Академік-секретар Відділення – Петро Юрійович Саух, член-кореспондент НАПН України, доктор філософських наук, професор.

Вчений секретар Відділення – Микола Васильович Набок, кандидат педагогічних наук, доцент. 

Діяльність Відділення бере свій початок з листопада 1993 р., коли в складі АПН України було створено Відділення педагогіки і психології професійної освіти, яке очолив академік Л.О. Каніщенко. З 1997 р. у структурі АПН України створено Відділення педагогіки і психології вищої школи, яке з листопада 2008 р. стало називатись Відділенням вищої освіти. З 1997 р. до 2017 р. Відділення очолював доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України М.Б. Євтух. 24 березня 2017 р. академіком-секретарем Відділення вищої освіти обрано доктора філософських наук, професора, член-кореспондента НАПН України Петра Юрійовича Сауха. Вченим секретарем Відділення призначено кандидата педагогічних наук, доцента М.В. Набока.

У складі Відділення наразі працюють 17 академіків, 16 членів-кореспондентів, 11 іноземних членів НАПН України, 4 почесних академіки та 1 почесний доктор.

До відання Відділення віднесено Інститут вищої освіти НАПН України (директор – доктор педагогічних наук, професор С.А. Калашнікова) та ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (ректор – доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України В.В. Олійник).

Відділення працює над методологічною стратегією модернізації вищої школи, досліджує архітектоніку сучасних процесів трансформації науки та освіти, їх синергію як головний ресурс суспільства знань; здійснює пошук ефективних економіко-управлінських детермінант розвитку вищої освіти та розробляє інноваційні підходи до діяльності вищих навчальних закладів в умовах освітніх змін; досліджує психолого-педагогічні основи удосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі, організаційні особливості та педагогічні фактори підвищення якості професійної підготовки фахівців; працює над запровадженням нового алгоритму гнучкої системи неперервної освіти; розробляє базові вимоги до освітнього та професійного рівня керівників установ і закладів освіти, вибудовує можливі інноваційні моделі управлінського циклу в умовах децентралізаційних процесів і збалансованого розвитку людського капіталу; здійснює аналіз міжнародної співпраці вищих навчальних закладів України із зарубіжними університетськими центрами; готує наукові експертні рекомендації щодо конкретних кроків імплементації Закону України «Про вищу освіту».

Наприкінці 90-х років минулого століття та на початку нинішнього кількість членів Відділення педагогіки і психології вищої школи істотно змінювалася: від 22 у 1997 – 1999 рр. до 33 у 2001 р. та 37 у 2003 р. Дослідження членів Відділення та вчених віднесених до нього установ спрямовувалися на виконання завдань Комплексної цільової програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України, Державної програми  розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки, Державної програми підтримки сім’ї на період до 2010 року, Державної програми «Репродуктивне здоров’я» тощо. Основні дослідження спрямовувалися переважно на обґрунтування філософських засад модернізації вищої школи (член-кореспондент НАН України М.І. Михальченко, академіки НАПН України В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.О. Пащенко, член-кореспондент НАПН України Л.В. Губерський), економіко-управлінських детермінант розвитку системи вищої освіти (академіки А.А. Мазаракі, В.В. Скопенко, М.І. Шкіль, С.О. Довгий, М.З. Згуровський, П.М. Таланчук, Л.О. Каніщенко, А.Ф. Павленко, А.Г. Слюсаренко, члени-кореспонденти В.Д. Пархоменко, О.В. Чалий, А.М. Бугай) та психолого-педагогічних основ удосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (академіки М.Б. Євтух, Б.І. Мокін, О.В. Третяк, В.І. Кононенко, О.Г. Мороз, члени-кореспонденти Ю.І. Горобець, А.С. Нісімчук, О.Ф. Явоненко, Г.П. Шевченко, В.Г. Сидякін, В.П. Малахов та ін.).

