Знаний творець української освітньої політики, провідний філософ і громадський діяч Василь Кремень, який займав чільні управлінські посади в українській державі з часу проголошення її незалежності, став однією з ключових фігур у розвитку сучасної незалежної України. Освітньої галузі – як найважливішої соціальної сфери країни, і філософії – як головного гуманітарного складника науки. А отже – зміни світоглядної парадигми українського соціуму, що яскраво довели події останнього часу. Філософія дитиноцентризму, втілена у реформу освіти, суттєво вплинула на ціннісну сферу як окремого громадянина, так і соціуму в цілому. Парадигма суб’єктності – що включає особистісну активність, відповідальність та вчинок, в основі чого цінності самої особистості – змінила погляд сучасного українця на себе, події навколо, місце у світі, дозволила відчути самоповагу і спонукала до самоорганізації.

У 1994 р. Василь Кремень – вже відомий вчений і державний діяч, працює на посаді керівника Cлужби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, з 1997 р. – заступником Глави Адміністрації – керівником Управління внутрішньої політики Адміністрації Президента. На той час В.Г. Кремень – співавтор численних фундаментальних наукових доповідей Національного інституту стратегічних досліджень, таких як «Стратегії розвитку України: виклики часу та вибір» (1994), «Політичне рішення: механізм прийняття» (1995); наукових монографій «Соціально-політична ситуація в Україні: поступ п’яти років», «Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» (1996) та ін. Його думка затребувана суспільством – статті й інтерв’ю з Василем Кременем друкують «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Демократична Україна», «Віче», «Політика і час», «Освіта», «Освіта України» та ін.

1998 р. виходять з друку перші підручники за співавторства В.Г. Кременя – «Соціологія», «Філософія»; навчальний посібник «Україна: Шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації». Широку пресу мають одноосібні філософсько-освітні статті: «Педагогічна наука: час методологічної рефлексії», «Особистісно-розвивальне навчання як науковий пріоритет», «Психолого-педагогічна наука в ідеологічній проекції» та інші. У них яскраво проглядаються основні методологічні засновки, на яких базуватимуться й розвиватимуться в подальшому філософські ідеї Василя Кременя щодо розвитку освіти й науки у ХХІ сторіччі.

Василь Кремень стає визнаним громадськістю й науковою спільнотою діячем – депутатом Верховної Ради України, очолює підкомітет з фахової освіти Комітету з науки і освіти ВР.

У наукових працях ученого червоною ниткою проходить усвідомлення того, що розвинена інноваційна особистість – ключ до глибинних змін у суспільстві. Самодостатня особистість – шлях до сталої демократії, ефективного ринку, а отже й успішної держави. Виховання особистості – безумовно справа освіти, і на часі її модернізація і реформування. Вочевидь, саме ці глибокі переконання щодо методологічних засад розвитку країни приводять до того, що Василь Кремень погоджується вийти на «рубіж вогню» у перебудові свідомості особистості й суспільства і стає першим міністром об’єднаного Міністерства освіти і науки України.

Філософія людиноцентризму стає методологічним підґрунтям реформування національної освіти. Такий підхід відкрив широкий простір для інновацій, вивчення ситуації в українській освіті на макрорівні і, з урахуванням європейського та світового досвіду, допоміг виявити оптимальні шляхи основних змін у цій сфері,.

Від теоретичних висновків Василь Кремень переходить до дії. 2000-2005 – роки плідної інноваційної діяльності, у якій міністр освіти і науки України стає не лише ідеологом і натхненником, а й управлінцем й організатором небачених за масштабом і швидкістю перетворень у суспільстві. Основні напрями розвитку галузі розкрито у доповіді Кременя-міністра на ІІ Всеукраїнському з’їзді освітян (2001 р.), у Національній доктрині розвитку освіти, авторський колектив якої він очолював, та численних публікаціях.

Практичні кроки освіти і науки України, здійснені під його керівництвом, були концептуально цілісними й логічно продовжували теоретичні наукові дослідження.

