Протягом двох тижнів (з 28 липня до 13 серпня у селищі Семяни (Польща) відбувся пластовий «Табір Сильних - 2022».

Організаторами табору стали Пласт – український скаутинг та Пласт Польща /Płast Polska. Комендантом табору була надзвичайно активна і креативна Олександра Проляка.

Подія об’єднала 120 учасників з різних міст України (Бучі, Ірпеня, Броварів, Сєвєродонецька, Авдіївки, Дніпра, Львова, Херсона й ін.). Усі вони на час табору з′їхалися з десяти країн Європи.

Нині важко переоцінити значення цієї події з усіх позицій. Це був дуже цінний досвід і можливість для учасників – вперше зустрітися за останні півроку, обійнятися, провести час разом та знову відчути дух пластової родини. Це була неймовірна пригода та чудова можливість «перепочити від війни» чи принаймні переключитися. Важливим завданням табору було відновлення психічного здоров’я дітей з гарячих точок України. Тому психологи табору, Ірина Губеладзе і ТетянаБілоха, дбали про психічне здоров′я цих дітей та дорослих, які пережили за останні півроку дуже багато. Було багато цілющих розмов, практик, сліз та зрештою, зростання.

З дітьми працювали волонтери-виховники і виховниці та юнацька підстаршина, які організовували змістове наповнення подій для учасників.

Під час психологічних занять і консультацій учасники вчилися:

·                  долати травмівні спогади і знижувати тривожність

·                  посилювати резильєнтність

·                  розбиратися зі стосунками

·                  екологічно опрацьовувати свій гнів і агресію

·                  долати внутрішні бар′єри і страхи

·                  шукати власні ресурси, щоб бути Сильними.

Травмівні спогади і тривожні думки дітей найчастіше були пов′язані з тим, як виїжджали з окупації, бачили загиблих (трупи), спостерігали обстріли, розстріли і російську воєнну техніку; хвилюються за батьків, які зараз на фронті, емоційно прив’язані до житла і речей, яких наразі немає; як адаптуються в іншій країні, далеко від рідних, друзів і свого дому, відновлюючи те звичне, буденне, чого наразі (або і загалом вже) нема.

Попри наслідки війни підлітків так само хвилюють їхні традиційні питання: Який я? Чому такий? Що зі мною не так? Як мені з цим жити далі?; дружба і кохання: як розібратися і вижити в цих трикутниках чи навіть багатокутниках; ці дивні створіння – «батьки». Як з ними порозумітися?

Безумовний терапевтичний ефект мали і цілющі патріотичні співи і дикі танці біля ватри, і обміни «скарбами» з харцерами (польськими скаутами), і таборові роботи, і різні майстерки та гутірки. Повний інформаційний детокс без гаджетів та інтернету на свіжому повітрі і без сирен. Та й сам україномовний ціннісно-спільний простір неймовірно підтримує і надихає.

І поки наші захисники виборюють нашу свободу і звільняють українські території, ми мусимо дбати про виховання і психологічне благополуччя юного покоління. Покоління, яке творитиме нашу історію далі.

Віримо в нашу перемогу! І працюємо заради майбутнього нашої країни. І як співається в одній з пластових пісень: «Будь іскрою як мрієш бачити багаття!»

Ірина ГУБЕЛАДЗЕ,

психолог табору,

доктор психологічних наук,  

с. Семяни (Польща) – м. Київ