Загальноосвітня школа на порозі нових змін. Проектом базового закону про освіту передбачено, що вона буде дванадцятирічною. Цілком виправданий, необхідний крок, суголосний світовим тенденціям розвитку загальної середньої освіти, а також зумовлений нинішніми вітчизняними шкільними реаліями. А реалії ці, попри всі попередні дії, зусилля, немалу загалом роботу щодо розбудови і забезпечення успішного функціонування системи загальної середньої освіти в країні, позначені рядом упущень і прорахунків. Основні з них свого часу чітко вказані у національній доповіді про стан і перспективи розвитку вітчизняної освіти, підготовленій Національною академією педагогічних наук України. Це і недостатність навчально-матеріальної бази для успішної реалізації завдань середньої освіти, що проявляється, зокрема, у катастрофічній нестачі дидактичних засобів і обладнання у шкільних навчальних кабінетах (загалом по країні у наявності третина від потреби); у недосконалості шкільної мережі, що призводить до невиконання законодавчої вимоги щодо забезпечення рівного доступу всіх учнів до якісної освіти; у недостатньому використанні можливостей комп’ютерної техніки в процесі навчання, що, в свою чергу, зумовлено рядом факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру; у переважанні в масовій шкільній практиці методів і прийомів навчання, які не цілком відповідають концептуальним засадам і тенденціям модернізації освіти. У країні загалом не створено належних умов для реалізації ідеї профільного характеру навчання в старшій школі, яке в більшості випадків зведене до поглибленого вивчення окремих предметів.

Особливі нарікання громадськості викликає зміст загальної середньої освіти і його втілення в підручниках. Психолого-педагогічний аналіз цього змісту, здійснений науковцями НАПН України, підтвердив, що такі нарікання небезпідставні. Нераціональний відбір і в ряді випадків надмірна його ускладненість, недосконала структурованість і недостатня узагальненість, перенасиченість фактологічним матеріалом, багатопредметність, особливо в старшій школі, недостатня практико орієнтована, діяльнісна спрямованість – далеко не повний перелік тих негативів змісту шкільної освіти, що  потребують усунення.

Природно, що 12-річна школа має відрізнятися від нинішньої не лише структурою і тривалістю навчання в ній. Дуже  хотілося б, щоб зазначені проблеми в майбутній школі відійшли в минуле. Йдеться, таким  чином, про якісно нову школу, яка відповідає викликам часу. Які першочергові кроки уже зараз мають бути здійснені, щоб це стало дійсністю?

На мій погляд, одна із характерних особливостей більшості попередніх освітніх нововведень полягала в дефіциті часу,  необхідного для їх підготовки і реалізації.  Все або майже все доводилося робити, як кажуть, “на марші”. Взяти хоча б реалізацію останнього загальноосвітнього стандарту. Якими аргументами, наприклад, можна пояснити рішення про початок запровадження нового змісту освіти майже одночасно у першому і п’ятому класах (з інтервалом  в один рік)? Що ж це за новий зміст освіти, на який можна безболісно перейти без відповідної попередньої підготовки у будь-якому класі?  Ще виразніше зазначену особливість ілюструє ситуація з підручниками. Про яку якість нових підручників можна вести мову, якщо їх без усякої   апробації, поспіхом написаних ледве встигають надрукувати для чергового класу до початку навчального року і “кидають” у шкільну практику, називаючи все, що відбувається з ними протягом наступного п’ятиріччя  “масовою апробацією”? Хтось про наслідками такої апробації всерйоз замислювався?

Тож, щоб упередити подібне, маємо заздалегідь готувати необхідне підґрунтя для успішного функціонування нової школи. Не будемо тут торкатися всіх аспектів цієї багатогранної і копіткої роботи. Позначимо лише основні завдання, пов’язані з формуванням нового змісту загальної середньої освіти. В основу його добору і структурування має бути покладена нова структура 12-річної школи, її мета і завдання – як загальні, так і пріоритетні, специфічні для кожного ступеня шкільної освіти. Саме їх,  як і основні засади й особливості діяльності такої школи, передусім і слід чітко визначити, відобразивши у відповідній концепції. Концепція має дати цілісне, вичерпне  уявлення про нову школу і бути своєрідним дороговказом у її розбудові. Важливо, щоб у ній по можливості була врахована переважаюча думка громадськості щодо принципових положень сутності і діяльності такої школи. Це зумовлює необхідність   забезпечення   широкого  громадського обговорення проекту концепції перед її прийняттям як передумови позитивного сприйняття її суспільством і підтримки подальших кроків щодо її реалізації.

Відповідно до освітнього законодавства основним документом, що задає зміст шкільної освіти, є загальноосвітній стандарт. Врахування досвіду створення двох попередніх стандартів дає змогу зробити його більш досконалим і функціональним, тим паче, що основні недоліки чинного стандарту і шляхи їх усунення окреслено у висновках згадуваного вже психолого-педагогічного аналізу змісту освіти в сучасній українській школі. Серед принципових положень цих висновків – необхідність більшої конкретизації характеристик змісту освітніх галузей і результатів навчання на всіх рівнях шкільної освіти, посилення компетентнісної спрямованості освітнього змісту, відображення в стандарті загальних вимог до навчального змісту профільного рівня, а також типових видів завдань підсумкової атестації учнів по завершенню ними відповідного рівня освіти.

Ведучи мову про освітній стандарт, не можна обійти ще однієї проблеми. Настав, очевидно, час створення стандарту саме загальної середньої освіти, а не стандарту її змісту, якими фактично є чинний і попередній освітні стандарти. Йдеться про документ, що визначав би не лише державні вимоги до змісту загальної середньої освіти й освітніх результатів, але й  містив би зобов’язання (гарантії) держави щодо створення необхідних умов для успішного досягнення таких результатів кожним учнем.

Архіважливою проблемою залишається структурування визначеного стандартом змісту освіти в раціональній системі навчальних предметів і курсів. Уникнення розпорошеності змісту, подолання надмірної багатопредметності як джерела перевантаженості школярів і почасти певних недоліків у їх загальноосвітній підготовці має стати об’єктом постійної уваги у процесі розв’язання цієї проблеми. Свого часу у концепції першого загальноосвітнього стандарту була закладена ідея варіативності системи навчальних предметів, які реалізують один і той самий освітній зміст. Це означає, що залежно від прийнятих концептуальних засад структурування змісту одна і та сама освітня галузь може бути представлена різним набором навчальних предметів. Можливо, варто сміливіше відходити від традиційного переліку шкільних предметів і у формуванні нової їх системи ширше використовувати наявні  вітчизняні напрацювання і світовий досвід.

Не менш відповідальне завдання – формування навчального плану. Як свідчить попередній досвід, складною проблемою тут є оптимальний розподіл навчального часу між інваріантним і варіативним  освітніми складниками та між окремими предметами. При цьому слід керуватися об’єктивними критеріями, беручи до уваги передусім обсяг і складність навчального змісту та педагогічних завдань, які вирішує предмет, а не піддаватися “предметному шовінізму”, коли головним критерієм виступає кількість годин, відведених на предмет чинним навчальним планом (ні за яку ціну не допустити їх зменшення!).

Після цього мають бути укладені навчальні програми принаймні для початкової школи  і написані підручники хоча б для двох перших її класів.

Оце  є тією вихідною  нормативно-методичною  і дидактичною базою, що має бути створена до початку першого навчального року уже у 12-річній школі. Важливо зважити на це, визначаючи реальну дату цього початку.

Юрій Мальований,  член-кореспондент НАПН України,

вчений секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України