Саме з його ініціативи й за безпосереднього керування в країні відбувається активний процес переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності, система вищої освіти України наближається до освітніх систем розвинутих європейських країн, втілюється в життя інноваційна державна політика в галузях освіти і науки. Загальноосвітня школа переходить до нового змісту та дванадцятирічного навчання. Запроваджено вивчення іноземної мови з другого класу. Українська мова як державна вивчається всіма учнями. За роки керівництва галуззю міністра Кременя кількість учнів, що навчається українською, зросла з 62% до майже 75%. Причому без будь-якого тиску і спротиву. Навчальні досягнення оцінюють за позитивною дванадцятибальною шкалою. Обґрунтовано й триває активна підготовка переходу старшої школи до профільності. Переважно здійснено комп’ютеризацію загальноосвітніх закладів. Розпочато виконання програми «Шкільний автобус». Ухвалено програму з виготовлення та постачання до навчальних закладів обладнання нового покоління для вивчення природничо-математичних та технологічних дисциплін. Проведено експеримент із упровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Абітурієнтам було дозволено складати вступні іспити і брати участь у конкурсі одночасно у кілька університетів. А також запроваджено ще одну важливу інновацію – можливість навчання у виші за рахунок державного кредиту з наступним його погашенням протягом ряду років.

Системні зміни відбуваються і у вищій освіті України. Було підготовлено нормативно-правову базу для входження вищої освіти у Болонський процес, приєднання до якого формально сталося в травні 2005 р. Упродовж кількох років було підготовлено отримання позики Світового банку для розвитку освіти України, що розпочалося з 2006 р. Істотно збільшилась кількість студентів вищих навчальних закладів.

Переміни торкнулися й економічної сфери галузі. Зросло фінансування науки і освіти. Утверджуються нові форми її організації, у тому числі технопарки. Повністю ліквідовано заборгованість із заробітної платні вчителям і науковцям. Значно поліпшено умови роботи викладачів, стипендія студентів тільки в 2004 р. зросла більше ніж удвічі. Уперше в сучасній історії середню заробітну плату в освіті було підвищено незалежно від інших бюджетних сфер.

Саме за керівництва галуззю міністра В. Г. Кременя відбувся злам у свідомості суспільства щодо доленосної функції освіти і науки.

Неможна обійти і той факт, що саме наказ Міністра освіти і науки України Василя Кременя про заборону переслідування студентської молоді, яка прагнула висловити свою думку під час подій на Майдані Незалежності у 2004-2005 рр., сприяв перемозі Помаранчевої революції. Цей наказ був оцінений громадянами України, як прояв реальної демократії у країні з боку патріотичного істеблішменту, і сприйнятий, як заклик до сміливого й відкритого висловлення волі.

Теоретичним узагальненням вже унікального досвіду на високій посаді в системі державного управління є книга Василя Кременя «Освіта і наука в Україні: Інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати» (2005 р.), де він осмислює основні трансформації української освіти в контексті глобалізації, необхідність європейської та глобальної інтеграції, наголошує на важливості успішної інтернаціоналізації вищої освіти та академічної мобільності. У книзі – довгострокові плани модернізації, їх аналітично-прогностичне обґрунтування і напрями практичного здійснення.

Починаючи з 2006 р. під керівництвом президента НАПН України Василя Кременя і за участі великого наукового колективу розпочинається підготовка і створення першої в українській історії «Енциклопедії освіти». Саме за такими виданнями у світі оцінюють ступінь зрілості суспільства та його інтелектуальний потенціал. «Енциклопедія освіти» вийшла 2008 р. і одразу стала бестселером. Забігаючи наперед, зазначимо, що інтенсивний розвиток освітньої галузі в подальші роки, що здійснювався з опорою на дослідження вчених НАПН України, зумовив перевидання «Енциклопедії освіти» у 2021 році, присвячене 30-річчю незалежності України. Солідний том істотно розширює і доповнює попереднє видання 2008 року. Енциклопедію доповнено новими усталеними поняттями, звільнено від неактуального матеріалу та відображено найсучасніші зміни української освіти, а також педагогічне і психологічне наукове поле, що піддалося за ці роки значному розширенню.

