Марія КАНІБОЛОЦЬКА,

старший науковий співробітник 

відділу психології спілкування

Інституту соціальної та політичної

психології НАПН України,

кандидат психологічних наук

Зміни завжди сприймаються з позицій попереднього досвіду навчання чи викладацької діяльності в попередній освітній системі, а їх упровадження здійснюється на зламі старого і ще невідомого нового. Соціально-психологічна технологія (СПТ) «ШЛЯХ-процес» допоможе зробити реформування освіти більш екологічним, коректним і позитивним.

Її створено для посилення здатності людини та громади до саморозвитку шляхом дослідження себе, своїх запитів, можливостей та сфокусованості на рішенні. Для віднайдення відповідних інструментів задля змін, спільного ухвалення рішення і його реалізації у співпраці на основі планування та втілення сподівань.

Підготовка

Почніть процес із визначення стейкхолдерів, їхньої чисельності, а також ресурсів, настроїв, міри залученості в процес.

Автори-творці «мапи стейкхолдерів» у громаді є першою ініціативною групою, яка розпочинає процес шляху. Треба обрати кілька представників із кожної групи стейкходлерів і провести з ними інтерв’ю, під час якого запропонувати поділитися власними історіями про навчання у школі та очікуваннями щодо розвитку освіти дітей у громаді, відповівши на запитання: Якою була Ваша сім’я і якими були її очікування щодо Вашої освіти? Яким загалом було життя у Вашому дитинстві? Що Ви пам’ятаєте зі шкільного періоду життя? Що допомагало Вам долати  труднощі (загалом і навчальні)? Які Ваші мрії щодо освіти своїх дітей, для громади та України загалом? Як би Ви описали себе незнайомій людині?

Таке інтерв’ю допоможе учасникам осмислити свої почуття, думки щодо власного досвіду навчання і знизити ризики формалізації подальшої роботи. Аналіз власного досвіду навчання й ухвалених рішень є особливо важливим для планування та здійснення змін. Під час інтерв’ювання часто оприявнюються явища протекції, меценатства, прямої допомоги, покровительства чи навіть «соціального ліфту», про які теж варто поговорити. Досвід підтримки дитини в здобутті освіти є важливим, і про нього треба говорити, щоб легалізувати її природну потребу в спрямовуванні, керівництві та підтримці з боку близьких під час навчання, а також активізувати процеси пошуку можливостей, які надавали б їй більше варіантів для самостійних рішень. Інтерв’ю потрібне й для вибудовування довіри між ініціаторами СПТ і стейкходерами як учасниками «ШЛЯХ-процесу» освітніх змін. Також у цьому інтерв’ю важливо дати простір для прояву тих очікувано позитивних змін, які несуть надію щодо якісної персонально орієнтованої освіти.

Узгодити дату та місце реалізації СПТ «ШЛЯХ-процес». Повідомити учасників про мету зустрічі – поглиблення взаєморозуміння в розвитку освіти громади. Стейкхолдерів освіти запрошують провести два (або хоча б один) вихідні дні разом. Одягнути зручний одяг, уникнути розмов мобільним телефоном. Атмосфера зустрічі має бути спокійною, затишною та невимушеною. Їжу та напої варто замовити завчасно з урахуванням дієтичних обмежень учасників. Смачна їжа допомагає створити особливу атмосферу, а також підтримати сили учасників під час роботи в групі та під час мозкових штурмів. Робочий день розпочати з оголошення порядку денного та розкладу роботи, а також із інформації про безпеку й розташування вбиралень. Фасилітатор має представити себе та своїх помічників (ініціаторів заходу) і провести вправу на знайомство та формування почуття довіри. Важливо з’ясувати, чи почуваються учасники зручно, та переконатися, що у них є все для підтримки гарного  самопочуття.

«ШЛЯХ-процес» треба розпочинати з аналізу спільних позицій та їхнього позитивного значення для самих учасників. Запропонувати учасникам поміркувати і занотували найважливіші, на їхню думку, власні риси та сильні сторони. На клаптиках паперу написати по одній рисі характеру і залишити на помітному місці. Якщо учасники відкриті до обговорення, то фасилітатор може попросити їх назвати. Доцільно виконати іншу вправу: пригадати позитивні події в житті, що допоможе налаштуватися на розважливе сприйняття учасниками своїх колег і зменшить бар’єри під час комунікації. Досягнення такого ефекту на перших етапах СПТ закладає конструктивну основу ефективності його проведення.

