952 р. поступив у Львівський університет ім. Івана Франка на відділення логіки та психології, після цього до 1962 року працював учителем у середній школі та 1 рік викладачем психології у Самбірському педучилищі. У 1962 – 65 рр. – аспірантура в НДІ психології. У 1966 захистив кандидатську дисертацію «Психологічні умови виховання самоконтролю поведінки в учнів підліткового віку», а в 1992 – докторську «Розвиток саморегуляції поведінки школярів».

У 1973 році М.Й. Боришевський  очолив лабораторію психології виховання, яка згодом була перейменована на лабораторію психології особистості імені П.Р. Чамати

Знаний фахівець в галузі психології самосвідомості, М.Й. Боришевський є заснов­ником нового наукового напряму – психології самоактивності та суб’єктного становлен­ня особистості як саморегульованої соціально-психологічної системи. Важливим його досягненням є обґрунтування сутності національної ідеї. Широке визнання серед психологічної спільноти здобули його праці, присвячені проблемі психологічних механізмів розвитку особистості.

М.Й. Боришевський є автором і співавтором понад 350 наукових та науково-популярних праць, основні з них: «Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів» (1980), «Самосвідомість підлітка» (нім. мовою, 1981), «Сім’я ростить громадянина» (1982), «Розвиток саморегуляції поведінки школярів» (1992), «Психологія самоактивності учнів у виховному процесі» (1999), «Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості» (2000), «Саморегуляція оцінної діяльності вчителя як вид психічної активності» (2001), «Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості» (2001), «Психологічні закономірності розвитку громадян­ської спрямованості особистості» (2006), «Дорога до себе: від основ суб’єктності до вершин духовності» (2010), «Особистість у вимірах самосвідомості» (2012). Він володів німецькою, англійською, польською, чеською та латинською мовами.

Плідною була й педагогічна робота М.Й. Боришевського. Він підготував понад 50 фахівців вищої кваліфікації з проблем самосвідомості, саморегуляції, громадянського розвитку особистості, її духовного становлення, з них 5 доктори психологічних наук, інші – кандидати наук.

Наукова принциповість і вимогливість як вченого у Мирослава Йосиповича Боришевського поєднувалася з людяністю, добротою і чуйністю. Він вмів побачити і підтримати у своїх колегах, у молодих дослідниках те, що потім ставало основою їх професійного та особистісного зростання. Нам бракуватиме його глибини, його розважливості, його мудрості. Та з нами завжди будуть його ідеї, його наукові спогади, його наукові праці і наша світла пам’ять.

Президія Національної академії педагогічних наук України

Відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України

Президія Товариства психологів України

Дирекція, профспілкова організація та колектив Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України