Про один із потужних ресурсів модернізації загальної середньої освіти – компетентнісний освітній підхід – розповідає директор Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Олег ТОПУЗОВ.

Україна прагне інтегруватися до європейського та світового освітнього простору. Досягнення цієї мети потребує значних зусиль, спрямованих на реформування вітчизняної системи освіти, забезпечення належної якості її результатів, відповідності їх європейським та світовим вимогам. Це спонукає науковців і освітян країни до суттєвого оновлення змісту та засобів навчання й виховання, впровадження нових освітніх підходів.

ВЕКТОР ОНОВЛЕННЯ

Реформування вітчизняної системи освіти – справа не лише політиків та управлінців. Передусім це завдання – для нас, освітян. Тому важливо, щоб теоретичні й методичні напрацювання, які вітчизняна педагогічна наука пропонуватиме системі освіти нашої держави, повною мірою забезпечували освітні потреби учнів та запити педагогів. Інакше кажучи, необхідні не самі лише інноваційні освітні ідеї, а і їхнє практичне втілення: розробки щодо змісту, методів, організаційних форм навчання, друковані та електронні засоби навчання, засоби дидактичного контролю тощо.

Одним із потужних ресурсів модернізації загальної середньої освіти в Україні є впровадження та застосування компетентнісного освітнього підходу, відомого і визнаного в Європі. Цей підхід розглядається як одна з найважливіших теоретико­методологічних засад модернізації процесу навчання у вітчизняних загальноосвітніх навчальних закладах, розвитку системи загальної середньої освіти в Україні. Спираючись на його положення, вчені та представники органів управління освітою спроможні вносити модернізаційні зміни до завдань, змісту й засобів загальної середньої освіти задля досягнення учнями освітніх результатів, які відповідатимуть європейським вимогам.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого в 2011 році, компетентнісний освітній підхід (разом із діяльнісним та особистісно зорієнтованим підходами) є однією з методологічних основ сучасної вітчизняної загальної середньої освіти. За визначенням, наведеним у зазначеному стандарті, компетентнісний підхід передбачає, що результатами освіти стануть компетентності особистості, які розглядаються як здатність ефективно діяти у відповідних сферах життєдіяльності.

АБСОЛЮТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ ЯК СПАДОК

Традиції загальної середньої освіти, отримані Україною у спадок від минулого, будувалися переважно на абсолютизації цінності наукових фундаментальних (теоретичних) знань. Тобто традиційна українська освіта і школа були й багато в чому залишаються зосередженими на набутті учнем знань. На практиці це призводить до зловживання дидактичним матеріалізмом (що зумовлює спрямованість освітнього процесу на засвоєння учнем якнайбільшого обсягу знань, енциклопедичності освіти), занадто академічного, вербального навчання.

На жаль, результати застосування традиційного, зосередженого на знаннях освітнього підходу свідчать, що багато учнів засвоюють знан­ня (загалом – зміст шкільної освіти) лише заради хорошої оцінки. Після її отримання все опановане стає наче й не дуже потрібним, таким, що можна безжурно забути. Але засвоювати знання та іншій зміст шкільної освіти потрібно заради щасливого життя, яке не можливе без розв’язання людиною тих важливих, доленосних завдань, які постійно постають перед нею. Отже, знання мають бути пов’язані з життям, ба навіть не лише з абстрактним, а й із буттям конкретної маленької людини, яка вчиться.

МОВОЮ ДЕРЖСТАНДАРТУ

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що компетентнісний підхід спрямовує навчально­виховний процес «на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності». Компетентність у вказаному документі розглядається як «набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається зі знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці», а компетенція є «визнаним рівнем знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини». Таким чином, компетентнісний підхід створює можливість для надійного взаємозв’язку між результатами освіти особистості (запроектованими в компетенціях) та її практичною діяльністю, запорукою чого стають її особистісні здатності до успішної діяльності – компетентності.

