Упродовж багатьох років наукові співробітники відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України працюють над створенням нових підручників.

Для НУШ теж підготовлено підручники української мови,  спрямовані на реалізацію нових освітніх цілей і завдань, відповідно до яких мову необхідно вивчати максимально наближено до життя, а не занурившись у глибини й складнощі лінгвістичної теорії.

У процесі розроблення  підручників автори (Ніна Голуб, Олена Горошкіна) орієнтувалися на такі ознаки часу:

1. ХХІ століття диктує запити на нові результати, нові вміння й навички.

2. Кожні 20 років відбувається зміна поколінь. Тож у нову українську школу прийшло нове покоління дітей. Їх ще називають «мультизадачне покоління».  

3. Затвердження компетентнісного підходу провідним – означає переорієнтування освітнього процесу з накопичення знань на розвиток дитини засобами знань.

У цьому контексті підручник  української мови– носій позитивних змін у сучасній українській освіті. Він дає відповіді на запитання:

- Чого навчаться учні?

- Навіщо вони це вивчають?

- Як ці знання і вміння змінять їх?

Автори запропонували такий алгоритм навчання мови:

Мотивуй свою пізнавальну активність – самоорганізуйся – здобувай знання – набувай умінь – застосуй їх на практиці – знайди інші способи застосування – оціни свої досягнення, зроби висновки – сформуй систему ставлень.

Кожен параграф підручника – це крок уперед на шляху становлення дитини як мовця – компетентного, цікавого, з багатим активним словником.

Багатий активний словник посідає найвищу сходинку в переліку навичок ХХІ століття. Тому в кожному параграфі є рубрика «Слово дня», що вводить дитину в світ українського слова, привчає бути уважною до слова, викликає здивування й захоплення словом, формує мовне чуття і смак. Це переважно питома українська лексика, що перебуває з різних причин у пасивному словнику дитини.

Підручник навчає працювати з проблемою: виявити (побачити) її, сформулювати,  не губитися і не намагатися обійти, шукати й пропонувати способи розв’язання,  ураховувати ризики і  брати на себе відповідальність.

Щоб добір проблем не був однотипним, актуалізовано соціокультурну змістову лінію. Саме так удається досягти розмаїття, охопити різні суспільні сфери.

Психологи називають важливим результатом навчання «емоційний слід» від занять, враження про предмет чи матеріал, який вивчають.

Ретельна увага до емоційного світу дитини, формування у неї розуміння й чуття добра і зла, справедливості й несправедливості, моральної й духовної стійкості сприяє не лише розвиткові її, але й загартуванню характеру, виробленню імунітету проти стратегій погроз і залякування, невмотивованого почуття провини, завуальованих пасток, пов’язаних із різними проханнями тощо.

Щоб чогось досягти в житті, потрібно бути цілеспрямованим. Ця риса важлива для формування індивідуальної освітньої траєкторії. Підручник формує навички цілевизначення і рефлексії, що важливо для поступу дитини.

Надзвичайно важливо реалізувати право дитини на вибір. Це дає їй відчуття дослухатися до себе, своїх уподобань і виявити себе. Тому в підручнику запропоновано домашні завдання на вибір учнів.

Якщо стисло визначити ознаки інноваційності підручника української мови, то варто наголосити на такому:

1)    спрямування підручника на розвиток дитини;

2)    наявність у структурі кожного параграфа оргдіяльнісних компонентів (цілевизначення, рефлексія);

3)    різноманітні способи подання нового матеріалу;

4)    комплексна системна робота з текстами;

5)    переважання аналітичних і творчих вправ;

6)    увиразнення й оновлення соціокультурної змістової лінії;

7)    реалізація права на вибір у здобувачів освіти;

8)     актуалізація сучасних викликів та спільний пошук способів розв’язання життєвих проблем.