Воєнний стан в Україні, вимушена міграція біженців за кордон і всередині країни, зосередження першочергових зусиль громадян на допомозі ЗСУ, територіальній обороні, волонтерстві тощо – не може і не повинно хоча б на йоту послаблювати увагу до освіти, її організаційного, науково-методичного, психологічного забезпечення у ці нелегкі часи. Адже саме освіта незалежної української держави виховала покоління громадян, які нині мужньо захищають і утверджують право існування України як суверенної держави, української нації з її героїчною багатовіковою історією.

Саме освіта покликана нині готувати покоління патріотів вітчизни, здатних успішно відновити нашу країну після перемоги і забезпечити її невпинний інноваційний розвиток. Ключову роль у забезпеченні науково-методичного супроводу освітнього процесу відіграє діяльність головної фахової наукової установи – Національної академії педагогічних наук України, яка успішно реалізує покладені на неї державою функції.

Про це наша розмова із віце-президентом НАПН України, директором Інституту педагогіки НАПН України Олегом Топузовим.

– Олеже Михайловичу! Напередодні нового навчального року перше запитання – про загальноосвітню школу і навчально-методичний складник освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти. Який у ньому внесок учених Інституту педагогіки?

– Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України зосередив свої зусилля на науково-методичному супроводі системи загальної середньої освіти, адже від якості підручників і посібників для учнів та методичних рекомендацій для учителів залежить успіх освітньої реформи за проєктом «Нова українська школа».

Протягом першого її етапу, який завершено у минулому навчальному році, новий зміст освіти і нові підходи до здійснення навчального процесу упроваджено у початковій школі. Значний внесок у цю справу зробили наукові працівники Інституту педагогіки. Це за розробленою ними освітньою програмою працювало понад 50 відсотків початкових шкіл України. Це їхні підручники обирала для навчання значна частина вчителів. Це ними розроблено нові методики початкового навчання, підготовлено низку посібників і рекомендацій для педагогів, проведено десятки семінарів і консультацій.

З 2022-2023 навчального року по-новому навчатимуться п’ятикласники. Щоб це навчання було успішним, науковці Інституту педагогіки НАПН України спільно з учителями, викладачами закладів вищої освіти, створили 23 модельні навчальні програми та 16 підручників практично з усіх предметів навчального плану 5 класу, що отримали гриф Міністерства освіти і науки України.

– Яка особливість нинішнього етапу підручникотворення для загальноосвітньої школи?

– Уперше програми та підручники створювалися як складники єдиної методичної системи навчання, спрямованої на формування цілісності знань та вмінь учнів. У її основу покладено системно-структурний, інтегративний, проблемний, компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтований підходи. Вибір цих підходів зумовлений концептуальними засадами реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа», Державним стандартом базової середньої освіти. Окремо до уваги було взято Концепцію розвитку природничо-математичної (STEM) освіти та враховано рекомендації Національного звіту за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018.

– Що вигідно вирізняє підручники авторів-учених Інституту педагогіки?

– Особливістю комплекту підручників є узгодження змісту навчальних предметів / інтегрованих курсів; єдині підходи до методичного апарату підручників, його орієнтація на реалізацію розвивального, проблемно-пошукового навчання; наявність системи компетентнісно орієнтованих завдань, які структуровано за когнітивними рівнями й видами навчально-пізнавальної діяльності; цифрові додатки, що містять медіатеки, робочі аркуші (зошити), інтерактивні вправи тощо.

Зазначу, що роботу над створенням системи підручників на єдиних методологічних засадах, що відповідають сучасним підходам здійснення освітнього процесу, принаймні для всіх класів гімназій, ми плануємо продовжити. Нині вже розгорнуто підготовку й апробацію нового комплекту для 6 класу.

– Знаю, що для широкого доступу усі підручники й навчальні посібники викладено в мережу.

– Так, маю зазначити, що Міністерство освіти і науки України ухвалило мудре рішення щодо форм здобуття освіти у нинішній важкий період. У залежності від технічних та інших можливостей навчання може бути очним, дистанційним, змішаним або іншої форми. Тому і підручниками можна користуватися онлайн, але це не виключає можливості використання друкованої книги.