Послідовність кроків

Технологію реалізують двома блоками, де перший стосується визначення мрії та окреслення надій на очікуване краще завтра. Після визначення надій людей щодо означеної теми (тут – освіти та розвитку освітньої реформи) важливо зробити перерву для відпочинку та вільного спілкування. Перерва має ключове значення, оскільки надає можливість спокійно усвідомити набутки цієї частини – переживання та думки щодо власних мрій, які промовляються вголос та оприявнюються для всіх, щоб віднайти наснагу та сили для їх здійснення. Саме для цього потрібні два дні спільної роботи: щоб вечірній час і нічний сон стали перервою для відпочинку та наснаження власними надіями і побачити надії інших людей, які добровільно погодилися взяти участь у цьому заході заради змін свого завтра. Ми уникаємо слова «майбутнє», а схильні вживати слово «завтра» як більш визначене і конкретне в часі.

Для вирішення різних завдань та в різних сферах може бути різний перелік етапів «ШЛЯХ-процесу», яким загалом передбачено сім кроків. Збільшення чи зменшення їх кількості залежить від обраного терміну реалізації запланованих цілей та визначених проміжних часових меж. У нашому випадку максимальний термін досягнення цілей – це час завершення реформи або той час, який видається доречним і доцільним для місцевої громади та визначених цілей. Розгляньмо сім кроків «ШЛЯХ-процесу» як технології здійснення освітньої реформи.

1. Формулювання мрії. Обов’язкова перерва.

2. Визначення цілей. Тут буде корисна модель SMART (конкретність, вимірьованість, досяжність, узгодженість, терміни) яка допоможе це зробити в реальному вимірі.

3. «Заземлення» – оцінка того, що є зараз, чого вже досягнуто.

4. Визначення команди (кого ще треба покликати).

5. Визначення опори під час діяльності. Перерва для відпочинку.

6. Складання графіків досягнення цілей – тривалих і проміжних (три роки, рік, шість місяців, місяць) і визначення відповідних цим етапам стратегій для досягнення певних підцілей.

7. Усвідомлення проведеної роботи та наснаження до подальших дій.

Початок

Підготовка наочного простору. Вивільнити одну стіну, де можна розмістити сім плакатів один за одним на одній лінії; заготувати для створення образу 7-10 плакатів, маркери, ножиці, кольоровий папір, клей. Робота починається з розміщення на стіні крайнього правого плаката.

Крок 1. «Зірка надії». Фасилітатор ініціативної групи пропонує учасникам розповісти про ідеали, цінності, пристрасті, сподівання та мрії, які вони пов’язували зі здобуттям освіти, про надії щодо освітніх змін у місцевій громаді для освітнього розвитку своїх дітей. Помічник фасилітатора записує ці вислови на великому плакаті словами учасників. Можна кільком групам запропонувати зробити це більш художньо. Так поступово проявиться особисте бачення кожного. Реформа – це не абстрактна схема, а пріоритетний напрям, що спирається на бачення людей і їхні надії. Важливо не поспішати і дати учасникам час насолодитися тим, що вони відчувають, коли оживає надія.

Крок 2. Визначення цілей. Це етап утілення та поєднання емоційно насичених бажань і мрій з думками про їх реалізацію шляхом планування та дії. Тут важливо поєднати мрію і силу мислення. Треба звільнити людей від обмежувальних рамок, які раніше не дозволяли їм досягнути мети. Створити ширшу реальність – завдання цього етапу. Усі висловлені учасниками способи досягнення мети є цілями, і їх треба записати на окремому плакаті. Вважливо допомагати учасникам говорити про результати надій і мрій конкретно (SMART-цілі), щоб це було можливим, вимірюваним, узгодженим з іншими процесами і визначеним у часі. Усі записані цілі мають бути як позитивні, так і досяжні. Це плакат конкретних цілей, сформульованих силою емоцій, які надихає надія. Плакат розміщують праворуч, перед плакатом «Зірка надії»

Основне

Крок 3. «Зараз», або «заземлення». Цей крок має сфокусувати групу на поточній реальності. Для роботи фасилітатор розміщує новий великий аркуш паперу на стіні ліворуч, на досить великій відстані від плакатів «Цілі» і «Зірка надії». Цей крок має створити відчуття напруження, що візуалізується через відстань між мрією і тим, де група перебуває зараз. Саме це напруження має мобілізувати на втілення своєї мрії, розбудову шляху від «Зараз» до «Зірки надії». Це найважливіший момент, оскільки усвідомлення втілюваності, реальності своїх мрій повертає людям здатність відповідати за своє життя, а не очікувати, що хтось інший подбає про втілення їхніх мрій.

Наступні два кроки – про самих учасників процесу змін: хто вони, якими компетентностями мають володіти, наскільки завантажені поточними і професійними справами, як можуть підтримувати одне одного і наснажувати до здійснення поставлених цілей.

Крок 4. «Хто є на борту, а кого ще треба залучити». Цей крок базується на думці, що ніхто не може виконати роботу самостійно. Тож тут варто подумати, кого варто залучити – людей/організації, які будуть корисними для просування процесу; які є стратегії, аби запросити цих людей; що ще варто внести до плану як проміжні цілі. Важливо записати імена та прізвища людей і їхній імовірний внесок у реалізацію освітніх змін.

