Вельмишановний Петре Олексійовичу!

Шановні колеги!

Цьогорічне святкування Дня працівника освіти проходить під знаком уведення в дію Президентом України нового Закону «Про освіту». Закону, який, на наш погляд, є одним із найбільш системних і дійсно європейських за сутністю законодавчих актів, що дозволяє провести глибинні перетворення у такій важливій сфері як освіта. Закону, підписання якого, в силу ряду причин, вимагало певної мужності від Президента. Ми тим більше дякуємо Вам, шановний Петре Олексійовичу!

Нині на порядку денному динамічне і результативне виконання Закону. Національна академія педагогічних наук України брала активну участь у розробці цього документу і, безумовно, ми зробимо все необхідне для його реалізації. У Законі вперше чітко визначено функції Академії, і ми їх розглядаємо як визначальні в нашій діяльності.

Ще одна особливість Закону – він орієнтований на сучасний світ, передусім, Європу, але він визрів в Україні, його вистраждала наша країна. Досить сказати, що ще в 2001 р. ми починали перехід на новий зміст і 12-річну освіту, де старша школа мала стати профільною, але цей перехід волюнтаристські був перерваний у 2010 р.

Якою має бути методологія виконання Закону? На мій погляд, вона не повинна зводитися до наздоганяльної функції – до того, аби перейняти краще з інших країн. Попри критичне ставлення в суспільстві до нашої освіти, думаю, що її традиції і нинішній потенціал дозволяють ставити більш амбітні завдання. А саме – одними з перших у світі відповісти на сучасні цивілізаційні виклики щодо нових умов життя і діяльності людини.  І такі можливості надає підготовлена Міністерством освіти і науки за активної участі Академії Концепція «Нова українська школа».

Про що йдеться?

Перше. Людство вступило в інноваційний тип прогресу – коли динамічно змінюються знання, технології, інформація, обставини життя тощо, і відбувається це значно швидше, ніж зміна поколінь.

Тому в навчальному процесі, окрім творчо-критичного засвоєння базових знань, маємо реалізовувати ще дві мети: виробляти у дитини уміння, навички й розуміння необхідності навчатися впродовж життя, а також навчати умінню використовувати отримані знання в практичному житті. Для цього треба  перебудувати зміст і методики навчання (нариклад, вчити не знанням про іноземну мову, а вчити мовленню на основі мовних знань; це ж стосується і опанування інших навчальних предметів) – тобто застосувати компетентнісний підхід у навчальній діяльності. І тоді матимемо знаннєву людину, для якої знання – фундамент життя. Суспільство таких людей і буде дійсно знаннєвим суспільством.

Друге. Сучасна цивілізація суттєво розширила комунікативне середовище, в якому живе й діє людина. Аби в цих умовах залишитись самій собою і бути ефективною в діяльності, людина має бути самодостатньою, здатною усвідомлено діяти в «густих хащах» комунікацій. Якраз відсутність критичної маси таких людей в Донбасі в значній мірі дозволила ворожій пропаганді спровокувати відомі події в цьому регіоні. В освіті треба змінити самий спосіб включення особистості у навчальний процес. Педагогікатолерантності й співробітництва має прийти на зміну авторитарній і панувати як у школі, так і в університеті.

Зазначене потрібно не стільки освіті, скільки суспільству: стабільна демократія може бути лише там, де є критична маса людей – носіїв демократичних цінностей, які воліють жити в суспільстві, побудованому на принципах демократії.

Третє. Розвиток людства набув глобального характеру, що робить конкурентоспроможною лише ту людину, яка здатна жити й діяти у такому просторі, тобто глобалістську людину. В її вихованні багато складових – від світоглядної підготовки, що адекватно відображає світ і місце в ньому України, до надання можливості працювати, спілкуватися і взаємодіяти у глобальному просторі, тобто підготовки мовної. На наш погляд, в освіті України, а потім і в цілому в країні, треба здійснити своєрідний мовний прорив: випускник школи повинен вільно володіти державною українською, рідною мовою (якщо вона не співпадає із державною) і англійською мовою як світовою. Знання англійської мови має стати обов’язковим для усіх школярів.

Четверте. Нинішні часи вимагають по-новому осмислити систему цінностей. Зокрема, треба орієнтувати дітей на бажання бути успішними в житті. Це має стати важливим стимулом до якісного навчання замість мотивації методами авторитарної педагогіки, до того ж цей стимул орієнтує людину на максимальну самореалізацію.

Серед незмінних цінностей – почуття патріотизму, національної єдності. Глобалізація – не лише зближення народів і держав, уподібнення економік. Це також загострення конкуренції між державами у різних сферах, набуття нею планетарного масштабу. У таких умовах лише згуртовані нації зможуть максимально усвідомити свій національний інтерес і відстояти, захистити його у процесі співпраці/конкуренції з іншими державами. Тому патріотизм, національне єднання є цінними на тільки самі по собі – вони є також передумовою успішного розвитку України і заможного життя її громадян. А події останніх років свідчать, що це ще й умова збереження самої держави. Освіта як жодна інша сфера покликана і має усі можливості для гуртування нації.

Зазначу, що підготовлені Академією Концепція і Комплексний план заходів з національно-патріотичного виховання дітей і молоді після затвердження Міністерством освіти і науки покладено в основу Стратегії національно-патріотичного виховання ддітей та молоді на 2016 – 2029 рр., що затверджено Указом Президента України від 13 жовтня 2015 року.

П’яте. У якості провідної ідеї сучасної освіти має постати дитиноцентризм, що передбачає максимальне наближення навчання, виховання кожної дитини до її індивідуальних особливостей і обдаровань. Цю ідею необхідно провести червоною ниткою в усьому реформуванні освіти. Саме такий підхід дасть змогу дитині пізнати себе, розвинути себе на основі власних здібностей і у дорослому віці максимально самореалізуватися. Останнє є неодмінною умовою особистого щастя й динамічного та несуперечливого суспільного прогресу.

Шановні колеги!Сучасний світ не тільки поставив нові завдання перед освітою, а й створив для неї нові можливості. Передусім це сучасні інформаційні технології, вільні європейські кордони, воля народів до співробітництва.

Попереду велика робота. І одне із завдань – зробити освіту і науку найбільш пріоритетними сферами в суспільстві. Науку – як сферу, що продукує нові знання, освіту – що олюднює, робить їх діяльнісними.

Проведене завдяки зусиллям Президента, Уряду, Міністерства освіти і науки за підтримки Верховної Ради, зокрема Комітету з науки і освіти, підвищення заробітної плати вчителів у 2017 р. і передбачене у 2018 р., свідчить про те, що держава розуміє важливість освітньої діяльності.

Ще раз хочу запевнити, що вчені Національної академії педагогічних наук України, яка за півтора місяці відзначатиме своє 25-річчя, докладуть усіх зусиль, аби забезпечити якісний науковий супровід освітніх реформ в Україні.