Дослідження членів Відділення та наукових підрозділів Інституту вищої освіти НАПН України й ДВНЗ «Університету менеджменту освіти» НАПН України у цей період концентрувалися на широкому спектрі теоретичних і практичних проблем розвитку вищої і післядипломної освіти України в контексті розгортання світових процесів глобалізації та інтеграції, зростання конкуренції на світовому ринку освіти; теоретико-методологічному обґрунтуванні підвищення якості української освіти в контексті євроінтеграції, здійснення політики ідентичності в освіті, переосмислення освітнього ідеалу і мети української вищої освіти, урізноманітнення типів, форм надання освітніх послуг, урахування тенденцій розвитку та потреб ринку праці, зокрема розвитку транснаціональних форм вищої  освіти.

Проблемами дослідження було визначено: філософські засади модернізації вищої школи; порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в освітніх системах різних країн; теоретико-методологічні засади інформатизації освіти, формування професійної компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників; економіко-управлінські детермінанти розвитку системи вищої освіти, психолого-педагогічні основи вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості природничої, технічної професійної, суспільної і гуманітарної професійної підготовки; організація виховної роботи у вищих навчальних закладах; процеси модернізації сучасної педагогічної освіти в Україні; організаційно-педагогічні умови і фактори підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти та інші. Істотна увага приділялася розв’язанню проблем розвитку, запровадженню інновацій та збереженню традицій національної вищої школи в процесі реалізації принципів Болонського процесу, розробленню методологічних і методичних засад забезпечення виконання університетами своєї нової місії у сучасному демократичному суспільстві в усій різноплановості аспектів його розвитку.

Упродовж 2007 – 2011 рр. членами Відділення і науковими працівниками підпорядкованих установ отримано вагомі наукові і практично значущі результати. Зокрема:

– досліджено проблеми: трансформації вищої школи як соціального інституту в контексті радикальної модернізації українського суспільства, що здійснюється під впливом глобалізаційних та євроінтеграційних процесів; соціалізації студентської молоді на рівні соціальних чинників в умовах перехідного стану українського суспільства та за наявності суперечностей із входженням України в сучасний європейський освітньо-науковий простір, зумовлений як вимогами Болонського процесу, так і особливостями модернізації української системи вищої освіти; узгодження структури, обсягів і якості підготовки кадрів із потребами економіки;

– обґрунтовано: теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «якість освіти»; системні параметри якості освіти; врахування принципу екології освітнього процесу; концепцію вищого навчального закладу як соціального інституту і механізму соціалізації молоді в сучасних суспільних умовах України з урахуванням загальноцивілізаційного контексту; доцільність і можливість застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу в підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів; системи (моделі) підготовки керівників до оцінювання результатів діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

– розроблено: теоретико-методологічні засади модернізації і концепції змісту гуманітарних дисциплін і дисциплін фізичного циклу у вищих навчальних закладах гуманітарного, технічного і природничого профілю; варіант структури освіти України, що є основою створення в Україні Національної рамки кваліфікацій, а згодом і Національної рамки кваліфікацій упродовж усього життя; концептуальну модель процесу соціалізації особистості студента у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу; концептуальні засади законодавчо-нормативного забезпечення модернізації вищої освіти в Україні; проект Положення «Про впровадження Європейської кредитно-трасферної системи у вищий навчальний заклад післядипломної педагогічної освіти»;

– спираючись на результати досліджень університетських вчених була розроблена цілісна система навчання і підтримки обдарованої студентської молоді, яка передбачає:

а) розробку і запровадження у навчальний процес відповідних стратегій навчання; б) спеціально розроблені методики, спрямовані на розвиток здібностей та обдарувань студентів; в) організаційно цілеспрямованої підготовки викладачів до роботи з обдарованою молоддю;

– розроблено та апробовано моделі: компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу включно з оцінюванням його освітньої діяльності; атестації загальноосвітнього навчального закладу; оцінювання діяльності місцевого органу управління освітою з позицій кваліметричного підходу, а також технологію її використання для моніторингу цієї діяльності й рефлексивного розвитку управлінських компетентностей директора школи; рейтингового оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів у ринкових умовах;

– узагальнено: досвід відділів освіти щодо рейтингового оцінювання якості освіти в навчальних закладах;

– підготовлено: програму використання сучасних комп’ютерних технологій в оцінюванні діяльності навчальних закладів.

