У столичному Музеї української діаспори показали гобелени художниці Ольги Пілюгіної. В експозиції представили нові та вже знайомі роботи мисткині, яку називають найвідомішою популяризаторкою українського килимарства. Виставка мала назву «Мета» і стала певним підсумком творчих та духовних пошуків авторки.

Особливе місце в експозиції посіли роботи, створені під час повномасштабного вторгнення, адже мистецтво воєнного часу – це ще одне свідчення історичних подій, зліпок емоцій і досвіду, який нині переживають українці.

Її творчість є яскравим свідченням того, що мистецтво гобелену вже давно вийшло за межі суто декоративно-ужиткового. Ольга Пілюгіна поєднує традиційні техніки двостороннього ручного гладкого ткання із сучасними художніми ідеями, наповнюючи химерне сплетіння ниток глибокою філософією, роздумами про сенс життя, духовні пошуки людини та її зв′язок з природою й Творцем.

 

Настрої та рефлексії на події лютого 2022 року художниця «задокументувала» у гобелені «Обраний шлях», виконаний здебільшого в насичених, гарячих кольорах, що дуже нагадують полум’я. На цьому тривожному тлі метушаться сполохані птахи, і хтось з них стрімко зринає вгору, а хтось каменем падає вниз.

– Ця робота виконана в перші місяці повномасштабного вторгнення, на балконі, а не в майстерні, – розповідає мисткиня. – Вона про те, що кожен за певних обставин має зробити свій свідомий вибір.

Ольга Пілюгіна його зробила: залишилася на рідній Полтавщині, разом з родиною, і, попри всі ризики воєнного часу, продовжила працювати. За рік художниці вдалося завершити роботи, розпочаті до 24 лютого, створити низку нових, показати свої гобелени на персональній виставці у США та на Міжнародному бієнале арттекстилю в Китаї, разом з батьками та сестрою влаштувати у Полтаві родинну виставку «Відродимо разом», знятися в документальному фільмі про мистецтво воєнного часу, взяти участь в інших проєктах. 

На початку березня 2023 року вона напише у соцмережах: «Я вперше за своє життя цілий рік не перетинала меж Полтавської області. Дім, майстерня, робота в університеті… Родина і творчість, ось що тримало і рятувало від болю, змушувало не опускати руки, жити. Мистецтво не лише рефлексує на навколишні події, а й має виховну функцію, спрямовує, налаштовує. Митець несе особливу відповідальність. Великою мірою ми формуємо шкалу цінностей, образ мислення, світосприйняття і, як наслідок – майбутнє».

Про сенс людського буття й одвічні людські цінності авторка розмірковує у триптиху «Життя» (Кохання. Дерево життя. Спадок). Для чого ми приходимо в цей світ і що залишимо, коли підемо? «Наш спадок – це діти, ідеї та справи», – вважає Ольга Пілюгіна. На гобелені його символічно зображено у вигляді зернин – це зерна нашої любові, досвіду і знань, що проростуть в наступних поколіннях.

Один з найулюбленіших мотивів майстрині – дерево життя, давній символ, який художниця переосмислює відповідно до творчого задуму. Квіти та польові трави – ще одне невичерпне джерело натхнення.

У багатьох її роботах («До світла», «Вільні», «Поклик», «Осяяння») оселилися птахи – точніше, людські душі в образі птахів, які завжди прагнуть до волі, до світла, до істини. Інколи вже по завершенні роботи килимарка помічає містичний зв’язок між зграєю на гобелені і певними подіями в житті. «Коли завершувала гобелен «Поклик», раптом зрозуміла, що птахів тут саме стільки, скільки років мені виповнилося на той момент. Але це не я задумала!», – запевняє авторка.

Як художник малює фарбами, так килимарка «малює» нитками: в одному гобелені може поєднати більше трьох сотень кольорів та відтінків! Водночас мисткиня сміливо експериментує з фактурами, в окремих роботах використовує матеріал лише одного кольору. Зауважує, що втілювати такі ідеї допомагає академічна митецька освіта, вміння скульптора і кераміста.

Ніхто не візметься порахувати, скільки відтінків синього використала авторка у гобелені «Зоряний», та він і справді вражає! У традиційний квітковий мотив українського килима художниця внесла «космічну ноту»: усі виткані квіти нагадують зорі, і в цьому фантастичному Всесвіті ви не знайдете бодай двох абсолютно однакових. Це лише один із серії гобеленів «Килимова Україна», створених майстринею протягом 2014-2019 років, кожен з яких свого часу відзначили на Всеукраїнському мистецькому проєкті-конкурсі «Кращий твір року». Окрім «Зоряного», тоді відзначили гобелени «Гетьманський» (2014 р.), «Розквіт» (2015 р.), «Козацький» (2016 р.), «Добробут» (2017 р.), «Квітуча родина» (2019 р.).

Свого часу ім’я Ольги Пілюгіної внесли до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України як носія традицій рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавщини. На жаль, нині це ремесло не надто популярне, йому загрожує зникнення.

Свої гобелени мисткиня виготовляє на вертикальному дерев’яному верстаті, використовуючи традиційні техніки. Малюнок утворюється нитками піткання, що вручну укладаються між основою. Увесь процес, від створення ескізів і до готового виробу – це надзвичайно копітка ручна робота.

«І тут абсолютно нічого не можна механізувати. Навіть вишивку вже навчились виконувати на комп’ютері так, що непосвячена людина може й не відрізнити машинну від ручної. Та з гобеленом все інакше. Немає машин, які могли б його підробити чи створити аналог. Це від початку й до кінця рукотворне мистецтво, – каже мисткиня. – Я не використовую графічних планшетів чи інших гаджетів, все роблю вручну, як навчив мене тато».