2007-го виходить одноосібна монографія «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007). Тут автор пропонує своє бачення вирішення проблем розвитку незалежної України – шляхом формування єдиної для всієї держави-нації національної ідеї – прийняття спільної історії народу, національної філософії та освіти в єдності теорії і практики. Філософське узагальнення виявляє генезу української ідеї – від формування національної ідентичності до становлення незалежної держави, від культурної самобутності до розвиненої держави-нації. Книгу було помічено польськими науковцями і видано як «Filosofia edukacjі» (Radom, 2008).

Василь Кремень ідентифікує основні виклики для українського суспільства і української системи освіти як необхідність адекватного впорядкування традиційних та інноваційних підходів. Ці виклики трансформують роль знання, що із самоцінного стає інноваційним, тобто підґрунтям щоденного мислення і забезпечує надійну основу для розвитку сучасного суспільства. Що таке інновація, за яких умов вона втілюється в життя, якими є вимоги сучасної цивілізації? Дослідження цих питань було в центрі уваги колективної монографії «Феномен інновації: освіта, суспільство, культура» (2008) за редакцією В.Г. Кременя. Пізніше він роз’яснює своє бачення проблеми інноваційної трансформації у статті «Інноваційна людина як мета сучасної освіти». «Сучасна інноваційна освіта базується на переході від репродуктивного до продуктивного творчим типом мислення… Людина XXІ століття – це людина, яка навчається, чиї можливості отримання нових знань є основним способом життя. Завдання освіти – створити такий тип людини, але суспільство і держава мають підтримувати оптимальні умови для процесу навчання протягом усього життя», – пише Василь Кремень. Особливо важливий такий тип людини, наголошує вчений, для сегменту еліти в українському суспільстві, для людей, які відповідають за процес прийняття рішень на національному та регіональному рівнях.

За словами Василя Кременя, інноваційність та глобальний характер сучасної цивілізації надають нам можливості для відновлення та справжнього втілення традиційних гуманістичних підходів до навчання і допомагають кожному у процесах самопізнання, самореалізації та професійного зростання. Основні ідеї цього підходу сформульовано у ключових принципах – людиноцентризму та дитиноцентризму. Керуючись цими принципами ми можемо знайти реальне вирішення сучасних проблем і відповіді на цивілізаційні виклики. Принцип дитиноцентризму стосується освіти, а принцип людиноцентризму має універсальний характер. Підхід людиноцентризму підкреслює унікальну можливість для гармонізації зовнішнього і внутрішнього світів у безперервному процесі навчання. Це свого роду філософські передумови для сучасної освітньої практики, так само, як і оптимальна стратегія досягнення успіху в професійному та особистісному розвиткові.

Філософське осмислення, як і життя, ніколи не зупиняється. Воно пульсує в такт з потребами людини, зі суспільними викликами та цивілізаційними змінами. Глибокі наукові пошуки шляху розвитку України у фарватері прогресивного поступу історії змушують академіка В.Г. Кременя замислитися над світоглядними основами, які відповідали б сучасним запитам до фундаментальної науки про принципи й перспективи людського існування. І вчений осягає: це філософія людиноцентризму як відповідь на виклики сучасного глобального світу, як новий тип метасвітогляду, безпосередньо дотичного до вищих смислів буття особистості й водночас такого, що забезпечує повсякденне, наповнене гуманістичним змістом і цінностями життя кожного індивіда, соціуму, людства загалом.

У 2009 р. виходить друком монографія «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору». Надзвичайно затребувана в наукових колах і широкій культурній спільноті, ця праця видається в наступні роки (2010, 2011) як «Філософія людиноцентризму в освітньому просторі». Максимально використовуючи досягнення сучасної науки, автор розкриває природу людини, визначає шляхи її самоствердження через творчість, аналізує можливість розвитку у балансі національного і глобального, духовного й раціонального, інноваційного і традиційного. Надзвичайну цінність цієї праці становить занурення теоретичних основ у праксеологію освіти. Друкується монографія й у Польщі (у перекладі, 2011).