Вагомим підсумком цього періоду стало масштабне дослідження  «Філософія освіти: пошук пріоритетів», яке було опубліковане у 2012 році у семи томах. Автори цього видання академіки Л.В. Губерський, В.Г. Кремень, В.П. Андрущенко та низка університетських вчених В.В. Ільїн, В.Л. Савельєв, М.А. Шепелєв були удостоєні Державної премії України в галузі освіти.

Упродовж наступного періоду 2012 – 2017 рр. кількісний і якісний склад Відділення істотно змінився. Пішли з життя Д.М. Черваньов, А.С. Нісімчук, С.Ф. Поважний, М.І. Шкіль, А.Т. Авдієвський, А.М Тугай, А.Ф. Павленко, іноземні члени В.Л. Матросов та Є.В. Бондаревська. Відділення поповнилося новими членами, значно розширилася й поглибилася тематика наукових досліджень.

Знаковими подіями для членів Відділення та наукових працівників віднесених до нього установ стало прийняття навесні 2016 р. загальними зборами НАПН України Стратегії розвитку Національної академії педагогічних наук України на період 2016 – 2022 рр., підготовка Національної доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (до 25-річчя незалежності), державна атестація наукових установ та вибори до НАПН України.

– Важливими здобутками членів Відділення та наукових установ стало врахування численної кількості пропозицій його вчених до проектів законів України «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково-технічну діяльність», які з 2014 та з 2015 рр. відповідно набули статусу чинних. Крім того, за участі фахівців МОН України, Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Інституту вищої освіти НАПН України, членів Відділення М.З. Згуровського, В.С. Бакірова, Л.В. Губерського та інших, низки громадських організацій, а також закордонних експертів у дуже стислі терміни розроблено проект Стратегії реформування  вищої освіти в Україні до 2020 року. Результати наукових досліджень членів Відділення було використано у діяльності робочої експертної групи з питань реформування освіти в рамках Програми реформ Президента України, робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти з розроблення законопроектів «Про освіту» та щодо внесення змін до низки інших законопроектів, робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань праці, соціальної політики і пенсійного забезпечення щодо опрацювання проекту Трудового Кодексу України; Колегії МОН України, національної команди експертів з реформування вищої освіти, робочої групи з підготовки Положення щодо забезпечення академічної мобільності на виконання Закону України «Про вищу освіту», робочої групи МОН України з розроблення методології та методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів вищої освіти, експертних комісій МОН України тощо.

– Ученими Відділення встановлено, що, як у світовій практиці, так і у нашій країні відбувається трансформація підходів до освіти та науки університетів, за якими заклади та їх окремі підрозділи все більше конкурують за ресурси на регіональному, національному та світовому рівні. При цьому кошти державних бюджетів країн, як правило, не можуть забезпечити у повному обсязі потреби розвитку університетів в умовах конкуренції, що стає все більш критичним і для нашої країни. Дослідження засвідчують, що сучасні університети активно напрацьовують нові методи та засоби вирішення проблем виживання, конкуренції і розвитку на засадах підприємництва, маючи на увазі не просто «діяльність щодо отримання прибутку», а досягнення результатів на засадах ініціативності, креативності та відповідальності. Водночас доведено, що науково-технологічна діяльність університетів у вітчизняній економічній системі не підтримується інноваційною активністю суб′єктів господарювання у промисловості та сфері послуг у достатніх обсягах, а державна програма формування в Україні дослідницьких університетів і запроваджені заходи підтримки мали обмежені результати.

