Відомо, що одним з пріоритетних напрямів освітнього процесу в Україні є національно-патріотичне виховання дітей. Чи не найважливішим воно є у старшому дошкільному віці – тоді, коли формується особистість і закладаються пріоритети. Яким має бути таке виховання, на яких принципах воно повинно будуватися, яким приписам треба слідувати, аби посіяні зерна проросли, – про це йшлося у МОН під час Усеукраїнської науково-методичної конференції «Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку: теорія і практика».

У роботі заходу взяли участь дорослі «дошкільники» – тобто ті, хто опікується дошкільною освітою у різних інституціях: представники МОН, педагоги, науковці, чиновники. Хоча, як зазначила керівник відділу дошкільної освіти Департаменту загальної, середньої і дошкільної освіти МОН Тамара Панасюк, яка вела конференцію, «дошкільник» не може стати чиновником…

Будь­який напрям виховання неможливий без теоретичних засад і практичних приписів. І те, й інше окреслив директор Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України Іван Бех.

– Міць і стійкість держави залежать не тільки від її матеріально­економічної потужності, а й від духовної самосвідомості, – нагадав учений. – Ми маємо бути свідомі того, що націо­нально­патріотичне виховання – це не обмежена в часі акція. Це постійний стан нашого навчально­виховного процесу від дошкілля і доти, поки людина живе у цьому світі. Наша освіта знаходиться на передовому краї вирішення проблем національно­патріотичного виховання у школах України. Сьогодні значна кількість педагогів ЗНЗ створюють і реалізовують власні проекти з патріотичного виховання дітей та молоді. Ряд викладачів вищих педагогічних навчальних закладів розробляють власні методичні посібники. І я хочу, щоб і дошкілля включилося у вирішення цієї проблеми.

Академік дає наукове визначення, що таке патріотизм, із чого він складається (любов до народу і держави, готовність до самопожертви, почуття власної гідності, самоповага тощо). Він підкреслив: перелічені цінності – це передусім діяльність. Наприклад, діяльність на відданість Батьківщині й народу. Іншими словами, патріотизм має втілюватись у дії.

Іван Бех переконаний, що педагог, який стоїть між дитиною і всією вершиною цінностей, має керовано виховувати патріотизм, застосовуючи потрібні механізми, послуговуючись науково правильними приписами («як у математиці»). Це, зокрема, глибоке розуміння вихованця, безумовне його прийняття (з будь­якими вадами), безумовна любов, справедливе ставлення тощо. А також – предметна спрямованість, яка, знову­таки, має втілюватись у дії. Якщо з дитиною говорити про патріотизм, вона цього просто не сприйматиме. Однак можна змоделювати ситуацію, коли абстрактний патріотизм як цінність функціонує у формі буденних дій (допомогти товаришу, поступитися місцем). При цьому необхідно забезпечити усвідомлення вихованцями наслідків своєї дії – аби вони розуміли свою корисність.

Начальник відділу дошкільного розвитку Інституту модернізації змісту освіти МОН Олена Низковська розповіла про наявне програмно­методичне забезпечення патріотичного напряму в дошкільній освіті, наголосила на необхідності вдосконалення методик.

Науковець зазначила, що незважаючи на все багатство і розмаїття програмно­методичного забезпечення, воно, звісно, не ідеальне. І закликала всіх присутніх представників дошкільної освіти узагальнювати свій досвід і подавати матеріали в обласні інститути післядипломної освіти, до Інституту модернізації змісту освіти: «Ми дуже уважно проаналізуємо, і якщо це буде по­справжньому цікавий матеріал, який прислужиться справі національно­патріотичного виховання в усій державі, ми його підтримаємо і допоможемо йому побачити світ».

Науковий підхід до теми національно­патріотичного виховання продемонстрували і кандидати педагогічних наук, наукові співробітники лабораторії дошкільної освіти і виховання Інституту проблем виховання НАПН України. Зокрема, кандидат педагогічних наук Ольга Рейпольська говорила про необхідність формування у дошкільнят першооснов національної свідомості:

– Фактично йдеться про найелементарніші прояви дитячої діяльності – усвідомлення себе представниками українського народу, гордість за це, самоповагу до себе як до україн­ця, ціннісне ставлення дітей до українських національних цінностей – мови, культури, національної символіки. Наше завдання як педагогів – сформувати національну само­свідомість, тобто надати систему певних знань, уявлень і суджень, що будуть тим ядром, навколо якого діти набуватимуть верховинних знань. Від того, як ми з вами організуємо цей процес, наскільки вдало, змістовно й одноголосно будемо відповідати за зміст, за те методичне забезпечення, той педагогічний інструментарій, котрим ми озброїмо педагогів, які працюватимуть із дітьми і батьками, – залежить, наскільки успішними будуть наші діти в майбутньому.

