Наприкінці травня в залі Президії НАПН України відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Історія та філософія освіти в незалежній Україні: виміри історичної пам’яті (український і зарубіжний дискурси)», організатором якої став Інститут педагогіки НАПН України у співпраці з Харківським НПУ імені Г.С. Сковороди, Луганським НПУімені Т.Г. Шевченка,Уманський ДПУ імені Павла Тичини.

Метою обміну думками, ідеями й практичними результатами між учасниками заходу було визначено питання феномену історичної пам’яті, її значущості у формуванні національної самоідентифікації молоді і громадян України, що слугує виробленню національно-патріотичного світогляду, який визначає готовність і прагнення боронити рідну землю від навали рф. У проблемному полі обговорення постали такі аспекти: освітньо-філософське осмислення чинників формування історичної пам’яті в аспекті НУШ; сучасний стан та перспективи формування історичної пам’яті в системі освіти України в умовах повоєнного відновлення; шкільний підручник як відбиток та інструмент історичної пам’яті; роль учителя/викладача у забезпеченні національної єдності та формуванні патріотів-державників; актуальний український та зарубіжний науковий дискурс історичної пам’яті.

Відкрив конференцію Президент НАПН України Василь Кремень, який у мотиваційному слові наголосив на виключній запитаності проблематики, пов’язаної з історичною пам’яттю, особливо в умовах широкомасштабного вторгнення рф в Україну, хоча все, що дотичне до цієї тематики, є актуальним впродовж усього існування держав на теренах України і рф. Академік закликав пам’ятати, що нинішнє вторгнення було підготовлено рф не лише з погляду військового оснащення армії, а й з позиції переформатування історичної пам’яті людей засобами створення хибного світогляду, перекручування історичних фактів, утвердження неправдивих наративів щодо історії української нації та її державності. І полем боротьби за формування в українців невикривленої пам′яті, їхньої історичної свідомості передусім була і залишається освіта.

Стрижнем зацікавленого обговорення учасниками конференції виявилася надважлива проблема формування у громадян України, і насамперед у молодого покоління, невикривленої історичної пам’яті як основи національної самоідентифікації. Про це зазначили у виступах академіки НАПН України Петро Саух і Іван Бех.

Шляхи реалізації завдань навчання і виховання патріотизму через навчальну літературу висвітлили у виступах і яскравих презентаціях професори Інституту педагогіки НАПН України Олена Пометун, Нестор Гупан, Таміла Яценко.

Про розроблення та апробацію у постмайданний період в українському суспільстві широкого інструментарію історичної політики, пов’язаної із реаліями інформаційної війни як частини гібридної, яку проводить проти України агресивний сусід, говорили академік НАПН України Петро Саух, вчений Інституту історії України НАН України Олександр Удод. Директор ДНПБ імені Василя Сухомлинського Лариса Березівська висвітлила роботу установи з поширення і пропагування значення педагогічних біографічних досліджень у контексті нових викликів і завдань. Співзвучно виступила професор Уманського ДПУ імені Павла ТичиниОксана Кравченко.

Про практичні шляхи і засоби формування національно-орієнтованого світорозуміння, патріотичних настроїв здобувачів вищої освіти доповіли професори Наталія Гоголь (Глухівський НПУ імені Олександра Довженка), Наталія Коляда, Тетяна Кочубей (Уманський ДПУ імені Павлі Тичини), викладачі Луцького педагогічного коледжуВолинської обласної ради Ірина Ковальчукта Сергій Марчук.

Директор Педагогічного музею України Олександр Міхно представив діяльність музею з провадження національно-орієнтованого впливу на розуміння історичної минувшини у віртуальному комунікативному просторі.

У заключному слові модератор заходу, член-кореспондент НАПН України Наталія Дічек виснувала: одним із дієвих факторів реалізації стратегії національної безпеки в освітній галузі має бути організація спеціального освітнього простору (включно з віртуальним). Національна ідентичність є багатокомпонентним свідомісним утворенням, найбільш виразними складниками якого є національне самоусвідомлення, менталітет, історична пам’ять, міфи, традиції, уявлення про місце країни у світі та її цивілізаційну приналежність, тому освітяни мають постійно впливати на формування цих складників педагогічними засобами.

Модератор наголосила на спільній думці учасників про необхідність, відповідаючи на запити часу, ширше втілювати формувальні засоби, пов’язані з цифровою комунікацією, що здатні забезпечувати альтернативні платформи для обміну думками та аргументами, для дискусій, так потрібних допитливій молоді. Створення і застосування таких платформ розширює можливості і впливає на свідомісні установки, збагачує виховні й освітні методи формування національно-патріотичного світорозуміння у дітей, молоді, а головне – має бути питомим складником фахової підготовки майбутніх освітян.

Наталія ДІЧЕК, завідувача відділу історії та філософії освіти,

фото Катерини ЛАДОНІ,

Інститут педагогіки НАПН України