2007–2009 рр. ознаменувалися проведенням примітних науково-громадських заходів – Міжнародних освітніх Форумів «Артеківські діалоги», за підтримки благодійного фонду «Україна – 3000». Провідною ідеєю цього громадського освітнього руху було гасло «Рівний доступ до якісної освіти – виклик третього тисячоліття». Артеківські діалоги поклали початок спільного – наукового і громадського – обговорення й вироблення стратегії розвитку системи освіти в Україні.

На Форумі 2009 р. президент НАПН України В. Г. Кремень презентував ключові ідеї «Білої книги національної освіти». Видання Білої книги за редакцією Василя Кременя виходить у 2010–2011 рр. кількома накладами поспіль. У ній міститься докладний науковий аналіз усіх освітніх ланок і сфер, зазначено їхні проблеми і подано прогнози щодо їх подолання.

Опрацьований раніше в монографіях концепт людиноцентризму в освітній діяльності й розвитку особистості тепер висвітлено і в підручнику. У 2011 р. виходить підручник «Філософія: Історія, суспільство, освіта» (у співавт.), що не лише відображає історичний розвиток філософської думки, а й віддзеркалює інноваційні сучасні її аспекти. У виданні постають розділи, присвячені філософському осмисленню потреб людини й соціуму на сучасному етапі.

У 2011 уперше на теренах України створено і випущено в світ і таке вагоме аналітичне видання, підготовлене науковцями Національної академії педагогічних наук України під керівництвом В. Г. Кременя та за його редакцією, як «Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні». Такі доповіді стають традиційною аналітичною діяльністю Академії та виходять щоп’ять років – у 2016 і 2021 (до ювілейних річниць незалежності України).

Складність проблем, які розв’язує система освіти в сучасному світі, й складність самого феномену освіти та її системо утворювальна місія спонукають дослідників до пошуків відповідних підходів з метою кращого прогностичного інтерпретування. Василь Кремень пише у своїй статті «Синергетична модель розвитку освіти як відповідь на виклики сьогодення»: «Нині синергетика – вид всеосяжної парадигми для розуміння численних сфер людської діяльності… Без усяких сумнівів, синергетична модель креативності (творчості) пояснює парадигму сучасних освітніх і педагогічних процесів».

Услід за цим 2012 р. з’являється монографія, що містить інноваційне бачення розвитку у параметрах мислення постмодерну, – «Синергетика в освіті: концепт людиноцентризму» (у співавт.). Цей підхід дозволяє з’ясувати основи формування нового стилю мислення і знання, показати можливості й перспективи нової парадигми у побудові моделей розвитку соціокультурних та освітніх процесів.

Орієнтація не лише на сталі процеси, але також на ситуації становлення та розвитку; постулювання нестабільного, нелінійного і самоорганізованого характеру відкритої системи; виявлення точок біфуркації – ці принципи синергетики мають вирішальне значення для розуміння розвитку освіти в контексті сучасної інноваційної та глобальної цивілізації. Ось чому В. Г. Кремень стверджує: «Синергетичні принципи забезпечують нестандартними підходами в навчанні, підтримують високу якість знань і відповідне професійне становлення та професійну адаптацію майбутнього фахівця через різні навчальні предмети в їх міждисциплінарній єдності».

Думки щодо переосмислення історичного досвіду українського народу на шляху самоствердження в державі-нації та запропоновану наукову дискусію про шляхи подальшого розвитку України як однієї з найбільших європейських держав логічно продовжує у 2013 р. монографія «Україна: ідентичність у добу глобалізації: (начерки метадисциплінарного дослідження)» (у співавт.). У монографії піддано аналізу геополітичну ситуацію в Україні, що набула максимального напруження й вибуху у подіях Майдану гідності, коли стало зрозумілим, що у країні є наявними і українська політична нація, і громадянське суспільство.