Крок 5. «Відчуття міцності». Як підтримувати і нарощувати сили задля здійснення надій на зміни? Це особливо важливий крок, який може мати вирішальне значення для завершення роботи щодо досягнення цілей. Тривалість роботи в часі, її громадсько-волонтерський характер, її незвичність вимагає від учасників віри в себе й у здатність спланувати свої дії щодо реалізації цілей. Тут має відбутися дискусія про те, як створити мережу підтримки, як отримувати індивідуальну підтримку, а також визначити можливе місце і час для обговорення спільних проблем. Важливо з’ясувати потреби щодо підтримки кожного з учасників – різної і за різних обставин та в різний час, а іноді – постійно. Іноді це може бути дуже важливим, щоб зберегти силу та відданість цілям. Іноді це можуть бути регулярні зустрічі та підтримка одне одного в разі потреби.

Те, що мобілізує

Крок 6. Складання графіків роботи та визначення часу для досягнення цілей шляхом їх поділу на підцілі. Варто почати процес пошуку стратегій дій із кінцевої мети до найближчої. Останній етап – це робота з визначення конкретних підцілей та конкретних дій, які мають бути реалізовані впродовж першого місяця. У процесі розроблення стратегій треба обов’язково уточнювати, хто і за що відповідатиме, записуючи імена людей, які зголосилися. Фасилітатор просить групу обрати дату, яка буде проміжним етапом досягнення визначених цілей, і сформувати підцілі. Формулюючи мету цього етапу роботи, варто керуватися принципом уявлення про досягнуті результати. Відповідь на запитання «Чого Ви можете досягти або вже досягли?» формулюється з огляду на цілі для виконання, які варто визначати та записувати згідно з моделлю SMART. Далі потрібно визначити час, потрібний для реалізації цілей. Процедура та сама, що й для попереднього етапу. Після обговорення важливо зробити ще одну перерву.

Після перерви фасилітатор пропонує перейти до останнього етапу планування, термін виконання якого за місяць після зустрічі. Ідеться про дуже прості кроки, як-от: зробити телефонний дзвінок, що запустить увесь процес, зробити візит, опублікувати статтю чи блог тощо. Початковий крок є обов’язковим і хтось має бути готовим його зробити. Доцільно визначити особу, яка могла б надати підтримку тому, хто має здійснити перший крок, впродовж перших двох-трьох днів після завершення процесу планування, щоб підтримати людину, коли та буде робити цей перший крок запуску діяльності. Також цю роботу можна виконати в підгрупах, учасники яких мають розробити план дій на наступний місяць та розподілити обов’язки. Члени  підгруп також мають обдумати, чи потребують вони допомоги учасників інших підгруп. Під час загального обговорення всі відповіді занотовуються на дошці/папері. Кожного з учасників просять взяти відповідальність за певну частину плану. Якщо особа не має відповідних компетентностей та здібностей, їй пропонують допомогу, принаймні частково. Учасників просять проаналізувати обсяг та часові рамки завдань, реалістичність їх виконання. Важливо, щоб усім було комфортно в процесі виконання домовленостей, аби учасники не були надто обтяжені і наснажувалися тим, що можуть самі для себе зробити щось корисне.

Підсумування

Крок 7. Усвідомлення проведеної роботи та наснаження до дій задля досягнення мети. Важливо осмислити виконану роботу й похвалити себе за це. Фасилітатор пропонує тези для роздумів: Ви, можливо, уперше дозволили собі заглибитись у власні мрії та надії і почути думки інших людей. Чи уперше сприйняли зовнішні умови крізь призму свого власного світу і сформулювали особисте бачення прийдешніх перемін та зрушень. У Вас з’явилася впевненість у тому, що тепер Ви самі можете вирішувати, у який спосіб будете здійснювати омріяне, і відчути, що мрії можуть стати реальністю. Проведена робота змінює Вашу позицію щодо освітньої реформи: вона перестає бути зовнішнім тиском, а стає Вашим вибором до змін у той спосіб, який є найбільш прийнятним саме для Вас.

Останню годину варто присвятити обговоренню та підбиттю підсумків. Кожний учасник може по черзі висловитися та поділитися своїми враженнями. Варто звернути увагу всіх учасників на замітки про риси характеру і порадити забрати їх додому на згадку про спільну групову роботу.

Перед завершенням роботи учасники домовляються про наступну зустріч, де вони могли б обговорити свій поступ (можливо, за тиждень чи місяць після початкової зустрічі). Під час такої зустрічі учасники аналізуватимуть виконану роботу, необхідність залучення нових учасників проєкту, вносити корективи до плану дій. Це відкрита група для всіх осіб зацікавлених у змінах, і бажано, щоб вона мала для запланованих та спонтанних зустрічей постійне приміщення, де буде розміщено всі плакати планування дій щодо бажаних змін для візуалізації та аналізу процесу.