– Обґрунтовано, що процес реформування системи вищої освіти як важливого та багатокомпонентного об′єкта соціальної реальності, насамперед, має спиратись на вдосконалену правову базу, яка імплементує базові засади правового поля європейського освітнього простору і зберігає та відроджує національні освітянські традиції. Це дає можливість поєднувати історичний досвід із сучасними підходами, надаючи актуальності багатьом трендам освітньої діяльності, зокрема щодо самостійності навчальних закладів.

– Встановлено необхідність і важливість постійного осучаснення законодавчо закріплених норм, чіткої орієнтованості та очевидної спрямованості на вдосконалення реальних практичних змін в освітньому процесі, гарантій відсутності надмірної політизації освітньої сфери і незалежності її трансформацій від керівництва освітньою галуззю.

– Особливу увагу членами Відділення та науковцями віднесених до нього установ Академії приділено активізації розроблення науково-методичного супроводу інституційного забезпечення якості вищої освіти відповідно до Закону України «Про вищу освіту», розробленню пропозицій щодо діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, концептуальних засад та обґрунтування розмежування підготовки фахівців за рівнями освіти, проектування й імплементації нової національної системи забезпечення якості вищої освіти. Для цього розроблено і подано  аргументовані пропозиції до:

• Положення про порядок формування реєстру експертів з питань освіти за галузями знань для потреб формування галузевих та експертних рад із забезпечення якості вищої освіти, Науково-методичної ради та науково-методичних комісій МОН України;

• Порядку формування Науково-методичної ради та науково-методичних комісій МОН України;

• Методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти;

• Положення про науково-методичну комісію з вищої освіти науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.

– Важливим для підвищення ефективності науково-дослідницької роботи було обґрунтування прямої залежності її ефективності від критеріїв експертного оцінювання запитів на проведення наукових досліджень і розробок і, як наслідок, конкурсного відбору тем.  Здійснено аналіз критеріїв, показників і регламенту системи експертного оцінювання запитів (проектів) наукових досліджень і розробок, які за результатами конкурсного відбору пропонуються до фінансування за рахунок бюджетних коштів МОН України. Встановлено, що наявна система оцінювання нечутлива до обсягів фінансування і вимагає однакових чисельних показників для проектів, кошти на виконання яких відрізняються на порядок. Доведено, що співвідношення показників доробку, змістовних наукових результатів і формальних очікуваних показників є незбалансованим, що часто призводить до заниження оцінок досліджень високого рівня, у той час як проекти з низькими показниками наукової досконалості можуть отримувати високі оцінки за рахунок формальних показників. Досліджено систему експертного оцінювання запитів на гранти світових організацій, що фінансують наукові дослідження та розробки, зокрема Національного наукового фонду та Національних інститутів здоров’я США, Європейського наукового фонду, Дослідницьких Рад Великої Британії і багатьох інших. Розроблено нову систему експертного оцінювання проектів, орієнтовану на використання у процесі конкурсного відбору МОН України. Проекти форм документів  представлено МОН України для опрацювання та узагальнення.

– На основі багаточисельних досліджень з’ясовано, що міжнародна стандартна класифікація освіти використовується як інструмент для групування показників статистики освіти за освітніми рівнями (ступенями). Система класифікації розроблена як усеосяжний статистичний опис національних систем освіти та методології для оцінювання національних систем освіти порівняно зі співставними міжнародними рівнями. Класифікації виступають як багатоцільова система, призначена для полегшення аналізу політики в галузі освіти та прийняття рішень незалежно від структури будь-якої освітньої системи. Використання стандартних класифікацій забезпечує можливість узагальнення даних для національних потреб і проведення міжнародних порівнянь.

