Золоту середину між реалізацією вишем права на автономію і необхідністю дбати про здоров’я української молоді намагалися знайти учасники міжвідомчої робочої групи з модернізації системи фізичного виховання у вищих навчальних закладах. 

 Розмова була багатовекторною, адже учасники засідання змогли розглянути проблему з різних точок зору: в заході під головуванням міністра освіти і науки Сергія Квіта взяли участь заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім′ї, молодіжної політики, спорту та туризму Денис Силантьєв, президент Національної академії педагогічних наук і Студентської спортивної спілки України Василь Кременьперший заступник міністра оборони Іван Руснак, голова Комітету з фізичного виховання та спорту МОН Михайло Мельник і, звичайно, представники вишів.

«Буква» закону

Дискусію розпочали з формулювання проблеми. Сергій Квіт нагадав, що фізичне виховання перестало бути обов’язковим академічним предметом для всіх вишів. Але, звичайно, не лише цей предмет – усі ми пам’ятаємо дискусії про майбутнє філософії та історії у вишах.

– Ми не можемо ставити під сумнів зміни в організації навчального процесу, бо ми хочемо, щоб наші університети готували якісних фахівців, – зауважив Сергій Миронович. – Але в нас є й завдання, щоб наша молодь була здоровою.

Міністр нагадав, що згідно з 26 статтею Закону України «Про вищу освіту» вища школа формує особистість «шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя».

– У статті закону «Про фізичну культуру і спорт», присвяченій фізичному вихованню в системі освіти зазначено, що керівники навчальних закладів зобов’язані забезпечити створення сприятливих умов для належної рухової активності учнів та студентів, – продовжуючи тему законодавчого забезпечення зауважив перший проректор Національного університету фізичного виховання і спорту Мирослав Дутчак. – А вимоги закону повинні виконуватись.

Президент НАПН Василь Кремень зауважив, що було би доцільно розвиток фізичного виховання у закладі й пропаганду здорового способу життя записати в умови контракту з ректорами.

Найсильніші побоювання, однак, стосувалися не кваліфікації управлінців, а доброї волі студентів. Наприклад, на думку Мирослава Дутчака, якщо зробити фізичне виховання дисципліною, яку студент може обрати, а може й ні, то більшість обере інші предмети.

Поправка на ментальність

– Ми повинні враховувати дуже важливу обставину – ментальність людей, яку одномоментно не можна змінити, – говорить він. – У Канаді, наприклад, я спілкувався з нашими емігрантами. Вони розповіли, що в їхніх дітей немає проблем із жодним навчальним шкільним предметом, проб­лема лише зі спортом. Адже в Канаді практично всі діти займаються спортом, а наші до такого не звикли. Та і під час реалізації академічної мобільності наші студенти часто пасуть задніх. Це засвідчує, що у нашому суспільстві не сформували популярність, моду на здоровий спосіб життя й оздоровчо­рухову активність.

Фізичне виховання не є обов’язк­о­вим предметом у кращих університетах світу, констатував Сергій Квіт.

– Але ми повинні зберегти фізичне виховання в університетах не з допомогою примусу, а шляхом залучення до здорового способу життя, – додав міністр. – Наше завдання – залучити до кафедр фізичного виховання більшість студентів, які не хочуть бути професійними спортсменами. Сучасна молода людина є прагматичною і тому дбає про своє здоров’я. Тому ми повинні піти їй назустріч.

Із цією тезою погодився Василь Кремень, і навіть більше – він запропонував проводити фахові роз’яснення, що фізичні навантаження є запорукою здоров’я, а отже – успішнішої кар’єри.

Базові моделі

Міністр освіти і науки запропонував кілька базових моделей розвитку фізичної культури у вишах. Перша – секційна модель, що передбачає створення широкої мережі спеціалізованих спортивних і загальнооздоровчих секцій, які працюватимуть за фіксованим розкладом у вільний від основних навчальних занять час. Наприклад – у другу зміну для студентів, які навчаються у першій половині дня. На перший план у реалізації такої моделі виходить робота деканатів щодо стимулювання активної участі студентів в роботі секцій. Друга модель – профахова. Це – складніший спосіб, який передбачає розроб­лення низки комплексних програм з фізичного виховання, які орієнтуватимуться на особливості професійної діяльності за спеціальністю, яку здобуває студент. Третя модель – збереження фізичного виховання як обов’язкової дисципліни із нарахуванням кредитів та здачею заліків. Такі вимоги можна позиціонувати як особливість вишу, який дбає про здоров’я студентів, дає змогу фізично розвиватися у секціях, клубах і професійних студентських спортивних командах.