Ще одна представниця НАПН – Олена Острянська – наголошувала на необхідності єднання науки і практики у вирішенні проблем реалізації ідей національно­патріотичного виховання дошкільників, а відтак – на співпраці з управліннями освіти, з міськими методичними кабінетами й обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти. Консолідація цих зусиль сприятиме якісному розв’язанню проблем націо­нально­патріотичного виховання – переконана науковець.

І вона, схоже, має рацію. Принаймні це випливає з досвіду взаємодії названих інституцій у Запоріжжі, де в результаті спільних зусиль з’явилася на світ парціальна програма національно­патріотичного виховання дітей дошкільного віку «Україна – моя Батьківщина». Презентували програму її автори – головний спеціаліст відділу дошкільної, загальної середньої та професійної освіти Департаменту освіти і науки Запорізької облдержадміністрації Ірина Кичата, викладач дошкільної педагогіки і психології, методист із дошкільного виховання Олена Каплуновська та вихователь­ методист дошкільного навчального закладу №286 «Полунична галявина» Юлія Палець.

За словами авторів, програма розрахована на всіх працівників ДНЗ, на батьків і територіальні громади. Вона створена за кількома основними принципами: формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, системність, науковість, наочність, доступність. Окрім спеціально організованих занять, велика увага приділяється організації соціально значущої діяльності дітей. Тобто дошкільнята беруть участь у будь­яких колективних справах (наприклад, поліпшення благоустрою, прибирання території садочка), їх залучають до благодійних акцій, які проводять дорослі.

– Організація різноманітних заходів з участю батьків є необхідною складовою, – говорить Юлія Палець. – Реалізація програми поєднує всіх дітей і дорослих у нашому садочку. Разом доглядаємо за посадженою вербою та калиною, розвішуємо прапори. Ось так ми виховуємо юних патріотів.

Під час конференції також був продемонстрований досвід роботи лауреатів Усеукраїнського фестивалю «Україна – рідний край» з національно­патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах. Так, вихователь липовецького ДНЗ №1 «Сонечко» (Вінницька область) Вікторія Галак розповіла, як шанується у дитячому закладі національна символіка; завідувач ужгородського ДНЗ №29 «Дивосвіт» Ольга Чаварга говорила про навчання дошкільників української мови у полікультурному середовищі (яке є типовим для Закарпаття); вихователь луцького ДНЗ №25 Оксана Костюк представила досвід виховання патріотично орієнтованої особистості дошкільника засобами краєзнавчої діяльності; вихователь­методист обухівського ДНЗ «Світлячок» Надія Петриченко розповіла про те, як садок взаємодіє з родинами дошкільнят у вихованні шанобливого ставлення до народних звичаїв і традицій.

Віддаючи належне досвіду і праце­здатності педагогів згаданих закладів, все­таки умови, в яких вони живуть і працюють, можна назвати тепличними порівняно зі складнощами, з якими стикаються педагоги­«дошкільники» на сході України, у безпосередній близькості до зони АТО. Непідробний інтерес і повагу викликали розповіді методистів управлінь освіти Бахмутської і Костянтинівської міських рад Донецької області, які розповідали про необхідність урахування регіо­нального компонента в системі національно­патріотичного виховання місцевих дітлахів.

…Ну а резюмувати все почуте можна так. Від правильної організації процесу національно­патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах залежить його ефективність. А що, в свою чергу, залежить від неї – можна і не уточнювати. Зазначимо лише, що ціна помилки – надто висока. А саме – подальше виживання країни у її нинішньому статусі й кордонах. Хоча б тому, що горе­сусідів ніхто не відміняв. Тож нинішні напрацювання у напрямі національно­патріотичного виховання дошкільників можна розцінювати і як інвестицію у національну безпеку нашої країни.