НАПН України
Закладка 1Закладка 2Закладка 2
«Батіг» для батьків. Депутати збільшили штрафи за погане виховання дітей.

У статті 150 Сімейного кодексу України записано 7 обов’язків батьків щодо виховання своїх дітей. Перший — батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; другий — піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; третій — забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; четвертий — поважати дитину; п’ятий — піклуватися про дитину, навіть передавши її на виховання іншим особам; шостий — не допускати будь-яких видів експлуатації; сьомий — не допускати фізичних покарань та приниження її людської гідності.

Наші депутати вирішили спонукати виконання батьками всіх цих обов’язків каральним методом. Так, 19 червня 301 депутат Верховної Ради проголосував за те, щоб збільшити штрафи за невиконання батьками своїх обов’язків, а також ввести за це покарання громадськими роботами. До статті 184 кодексу про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей) внесли зміни, згідно з якими штрафи мають зрости із 1-3 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, як це є зараз, до 5-10. Один неоподаткований мінімум — це 17 гривень (Податковий кодекс України).

Якщо ж дитина вчинила якийсь проступок, із батьків хочуть стягувати до 15 неоподаткованих мінімумів (255 гривень) або змусити до 30 годин громадських робіт (якщо у нас — 8-годинний робочий день, батьки мають відпрацювати 3-4 дні). При цьому якщо, як записано в документі, «неповнолітні будуть помічені у злочинах, відповідальність за якими передбачена кримінальним кодексом», штраф для батьків або опікунів збільшиться з 10-20 неоподаткованих мінімумів до 20-30. Тобто максимальний штраф — 510 гривень. Альтернатива — громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

«Акцент», зрозуміло, ставиться саме на батьках дітей-правопорушників. Але який смисл карати їх «карбованцем», якщо, як правило, в цих родинах і так скрута? В будь-якому випадку постраждають діти. Замість того, щоб ѓрунтовно працювати над створенням соціальних служб, соціального супроводу таких родин, як це десятиліттями практикується в Європі, наші депутати йдуть найлегшим шляхом, але найменш ефективним. Лише гляньте, як коментують цю новину «батьки» в коментарях на сайтах: «Таку дурню можуть тільки реганали прийняти. Їхні дітки настільки баловані, їм все дозволено, що любому із реганалів пожизні потрібно відпрацьовувати за своїх діточок». «Необхідних умов життя»? Про які умови іде річ, коли від такого «покращення» скоро зуби на полку положимо». Або: «Депутати не думають, як вирішити проблему, вони думають, як на ній заробити».

Людмила ВОЛИНЕЦЬ, керівник управління забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з питань захисту дітей:

— Норма штрафування батьків прийшла до нас з радянських часів, тоді вона мала певну ефективність. Сьогодні питання штрафу з батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків, на наш погляд, видається малоефективним. Якщо проаналізувати основні обов’язки по відношенні, до дитини, то вони, як правило, є фінансовоємкими —харчування, дитини, лікування, її розвиток. Жодну з них без фінансової можливості зреалізувати фактично неможливо. Тому ми виступаємо проти збільшення штрафів: всі дослідження свідчать про те, що сьогодні майже третина сімей з дітьми перебуває за межами забезпеченості. По-друге, бідність поширена навіть серед сімей, де є двоє працюючих батьків. Аби знайти механізм стимулювання батьків до виконання своїх функцій, нам треба сьогодні переглянути систему соціальної підтримки сімей: багатьох батьків треба навчити що таке нормальне виконання батьківських функцій. Про це народні депутати мовчать. Інше питання, що треба ретельно розглянути другу їхню пропозицію — залучати батьків до громадських робіт. У нас виникає багато запитань з приводу реалізації цих функцій, адже не у всіх містах чи селах знайдуться робочі місця для виконання громадських робіт.

Оксана Миколюк, «День», № 106, 21 червня 2012
19:20 22.06.2012