– Мені, наприклад, дуже імпонує ідея індивідуального підходу, коли викладач виконує роль консультанта, – каже Мирослав Дутчак. – Але це також порушує питання обліку, навантаження, адже є контрольно­ревізійне управління, бухгалтерія й потрібно обліковувати цю роботу. Тобто хороші моделі потрібно підсилити відповідними нормативними документами.

Ректор як приклад

Завідувач кафедри фізичного виховання Національного університету «Києво­Могилянська академія» Володимир Жуковупевнений: чи не найкраще пропагувати здоровий спосіб життя і рухову активність може особисто ректор навчального закладу.

– Перший керівник нашого закладу – В’ячеслав Брюховецький – власними діями демонстрував важливість спорту – він починав робочий день з гри у теніс у нашому спортивному залі, – розповідає Володимир Олександрович. – У нашому виші розклад починається з фізичного виховання, потім – англійська мова і решта предметів.

Але регламентувати фізичну активність студентів – не така і проста справа.

– Ця «заангажованість» кредитами поставила в певні рамки і навчальні відділи, і кафедри фізичного виховання, – каже Володимир Жуков. – Якщо один кредит становить тридцять годин, то дуже важко «вставити» в навчальні плани нашу навчальну дисципліну, щоб вона не виділялася на фоні інших. Коли почули, що кредити з фізичного виховання будуть такими, як, скажімо, з філософії, почалися тривалі дискусії. Наші пропозиції: вивчення навчальної дисципліни «фізичне виховання» у розділі «нормативні навчальні дисципліни» зі студентами 1­2 курсів денної форми навчання за ступенем бакалавр повинно становити не менш як 4 кредити ECTS на кожному курсі, не менше чотирьох годин на тиждень. Форма контролю – залік у кінці кожного курсу. Дисципліна «фізичне виховання» має рекреаційно­відновлювальний характер та не впливає на тижневе аудиторне навантаження студентів. А на третьому курсі бакалаврату та першому курсі магістратури фізичне виховання має бути у циклі дисциплін вільного вибору студента, але не менш як 4 кредити на кожному курсі.

Без заліків, але з сертифікатом

Про цікаву модель, яка впроваджується у Тернопільському національному економічному університеті розповів ректор вишу Андрій Крисоватий.

– Ми пішли шляхом позакредитної навчальної дисципліни, яка включена в навчальний план. У нас одна година фізичного виховання у навчальному плані, три – позакредитні, – розповів Андрій Ігорович. – Перебуваючи на стажуванні за кордоном, ми побачили, що потребує уваги саме секційна робота. З цього року ми повністю відходимо від традиційних занять. Набори першокурсників до секцій здійснюються протягом двох тижнів, а старші курси анкетуватимуть у березні­квітні. Є й потужна фахова підготовка – маю на увазі спорт високих досягнень. У нашому виші – більш як сто майстрів спорту. Наш університет представлений у суперлігах чемпіо­натів України з волейболу, гандболу.

А що ж  із семестровим контролем?

– Ми відмовились від заліків і екзаменів – у нас є система допуску, – розповідає ректор. – Якщо студент набрав відповідні бонуси за семестр, то його допускають до загальної заліково­екзаменаційної сесії. За секційної моделі такі бонуси отримують за участь у курсових, факультетських змаганнях і університетській універсіаді. Ми хочемо зробити так, щоб фізичне виховання було на всіх навчальних семестрах, крім останнього семестру четвертого курсу. І коли студент пройде усі сім семестрів, то може отримати серти­фікат судді за профілем секції – це теж є потужним стимулом.

За результатами засідання фахівці Міністерства освіти і науки роз­роблять та оприлюднять на офіційному веб­сайті рекомендаційний лист для вищих навчальних закладів щодо викладання фізичної культури та її популяризації серед студентів, забезпечення роботи відповідних кафедр.

 

Максим Короденко,

«Освіта України», 2015, № 38, с. 6.