Компетентнісний освітній підхід розглядає знання (і фундаментальні, і прикладні) як важливий, але не єдиний компонент компетентностей особистості. До того ж оскільки компетентність є системною властивістю, то будь­які знання, котрі входять до її структури, важливі не самі по собі, а своїм впливом, зв’язками з іншими компонентами: ціннісними ставленнями, вміннями й навичками, досвідом. Таким чином, знан­ня не втрачає освітнього значення, але щодо нього відбувається принципове зміщення акцентів.

ВІД ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО ДО ПРИКЛАДНОГО

Компетентнісний підхід не заперечує необхідність фундаментальних (теоретичних) знань. Однак він вимагає, щоб на підставі цих знань формувалися прикладні знан­ня, пов’язані із розв’язанням практичних завдань життєдіяльності та професійної діяльності, задоволенням буденних потреб людини. Вони мають взаємодіяти між собою, сполучатися з іншими освітніми результатами учня (вміннями, навичками, досвідом діяльності, ставленнями, якостями особистості тощо).

Повноцінна реалізація компетентнісного підходу передбачає активну взаємодію між учнями й учителем (інтерактивне навчання), широке застосування проблемного викладення навчального матеріалу, пошукове та дослідницьке навчання, учнівські проекти. Таким чином, учень здобуватиме знання не як готовий освітній продукт, котрий треба лише засвоїти та відтворити на вимогу педагога, а в результаті творчої співпраці з учителем та іншими учнями, що передбачає його самостійну, активну навчальну позицію. Це дає змогу відійти від зовнішніх стимулів, від мотивації навчання заради отримання хорошої оцінки (чи уникнення поганої), розглядати навчання як інструмент створення учнем самого себе, свого життя, соціального та професійного майбутнього.

Знання перестають бути само­ціллю та самоцінністю освіти і розглядаються як важливий інструмент вирішення життєвих завдань (у навчальній, соціальній, професійній та інших сферах). Тому питання про можливість і вірогідність практичного застосування учнем знань, якими він оволодів, навіть не постає: учень обов’язково використовує ці знання у процесі навчання та життєдіяльності поза стінами школи.

ПІОНЕРИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Ефективне застосування цього підходу потребує системності. Необхідно, щоб усі рівні змісту загальної середньої освіти (освітні галузі, предмети, курси, розділи, теми) розбудовувалися з урахуванням цього підходу. Систему предметних (галузевих), міжпредметних і ключових компетентностей учнів можна буде сформувати лише за умови, що відповідні предметні (галузеві) та ключові компетенції закладатимуться у змісті кожного навчального предмета, курсу. Використання компетентнісного підходу вимагає також удосконалення системи дидактичного контролю, про що розповімо докладніше.

Наукові співробітники Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України не лише проводять дослідження та розроб­ляють педагогічні теорії, а є творцями значної частини навчального та навчально­мето­дичного забезпечення, яке застосовується в загальній середній освіті нашої держави. Тому не дивно, що представники Інституту педагогіки є піонерами впровадження компетентнісного підходу в Україні.

ЯК ОЦІНИТИ?

Однією з найважливіших проблем упровадження компетентнісного підходу на сучасному етапі є перевірка вчителем сформованості компетентностей учня. Адже компетентнісний підхід передбачає не лише визначення цілей та завдань, доцільний добір змісту освіти, організаційних форм і методів, засобів, організацію та здійснення відповідного освітнього процесу. Його застосування ставить перед суб’єктами освітнього процесу ще одну важливу проблему, яка полягає в оцінюванні нових освітніх результатів учнів, – системи компетентностей.

Для вирішення цієї проблеми з участю наукових співробітників та за сприяння Інституту педагогіки НАПН України розроблено серію навчальних посібників «Перевірка предметних компетентностей». Українська мова, зарубіжна література, природознавство, інформатика, математика, алгебра, геометрія, фізика, хімія, географія – далеко не повний перелік навчальних предметів, із курсів яких для початкової та основної школи створено й надруковано посібники.

Важливим питанням є підготовка вчителів до застосування компетентнісного освітнього підходу в процесі навчання конкретних предметів, викладання курсів на його засадах. Наукові співробітники відділів Інституту педагогіки НАПН України готові надати методичну підтримку педагогічним колективам та окремим учителям, які прагнуть цього.