– Особливою актуальністю відзначалися результати досліджень щодо запровадження та визначення необхідного ресурсного забезпечення системи національної стандартної класифікації освіти як шляху до інтеграції освіти України у міжнародний освітній простір. Важливими стали результати дослідження проблем національно-патріотичного виховання студентської молоді з урахуванням сучасних тенденцій розвитку суспільних процесів. Здійснено ґрунтовний аналіз результатів тестування під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників закладів загальної середньої освіти, який має прикладний результат для врахування МОН України при підготовці до проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти випускників середніх шкіл. Крім того, обґрунтовано, що стан математичної підготовки має бути індикатором «інтелектуального здоров’я нації», адже саме на уроках математики формуються не лише знання з математики, а й універсальні вміння і навички, які фактично є основою існування людини в соціумі, фундується необхідний рівень компетентностей, достатній для продовження навчання випускника школи на більш високому рівні. Встановлено, що на тлі динаміки спаду рівня математичної підготовки, яка спостерігається протягом останніх років, прослідковується стійка тенденція до зменшення кількості класів природничо-математичного профілю, що в цілому суперечить як самій концепції профільного навчання, так і регіональній кадровій політиці. Акцентовано, що нагальними також є аналіз методології та визначення дієвих шляхів входження національних наукових видань до міжнародних наукометричних баз даних, розроблення рекомендацій щодо застосування наукометричних даних для оцінювання результативності діяльності окремих науковців, навчальних закладів і системи освіти в цілому.

– Значна увага вчених Відділення приділялася виконанню завдань Програми спільної діяльності Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України на 2011 – 2013 роки, Програми спільної діяльності Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України на 2014 – 2016 роки. Чільне місце серед важливих питань у діяльності Відділення посіли: хід виконання Плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання, виконання постанови загальних зборів НАПН України від 31 жовтня 2013 р. «Концептуальні засади Національної стандартної класифікації освіти», від 30 жовтня 2014 р. «Проблеми якості української освіти в контексті сучасних цивілізаційних змін» та розроблення пропозицій до проекту Стратегії розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2016 – 2022 роки.

– Знаковою тенденцією в діяльності членів Відділення та науково-педагогічних працівників віднесених до нього установ НАПН України стало щорічне зростання кількості англомовних публікацій і публікацій результатів наукових досліджень у міжнародних наукових виданнях в Німеччині, Угорщині, Польщі, Словенії, Росії, США, Великобританії, Італії, Угорщині, Словенії, Литві та інших країнах. Значне зростання кількості англомовних публікацій сталося у 2016 р. з огляду на Указ Президента України «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні». Враховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування, та з метою розширення доступу громадян до світових економічних, соціальних, освітніх і культурних можливостей, забезпечення інтеграції України до європейського політичного, економічного і науково-освітнього простору, до ресурсів Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020», вивчення англійської мови стало важливим чинником впливу на результативність наукових досліджень. Крім того, істотного поширення набула практика розміщення результатів наукових досліджень в електронній бібліотеці НАПН України, на сайтах Інституту вищої освіти НАПН України, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України та на сайтах вищих навчальних закладів за місцем роботи членів Відділення.

– Згідно зі Стратегією розвитку НАПН України на 2016-2022 роки Інститутом вищої освіти НАПН України та ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України з 2016 р. розпочалося впровадження орієнтовних щорічних індикаторів розвитку в частині визначення показників якості досліджень і розробок учених та результативності їх упровадження, а також визначення показників конкурентоспроможності, іміджу у суспільстві та освітньо-науковому просторі. Порівняння значень показників стимулює підвищення ефективності наукових досліджень окремих вчених і наукових установ. У зв’язку з цим розгорнуто масштабну роботу зі створення бібліометричних профілів науковців, членів Відділення, які визначають стан наукового середовища галузі, в контексті бібліометричних показників бази Scopus і Web of Science.