– Інститут педагогіки – одна з найповажніших наукових установ, що незабаром відзначатиме своє 100-річчя. І наукові розвідки інституту завжди були на вістрі часу. Достатньо уваги приділялося проблематиці розвитку особистості, освіти дітей з особливими потребами, мовного розвитку, з настанням незалежності – змісту освіти у сучасних умовах, підручникотворенню незалежної України тощо.

– І цей перелік можна багатократно збільшити. Скажімо, за останнє десятиріччя інтенсивно розвивається управлінська проблематика, філософський напрям в історії педагогіки, музейна педагогіка. Свідченням цьому є зокрема масштабні тематичні міжнародні конференції, ініціатором і організатором яких є Інститут педагогіки.

Наразі активізовано проблематику, розроблення якої є нагальною потребою сьогодення – державна мова, способи опанування нею та імплементація в суспільство, STEM-освіта.

– Що змінилося в діяльності академії під час війни?

– Передусім зазначу, що опір агресору з боку НАПН України розпочався вже 24 лютого з опублікування звернення академічної спільноти до всіх науковців, освітян і громадян України, в якому було висловлено упевненість у нашій перемозі і зазначено про безглуздість посягань рф на незалежність і суверенітет України. З першого ж дня вчені включилися у волонтерську діяльність, у надання допомоги ЗСУ і теробороні, біженцям зі Сходу України тощо. Тут треба згадати численні центри психологічної підтримки, екстреної допомоги, що запрацювали онлайн, телефони довіри, діяльність яких забезпечували наукові установи НАПН України. Це – Інститут психології імені Г.С. Костюка, Інститут соціальної та політичної психології, Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, а також учені-психологи інших установ академії.

Маю наголосити, що у перші ж дні вторгнення академія отримала численні листи підтримки від іноземних партнерів з Європи, Сполучених Штатів, Канади. Так само від академії було розіслано роз’яснювальні листи щодо вторгнення рф в Україну, в яких спростовано брехливі заяви та інсинуації рф. Пізніше співпраця з партнерами поглибилася у вигляді допомоги, а потім і розширенні наукових досліджень.

– Якщо бути відвертим, то коли для науково-освітньої громади насправді почалася діяльність, пов’язана з війною?

– Відповім, як було: це – 2014 рік, навіть – 2013. Знову ж таки це стосувалося психологів і психологічних служб системи освіти. Психологи підтримували опір Майдану Гідності, працюючи там, у пеклі Майдану, волонтерами. Я вже назвав основні наші інститути з цього профілю. Тоді ж розроблялися і здійснювалися, у тому числі у співпраці з медиками, програми реабілітації військовослужбовців, які побували у горнилі війни на Донбасі. Тоді ж було сконцентровано зусилля на допомозі внутрішньо переміщеним особам і передусім – дітям, через шкільну психологічну службу, методологію і методику діяльності якої протягом десятиліть забезпечує наш Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи. І зауважте, це переважно позапланова діяльність фахівців наукових установ, їхня патріотична реакція на виклики сучасності.

– Ми всі працюємо на перемогу, прагнучи її швидшого досягнення. Але перемога означатиме початок нового етапу – відновлення України…

– Навіть сказав би, що цей етап уже розпочався на звільнених територіях, і НАПН України бере в цьому активну участь. Наприклад вже діє меморандум, укладений між Гостомельською громадою і десятьма стейкхолдерами, у числі яких наш Університет менеджменту освіти. Цей документ засвідчує наміри зі здійснення заходів і проєктів на підтримку місцевого самоврядування, удосконалення системи освіти і психологічної підтримки громади, а також підтримку підприємництва і просвітництва. На мій погляд, широкого розповсюдження має бути розповсюджений у післявоєнний період має набути такий феномен як освітнє партнерство.

– Про це Ваша монографія «Освітнє партнерство в системі загальної середньої освіти»?

– Так. І в книзі докладно описано мету, можливості і форми партнерства саме для загальної середньої освіти. Але воно актуальне і для інших ланок освіти. І це ще один резерв підвищення її результативності.

– На цій оптимістичній ноті завершимо нашу розмову. Дякуємо Вам за неї і зичимо успіхів українським ученим-педагогам і психологам.

Лідія ТКАЧЕНКО,

«ОіС»

"Освіта і суспільство", № 8, серпень 2022