19 лютого 2020 року у Комітеті з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України відбулися слухання на тему: «Реформування спеціальних закладів освіти України та стан впровадження інклюзивної освіти: проблеми і шляхи вирішення».
Учені Національної академії педагогічних наук України взяли участь у слуханнях. Президент НАПН України Василь Кремень виступив з доповіддю.

Доповідь подаємо скорочено:
У рамках теми слухань зазначу, що Національна академія педагогічних наук України, зокрема, Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка провели суттєву роботу:
Перше. Розроблено та впроваджено в практику нове покоління навчальних (у кількості 150 назв) і корекційних (у кількості 78 назв) програм, критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів із особливими освітніми потребами, що суттєво оновило зміст освіти і дало змогу відстежувати розвиток таких школярів та моніторити рівень засвоєння ними знань, планувати відповідну роботу, у тому числі, в умовах сім’ї.
Друге. Визначено теоретико-методологічні й методичні засади жестової мови та окреслені шляхи подальшого її вивчення не лише як засобу комунікації нечуючих та їхнього навчання, але й як навчальної дисципліни. Саме завдяки цим розробкам українську жестову мову вперше введено до навчального плану закладів, в яких здобувають освіту особи з порушеннями слуху як окрему дисципліну і як засіб навчання.
Третє. Підготовлено серію методичних посібників (близько 20 назв) для батьків і фахівців, які виховують дитину з особливими потребами.
Четверте. Розроблено Типовий перелік спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей із особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних групах закладів дошкільної освіти (затверджено наказом МОН України № 423 від 1 квітня 2019 р.).
П’яте. На постійній основі, проводяться безкоштовні консультації родин, які мають або планують всиновити дітей із особливими освітніми потребами.
Дослідження вчених змінюють стереотипи в розумінні проблем навчання та виховання дітей із особливими потребами, зумовлюють необхідність відходу від концентрації уваги на порушеннях особистості (медична модель) й акцентування її на особливостях і можливостях розвитку (соціальна модель).
Надзвичайно важливим напрямом діяльності наших установ є науково-методичне забезпечення впровадження інклюзивного навчання (пункт 49 Плану заходів). Серед зробленого:
Перше. Підготовлено та поширено в початковій школі узагальнені матеріали щодо специфіки розвитку дітей із особливими освітніми потребами в умовах інклюзії.
Друге. Розроблено низку спеціальних методик роботи з дітьми з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), розладами аутистичного спектра (РАС), затримкою психічного розвитку (ЗПР), порушеннями інтелектуального розвитку, тяжкими порушеннями мовлення тощо.
Третє. Розроблено методики діагностування (визначення рівня розвитку) дітей окремих категорій, реабілітаційно-оздоровчу програму з комплексної фізичної реабілітації, яка з успіхом використовується у закладах із інклюзивним навчанням
Четверте. Розроблено навчальні курси та відповідні навчально-методичні матеріали для педагогічних університетів та Інститутів підвищення кваліфікації, які здійснюють підготовку й перепідготовку педагогів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища, де закладено формат системних знань у новій інклюзивній парадигмі на основі використання практик передових країн світу та сучасної наукової термінології.
Усі згадані методичні матеріали, навчальні курси схвалені чи мають гриф МОН України.
Також за підтримки МОН України ГО «Смарт освіта» і EdEra створено он-лайн курс «Робота вчителя початкових класів із дітьми з особливими освітніми потребами». За допомогою цього курсу вчителі початкових класів можуть у режимі он-лайн опановувати теоретичні знання та практичні вміння для роботи в інклюзивному класі.
Серед нерозв’язаних проблем зазначу наступні:

• необхідність запровадження раннього виявлення та корекційного впливу на дітей із особливими потребами (так звана переддошкільна освіта);
• уведення в практику соціально-педагогічного патронату, що забезпечив би взаємодію освітніх закладів, сім’ї та суспільства в навчанні дітей із особливими освітніми потребами (команда фахівців, зокрема соціальні педагоги);
• створення відповідних умов для осіб із особливими освітніми потребами при незалежному оцінюванні (сурдопереклад, рельєфно-крапковий шрифт тощо);
• забезпечення організаційних умов здобуття особами з особливими потребами професійної та вищої освіти;
• нестача фахівців-практиків у закладах, де здійснюється інклюзивне навчання та необхідність перепідготовки й підвищення їхньої кваліфікації;
• недостатня поширеність сімейних форм виховання – усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, а також максимально наближених до сімейних (наприклад, малі групові будинки);
• відсутність у територіальних громадах мультидисциплінарних послуг та/або програм, що базуються на індивідуальному оцінюванні потреб дітей та їхніх сімей; нерозвиненість сімейного консультування і програм підвищення батьківської компетентності тощо.

У вирішенні цих та інших проблем Національна академія педагогічних наук України та її наукові установи готові й надалі брати активну участь.
І останнє. Цікавими виявилися результати проведення психолого-педагогічної діагностики учнів 1-10 класів Київської спеціальної школи-інтернат № 26. Було встановлено, що 2/3 дітей за об’єктивними показниками можуть навчатися в умовах інклюзії, але 1/3 потребує навчання в спеціальних закладах освіти. Хочу зазначити, що є окремі категорії дітей із особливими освітніми потребами, які через свої психофізичні особливості мають перебувати в умовах інтернатних закладів, або спеціальних навчальних закладів. Тому у відповідь на дискусію зазначу, що усі трансформації мають відбуватися на основі принципу дитиноцентризму. Тобто орієнтація на здібності, можливості, бажання й умови життя дітей.
Щодо інституційних змін у навчанні та впровадженні інклюзії зазначу, що інклюзія – це стрижень змін у навчанні дітей з особливими потребами. Але для дітей, які не можуть навчатися разом з іншими, потрібно створити найбільш доцільні умови життя.