Відкриття, знахідки, гіпотези в кожній галузі наук є результатом діяльності вчених усього світу. Винятком не є і наша з Вами галузь — освітянська. Свій внесок у розвиток цієї науки зробили й роблять українські вчені та науковці, окремі з яких творять і працюють в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України. А діє Інститут ще з 1993 року.

Ні для кого не є секретом, що науковці Інституту досліджують і розробляють найсучасніші технології професійної педагогічної освіти та освіти дорослих. Уперше в Україні запроваджено дослідження проблем порівняльної професійної педагогіки і психології в країнах Європи і Америки, проблем мистецької освіти, теорії і практики педагогічної майстерності, педагогічних інноваційних технологій неперервної професійної освіти, андрагогіки, професійного виховання.

Тривалий час Інститут очолював академік Національної академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор Іван Андрійович Зязюн, який не так давно відійшов у вічність. Нині посаду виконуючої обов′язки директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України обіймає доктор педагогічних наук, професор Лариса Борисівна Лук′янова.

Говорячи про Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих не можна не згадати те, що Інститут виступив ініціатором та основним розробником вагомих для розвитку української освіти документів, які визначають стратегію і тактику на багато років. Такими є "Концепція педагогічної майстерності", "Концепція педагогічної освіти", "Концепція професійно-художньої освіти", "Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні", "Державної програми "Вчитель".

Також Інститут є засновником та співзасновником шести наукових видань, які затверджені Вищою атестаційною комісією України як провідні, з педагогіки, психології, мистецтвознавства, а саме: "Педагогіка і психологія професійної освіти", "Професійно-технічна освіта", "Діалог культур: Україна у світовому контексті", "Професійна освіта: педагогіка і психологія" (українсько-польський, польсько-український щоріч­ник), "Неперервна професійна освіта: теорія і практика", "Педагогічний процес: теорія і практика", "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми". В установі функціонують аспірантура і докторантура, дві спеціалізовані вчені ради.

Окрім цього, на базі Інституту щорічно проводяться міжнародні конференції, семінари, круглі столи, виставки, наукові заходи та читання, присвячені пам′яті видатних вчених.

Одним із таких заходів є Міжнародні мистецько-педагогічні читання пам′яті професора Оксани Петрівни Рудницької. На дванадцятих читаннях честь і шану віддавали не лише Оксані Петрівні Рудницькій, але й Івану Андрійовичу Зязюну.

Варто зазначити, що організаторами ХІІ читань виступили відділ педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, Франко-українська асоціація Centreeducativeetcultural "Mistral", Українська школа мистецтв при посольстві України у Франції (м. Париж), Теоретичний ліцей імені Міхая Греку (м. Кишинів, Молдова), і це лише мала частина міжнародних зв′язків та контактів Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих.

Ідеї педагогічної майстерності у науковій спадщині Івана Зязюна та Оксани Рудницької є постійним джерелом натхнення для, старшого наукового співробітника відділу педагогічної майстерності Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, Олени Миколаївни Отич, доктора педагогічних наук, професора. Професор Отич спеціально для тижневика "Освіта" поділилася спогадами про Оксану Петрівну та Івана Андрійовича.

"Доктора педагогічних наук, професора, колишнього завідувача відділу мистецької освіти Оксану Петрівну Рудницьку ми не тільки шануємо, але й глибоко любимо. Це була надзвичайна людина — талановитий музикант, талановитий глибокий науковець, чарівна жінка, внутрішня, зовнішня краса, її шляхетність зробили її просто неповторною. До цього часу, на жаль, у мистецькій освіті її місце залишається незайнятим. Немає їй рівних, і ця втрата у 2002 році виявилася непоправною. На вшанування її пам′яті і для себе, щоб ще раз доторкнутися до її творчості ми започаткували читання. Перші читання були як секція звітно-наукової конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти. Спочатку збиралися найближчі друзі ті, хто любив Оксану Петрівну, хто знав її особисто, її учні" — розповідає Олена Миколаївна.

Побувавши на читаннях, вчені і освітяни-практики поступово об′єднувалися у спільноту і з кожним роком ставало все більше прибічників читань. Долучалися іноземці поляки, білоруси. Приєдналася українська діаспора в Канаді.

"Чому педагогічно-мистецькі читання? Тому що вони розширилися від осягнення суто мистецьких проблем, мистецької освіти та педагогіки до більш диференційованого розуміння цих проблем. Назвати читання педагогічно-мистецькими — це була ідея академіка Івана Андрійовича Зязюна, який розглядав педагогіку як науку і мистецтво педагогічної дії, і він бачив ширшими наші читання, ніж тільки присвячені мистецькій тематиці. Він хотів, щоб ми розглядали і мистецький аспект самої педагогіки, розглядали красу педагогічної дії, естетичні та етичні засади. Тому ці читання поєднують в собі дві складові" — розповідає Олена Миколаївна.

Перші читання, за словами Отич О.М., називалися "Теоретичні й методологічні засади мистецької освіти", далі вони трансформувалися: "Педагогічна майстерність як система професійних компетентностей", а тепер вони називаються "Педагогіка мистецтва і мистецтво педагогічної дії".

Пам′ять про Оксану Петрівну Рудницьку живе у серцях кожного працівника НАПН України. "Оксана Петрівна єдиний професор, яка підняла роль мистецтва в педагогіці і педагогіки в мистецтві. І підрозділ, який відкрився у нас вперше в Україні мав назву лабораторія мистецької освіти, згодом перейменували і він перетворився на Відділ педагогічної естетики та етики, що розширило можливості нашої діяльності", — додає кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Наталія Миколаївна Флегонтова.