Відповідно до Угоди між НАПН України та Херсонською державною морською академією на 2014 – 2018 рр. Відділення забезпечує наукове керівництво проведенням дослідно-експериментальної роботи за темою «Теоретико-методичні засади реалізації компетентнісного підходу в системі ступеневої підготовки фахівців морської галузі». Аналогічно відповідно до Угоди між Національним університетом фізичного виховання і спорту України та НАПН України з 14 листопада 2014 р. у складі Відділення утворено секцію з фізичної культури і спорту. До її складу ввійшли провідні фахівці Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, Чернігова, Луцька. Секцію утворено для координації діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ та інших організацій у розв’язанні наукових проблем у сфері фізичної культури та спорту, підвищення ефективності підготовки наукових кадрів і впровадження результатів досліджень у практику. З 2017 року на засадах самофінансування при вищих навчальних закладах спільно з Відділенням вищої освіти НАПН України працюють науково-дослідні та науково-методичні інститути, лабораторії та функціонують експертні групи фахівців вищої освіти (Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, Національний університет «Острозька академія», Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, Житомирський державний університет ім. Івана Франка та ін.).

Практична реалізація одержанихрезультатів наукових досліджень членів Відділення та віднесених до нього наукових установ Академії відбувалось за такими напрямами:

• підготовка і випуск підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, навчально-методичних комплексів для вищих навчальних закладів і закладів післядипломної педагогічної освіти;

• розроблення і впровадження навчальних програм дисциплін, створених за кредитно-модульною системою, пакетів тестових завдань з метою забезпечення модульно-рейтингової системи оцінювання успішності студентів і слухачів у практику вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти відповідно до вимог європейської інтеграції;

• видання монографій за новітніми напрямами розвитку вищої освіти в Україні з метою впливу на процес підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для системи освіти України;

• проведення масових науково-практичних заходів (конференцій, круглих столів, майстер-класів) та випуск збірників наукових матеріалів.

Найпоширенішою формою впровадження та використання результатів наукових досліджень стала публікація наукових праць. За період 1997 – 2017 рр. Відділення та наукові працівники віднесених до нього установ Академії опублікували 355 монографій, більше 214 підручників, 369 навчальних посібників, 422 методичних посібники, більше 388 навчальних програм і концепцій, 216 методичних посібників і рекомендацій, 711 збірників наукових праць, 69 словників і довідників та 11250 публікацій у фахових журналах загальним обсягом більше 4500 друкованих аркушів. 326 публікацій розміщено у зарубіжних виданнях, що свідчить про міжнародне визнання результатів наукових досліджень членів Відділення. Про досить високу результативність його наукової діяльності свідчать також бібліометричні показники наукометричної бази Scopus і Web of Science (середнє значення кількості цитувань науковців Відділення – індекс Гірша – 14.). Більшість публікацій членів Відділення отримала не лише широкий науковий, але й громадський резонанс. Зокрема, це стосується перебудови освіти, яка, з одного боку пов’язана зі змістом освіти, а з іншого – з його методологією; активного впровадження високих навчальних (педагогічних) технологій; посилення трансдисциплінарних зв’язків, які розвивають когнітивне мистецтво пізнання; нової концепції синергії навчання і виховання; стратегії полікультурної освіти в контексті турбулентності процесів міжкультурної взаємодії тощо.

Пріоритетними і актуальними завданнями Відділення на найближчу і середньострокову перспективу є: обґрунтування алгоритму реорганізації системи управління вищою освітою; науковий супровід модернізації структури, змісту та стратегії забезпечення якості вищої освіти; науково-методологічне забезпечення національного моніторингу вищої освіти; опрацювання ефективної моделі оцінки й визнання результатів навчання із врахуванням рекомендацій Європарламенту та Ради ЄС «Про основні компетенції для навчання протягом усього життя»; відпрацювання механізмів оптимізації мережі вищих навчальних закладів з метою організації справедливої конкуренції між ними, як запоруки високої якості вищої освіти; розробка ефективної системи інтеграції вищої освіти, науки та виробництва, національного виховання й соціалізації студентської молоді; побудова нової моделі економічної діяльності у сфері вищої освіти; інтернаціоналізація вищої освіти як важливого фактору її конкурентоспроможності; забезпечення системи експорту освітніх послуг тощо.