Ольга народилася в родині заслужених майстрів народної творчості Євгена і Лариси Пілюгіних, які колись ще молодими фахівцями приїхали на Полтавщину, в Решетилівку, і залишились там на все життя. Мама займалася вишивкою, тато – килимарством.

«Я з’явилася на світ у Решетилівці, зростала у вишивальних і килимарських майстернях, і мою майбутню професію було визначено, можна сказати, з народження», – згадує Ольга Пілюгіна.

Свій перший гобелен художниця створила ще дитиною, в 11-річному віці, і одразу – за власним малюнком. Ткати її навчила сестра, але на вибір творчого шляху найбільше вплинув батько.

Її формування як митця відбувалося у непрості часи занепаду традиційних ремесел, коли закривалися підприємства та більшість решетилівсьих майстрів припинили свою діяльність. Проте навіть тоді у родинній майстерні Пілюгіних продовжували створювати гобелени.

«Тато завжди мені казав, що художник – це не хобі, бо це життя, це робота, – пригадує пані Ольга. – І я йому дуже вдячна за науку. Маючи академічну художню освіту, я все своє свідоме життя йду шляхом дослідження, розвитку і популяризації мистецтва килимарства».

До технічних нюансів своєї творчості художниця ставиться дуже прискіпливо: килими мають бути гладкі, ідеально рівні, вражати досконалою як для текстилю геометрією. «В першу чергу гобелени – це ремесло, такі твори мають бути виконані якісно, тому я вдосконалююся все своє життя», – ділиться художниця.

Одна з представлених на виставці робіт прибула до Києва аж із Афін, а до того два роки подорожувала світом – дивувала відвідувачів великих міжнародних виставок. Українські гобелени вражали тим, що і з лицьового боку, і з вивороту мали однаковий вигляд. «Тут немає жодного вузлика, гладенька поверхня, – пояснює Олена Пілюгіна. – А європейські гобелени дещо по-іншому виконуються. Кінці ниток випускають на зворотній бік і вони там або просто вільно звисають, підстрижені до певного рівня, або зашиваються полотном».

Для своїх гобеленів художниця використовує натуральну овечу вовну, яку фарбує власноруч, – як навчив тато. І ставиться до цього технічного процесу з таким захопленням і пієтетом, неначе йдеться не про «створення кольору», а про створення світу.

Вовна в її килимах – це в усіх сенсах теплий матеріал, якого хочеться торкатися і який зберігає енергетику майстрині. Часом навіть застереження музейників «руками не чіпати!» не зупиняють відвідувачів виставки, які прагнуть відчути цю магію на дотик.

Ольга Пілюгіна створює гобелени вже понад 30 років. Віртуозне опанування ткацькими техніками дає змогу виконувати роботи найвищої складності й навіть звертатися до портретного жанру.

На замовлення Національної академії педагогічних наук України й Товариства «Знання» України 2018 року художниця виконала портрет видатного українського вченого, очільника Національної академії наук України Бориса Патона до його сторіччя.

«Це була складна і знакова для мене робота, хоча працювала я над нею дуже мало часу, лише два місяці», – зізналася авторка. Сам ювіляр назвав цей портрет найкращим подарунком.

З огляду на багаторічну співпрацю майстрині з Національною академією педагогічних наук України колектив академії не міг оминути увагою її виставку в Музеї української діаспори. Працівники апарату Президії НАПН України та кількох академічних інститутів відвідали авторську екскурсію художниці.

«Ольга Пілюгіна – це гордість нашого мистецтва», – наголосила академік НАПН УкраїниНелля Ничкало, представляючи художницю колегам. До слова, майстриня має чималий педагогічний досвід, упродовж десяти років працювала викладачем Полтавської дитячої художньої школи, створила підручник «Школа ремесел. Соломоплетіння. Килимарство», а нині викладає композицію та кольорознавство в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Того ж вечора на художницю чекала ще одна важлива подія: за вагомий внесок у розвиток мистецької освіти, а також у справу збереження і розвитку традицій українського килимарства Президент НАПН України Василь Кремень вручив їй відомчу відзнаку Академії – медаль «Леся Українка». 

«Нитка в руках справжнього майстра – це символ безперервності, тяглості нашої історії, нашого родоводу, нашого національного коду, зашифрованого у мистецьких творах», – зазначив Василь Кремень. Підтримуючи художників та замовляючи їхні твори, ми сприяємо збереженню нашої культурної спадщини.

Анна ЛУКАНСЬКА,

журналіст, член НСЖУ

Довідково:

Ольга Пілюгіна – заслужена майстриня народної творчості України. Член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України.  Стипендіатка Президента України (2012-2015), 2013 року – володарка гранту Президента України на виконання гобелена «Гетьманський», що став першим в серії орнаментальних робіт «Килимова Україна». Лауреатка премії імені І.П. Котляревського Полтавської обласної ради (2007) та Літературно-мистецької премії імені Олексія Дмитренка (2017). Доцент кафедри образотворчого мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Її унікальні гобелени експонувалися в Україні та за кордоном на більш як трьох сотнях виставок. У 2022 році «Укрпошта» випустила мільйон конвертів із зображенням гобелену Ольги Пілюгіної «Коляда» (2008).

Твори майстрині є в колекціях Національного музею декоративного мистецтва України, Музею історії Києва, Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та в багатьох інших державних, корпоративних та приватних колекціях.