Олена Миколаївна Отич, переконана, що педагог — він митець, майстер, і тому педагогічна майстерність включає в себе чотири рівні, визначені академіком Іваном Зязюном. Це — елементарний; базовий, який отримує випускник педагогічного навчального закладу; далі — досконалий, коли на продуктивному рівні працює педагог, і четвертий — це творчий. "Я б додала ще два: потенційний — те, що педагогічна майстерність складається із педагогічної спрямованості, педагогічної компетентності і педагогічних здібностей, які можуть бути наявними чи прихованими у людині, і у творчій педагогічній діяльності вони розвиваються. А найвищий рівень — шостий, це вже є мистецький, коли педагог творить як вільний художник — на натхненні, але це натхнення не заперечує системи його роботи", — пояснює Олена Миколаївна.

Педагогічні ідеї академіка Івана Андрійовича Зязюна, на переконання Отич О.М., втілилися в його теорії і практиці педагогічної майстерності як краси педагогічної дії і у його науково-методичному посібнику "Педагогіка добра: ідеали і реалії" та у всіх інших працях. Ідеї Івана Андрійовича зосереджують на значимості педагога. Всі закони, всі закономірності, найкращі, найпрогресивніші можуть або реалізуватися педагогом, або ним же гальмуватися і не втілитися, або ще гірше якщо педагог є непрофесіоналом, не майстром, він може навпаки ці закони і найкращі ідеї спотворити і викривити. Тому особлива, належна, відповідна увага до педагога в державі — це наголос у спадщині Івана Андрійовича.

"На вчителеві замикаються абсолютно усі види людської діяльності ті, які потребують навчання і передачі досвіду. Вчитель тільки тоді може реалізувати соціальне замовлення, якщо він є вчителем-майстром: вільним, професійним, спрямованим на особистість іншої людини, яку він навчає, і той, який має педагогічне покликання.

Іван Андрійович говорив, що вирішити всі проблеми в педагогіці можливо якщо грамотно здійснити педагогічний відбір, якщо дібрати тих студентів на педагогічні спеціальності, які мають покликання до цього, які хочуть, які не тому ідуть у педагогічний навчальний заклад, що не можуть вступили до якогось іншого, а вони від початку спрямовані на дитину. Важлива ідея Івана Андрійовича — це школа-вуз-школа, вона реалізувалася ще починаючи з Полтавського періоду. Педагога треба готувати з дитинства. У академіка Зязюна є гарна стаття, у якій він вдається до такої асоціації: академіка треба шукати у дитячій пісочниці, вчителя тим більше, бо не може випадкова людина стати гарним вчителем.

Вчитель може стати носієм батьківських функцій передусім, використовуючи владу авторитету, а не авторитет влади — це ключові позиції Івана Андрійовича. "Я прошу в Бога лише одного — часу для добра людям" — ця ідея Івана Андрійовича Зязюна втілюється і в Рудницьких читаннях, намагаємося розглянути її на усіх рівнях, і на філософському, і на психологічному, і на педагогічному. Педагогічна майстерність — це і є мистецтво педагогічної дії", — підсумовує свої роздуми Олена Миколаївна Отич.

Про культурні цінності педагогіки Зязюна розповів під час педагогічно-мистецьких читань Георгій Георгійович Філіпчук, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України: "Згідно морально-етичної установки Івана Андрійовича виховання громадянина під силу тільки справжньому громадянину. Ці думки, умовиводи, висловлювані час від часу ним у різних формах і ситуаціях, творили певні паралелі з судженнями педагога-класика Василя Сухомлинського, який у праці "З чого починається громадянин" писав: "Громадянське виховання — це виховання на громадянських ідеях. А ідеї — то святині, здобуті, вистраждані людством, і їх не повторюють щодня…, бійтеся тієї гри в ідейність…Любов і відданість матері — це перша школа громадянськості. І якщо дитина вийшла безграмотною, то їй не оволодіти в майбутньому вищою школою громадянськості — відданістю інтересам Батьківщини. Шана до Матері, обов′язок сина, національні святині, Батьківщина, загальнолюдські цінності й ідеали, моральний приклад у вихованні, громадянська позиція і чин — все це поодиноко і в сув′язі завжди було для Зязюна морально-етичним мірилом особистості, тренером, що вказує висоту людяності. Тому завжди був прибічником повернення державній освіті відчуття честі й гідності у своєму суспільстві, а на рівні міждержавних стосунків по кріпацькому не прислуговувати іншим країнам і народам".

Питання, що вивчаються та піднімаються в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих актуальні завжди для педагогів усіх рівнів. Можливо саме тому різноманітні заходи, конференції, читання, ініційовані Інститутом, продовжують збирати широку аудиторію: від науковців, професорів до вчителів та аспірантів, включаючи і колег із-за кордону.

Співпраця Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН із зарубіжними науковцями переплітається і в монографіях і у спільній участі в конференціях, під час яких, за словами Іонаса Кевішаса, доктора педагогічних наук, професора кафедри музики Литовського едукологічного університету (м. Вільнюс, Литва), помітна панорама досліджень, практичний та теоретичний аспекти та перспективи подальшої діяльності, тенденції досліджень.

Так, професор Іонас Кевішас нещодавно презентував три монографії, які вийшли під його керівництвом "Людина в контексті духовності", "Духовність у вихованні", "Контекст духовності виховання", в написанні останньої взяли участь і українські науковці.

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України продовжує активну роботу щодо якісного покращення освіти нашої держави та виведення її на новий рівень, зберігаючи та примножуючи педагогічні ідеї знаних науковців.

Марина Сидорчук

На фото: Олена Отич

 "Освітa",  № 7-8,  11-18 лютого 2015 р.