Усеукраїнський науково-практичний семінар «Педагогічна компаративістика: трансформації в освіті зарубіжжя та український контекст», який уже вшосте відбувся в Національній академії педагогічних наук України, у 2010 році задумувався як «камерне» засідання компаративістів – співробітників інституцій НАПН. Сьогодні це – захід для обговорення здобутків та проблем порівняльної педагогіки національного масштабу.

У зібранні взяли участь більш як 100 учасників з багатьох регіонів країни, серед яких – представники шкіл компаративістики з Уманського ДПУ імені Павла Тичини, Сумського ДПУ імені А.С. Макаренка, Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя, Тернопільського НПУ імені Володимира Гнатюка і Тернопільського національного економічного університету, Глухівського НПУ імені Олександра Довженка, Львівського націо­нального університету, Дрогобицького ДПУ імені Івана Франка, КНУ імені Тараса Шевченка та інших потужних ВНЗ і, звичайно, інституцій НАПН.

Організувала семінар завідувач відділу порівняльної педагогіки Інституту педагогіки НАПН України Олена Локшина. Під час пленарного засідання вона окреслила кілька тенденцій, які показав аналіз праць, що опубліковані у збірниках семінару з 2010 року.

Зокрема, розширюється спектр країн, які українські компаративісти обрали для дослідження. Якщо у 2010 році домінуючими були США та Велика Британія, іноді – Німеччина та Франція, то протягом останніх років вітчизняні науковці активно досліджують регіон Східної Європи, країни – колишні республіки СРСР. Цікавими для вивчення стали також освітні здобутки Австралії, Бельгії, Голландії, Італії, Кіпру, Кореї, Мексики, Норвегії і, звичайно, Фінляндії.

Також наші вчені паралельно з традиційними та важливими для України темами (організація та зміст освіти, форми та методи навчання) виходять на найактуальніші проблеми зарубіжної освіти – реформи та інновації, демократичні моделі управління тощо.

Усе більше вітчизняні науковці працюють над темати­кою наднаціонального характеру, наприклад, Європейська стратегія Східного партнерства, Болонський процес; міжнародні порівняльні дослідження якості знань учнів; європейський простір вищої освіти, міжнародні інформаційні освітні мережі; академічна мобільність тощо.

І нарешті все більше роботи – у напрямі інтеграції світових освітніх досягнень в український освітній про­стір шляхом проведення паралельного порівняння, і при цьому – формулювання практичних рекомендацій для української освіти. Тож недарма у підсумковій резолю­ції учасники семінару рекомендують інтенсифікувати залучення позитивного зарубіжного досвіду в педагогічну теорію та освітню практику України шляхом по­силення співпраці з науковцями, викладачами, розробниками освітньої політики й управлінцями.

"Освіта України", № 25 від 22 червня 2015 року