Засідання круглого столу, що відбувся 1 березня 2023 року, відкрив голова правління Товариства «Знання» України, член-кореспондент НАПН України Василь Кушерець. Він зазначив про філософські ідеї Івана Зязюна, серед яких окреслення необхідності філософії освіти як окремого напряму, педагогічної майстерності як стрижневого складника педагогічної професії, духовності як основи формування людини й ін.

Першим словом, що прозвучало на честь академіка Івана Зязюна, було відеопривітання президента НАПН України, академікаВасиля Кременя. Поділившись спогадами про зустрічі з Іваном Андрійовичем, президент НАПН України зазначив про непересічність особистості ювіляра, його інноваційні ідеї, пов’язані із педагогічною освітою, його виключну роль при переході освіти з радянського періоду на рейки незалежності, його виключну роль як організатора і натхненника діяльності Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, який носить нині ім’я Іваня Зязюна.

«Так співпало, що ми святкуємо в цьому році 200-річчя Костянтина Ушинського і 85-річчя Івана Зязюна. Думаю, що ці дві постаті залишаться назавжди в історії освіти України, у педагогічній науці і взагалі в історії України», – підсумував Василь Кремень

Петро Саух, академік-секретар відділення вищої освіти НАПН України. До атмосфери педагогічних пошуків Іван Андрійович завжди додавав вишуканий дух філософської традиції. Він особливо захищав науковий ресурс педагога і вченого. Вчителя він вважав основоположною силою відтворення суспільства. Які б посади він не обіймав – ректор педагогічного вишу, міністр, директор наукової установи – на всіх посадах йому вдавалося створювати зони реальної свободи, де всі, хто його оточував, почувалися краще, вільніше…

Іван Андрійович не був дисидентом, але навіть у складні для нас усіх часи, свіжість і незаперечність істини завжди відчувалася. Він поєднував глибину філософської думки і теплоту серця.

Головним кредо було виховання особистості, облагородженої силою добра і любові. Іван Андрійович своїм точним, влучним словом умів зацікавити, запалити аудиторію, донести глибину філософської думки, ніколи не вдавався до складних неприступних філософських концепцій.

Незважаючи на його самодостатність і професійну досконалість, домінувальним в ньому була лише скромність. Образно кажучи, чисельник – це те, чим людина є, а знаменник – те, що вона про себе думає Для Івана Андрійовича головним було збільшення чисельника.

Нарешті, схиляючи голову перед пам’ятю Івана Андрійовича, дякую долі, що вона подарувала мені шанс крокувати по життю поряд з такою людиною.

Андрій Ткаченко, професор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Можу сказати багато, але зазначу хоча б одне. Саме Іван Андрійович  відділив макаренка-педагога від політичних нашарувань. Саме Зязюн-ректор Полтавського педагогічного зробив усе, для того, аби об’єднати макаренкознавців світу, у яких на той час було дві течії. З тих пір Макаренкознавство стало розвиватися як єдина наукова течія. Наведу таку цифру: по світу (поза межами колишнього Союзу) 140 закладів, які носять ім’я Антона Макаренка, – від Латинської Америки до Японії.

Виступили відомі вчені Григорій Васянович, Валентин Рибалка, Тамара Усатенко, Володимир Моргун, Едуард Помиткін, Микола Піддячий, Олена Жданова-Неділько, інші науково-педагогічні працівники, які із захопленням згадували зроблене ювіляром, втілення його ідей, його великий вплив на педагогічну освіту і студентство Полтавщини і загалом незалежної України. Модератором заходу виступила головний науковий співробітник Інституту вищої освіти Олена Отич.