2014-й ознаменувався новим витком боротьби за незалежність України. У періодичній пресі з’являється Звернення президента НАПН України, Міністра освіти і науки України 2000-2005 рр. до наукової і освітньої громадськості щодо національної єдності, консолідації зусиль, спрямованих на розвиток України як європейської держави. У науковій і центральній пресі друкується наукове обґрунтування цивілізаційних підвалин єдності – статті «Консолідаційна парадигма модернізації України», «Консолідація України на основі платформи толерантності» за авторства Василя Кременя.

Цей рік увійшов в історію Української держави як рік Майдану, остаточного підтвердження європейського вибору української нації, але на жаль, і як рік обструкції української науки, намагань знищити НАПН України як наукову установу, діяльність якої складає підґрунтя інноваційних змін і реформ в освітній галузі. Спільними зусиллями наукових колективів НАН України і фахових академій вдалося відстояти статус України як інтелектуальної держави. Авторитет президента Національної академії педагогічних наук України Василя Кременя допоміг зберегти Академію як наукову установу за умови суттєвої оптимізації її структури. Вдається повернутися й відстояти ідею 12-річної загальної освіти, профільної старшої школи.

2015 рік спонукає до розмислів про національну ідентичність не лише на рівні стратегії розвитку держави, а й особистісних ремінісценцій. Виходить книга Василя Кременя «Любитове – моє рідне село», яку не можна віднести до якогось одного жанру літератури. Це одночасно й науково-історичний аналіз, і мемуарна література й українська патріотична публіцистика.

У 2017 виходить англійською «National Report on the State and Prospects of Education Development in Ukraine» (Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні), методологічною базою якої є наступні філософські засновки: в умовах глобалізації та розбудови єдиної Європи інтеграція національної освіти до європейського та інноваційного світового освітнього просторів є обов’язковою умовою буття України як незалежної держави. Перспективними напрямами української освіти в умовах європеїзації та глобальної інтеграції є: конвергенція ключових показників освітньої діяльності, які визначають напрями та сутність розвитку національної освіти, з європейськими; оптимізація моделей управління та фінансування з урахуванням тенденцій децентралізації, посилення ролі регіонів у прийнятті рішень, розбудови державно-громадсько-приватного партнерства; подальша трансформація змісту освіти на компетентнісних засадах і розроблення валідних показників (індексів), порівнюваних в умовах євроінтеграції, щодо набуття молоддю ключових і предметних компетентностей; наближення освіти до потреб суспільства, профільної освіти – до потреб ринку праці.

2017-й – рік першого офіційного ювілею Національної академії педагогічних наук України і 20-річчя президентства Василя Кременя – засвідчив: важко переоцінити внесок НАПН України у становлення української освіти періоду незалежності: від основоположних методологічних освітніх документів до зміни гуманітарної складової у змісті освіти і загальному світогляді суспільства. Так само неможливо уявити сучасне українське суспільство без ідеології і постаті Василя Кременя.

Затребувана монографія «Філософія людиноцентризму в освітньому просторі» вже втретє виходить у 2018 році. Така актуальність пояснюється тим, що у якості повноцінних методів дослідження проблем існування людини у сучасному соціокультурному бутті філософія людиноцентризму використовує не лише гносеологічні принципи, а й методи моралі, освіти, релігії, мистецтва, сутність її виявляється в ході і через метафілософський синтез різноякісних підходів до дослідження національного життя і культури. У світоглядному плані філософія людиноцентризму виступає як головний засіб усвідомлення сутності особистості. Вона розвиває і культивує міркувальний, поліфонічний тип пізнання, котрий долає прагматизм людського буття. Філософія людиноцентризму озброює сучасну людину методологією сучасного типу мислення, в якому першість посідають знання і творчість.

Продовжує філософські розмисли на вістрі часу монографія «Людина у викликах цивілізації: від минулого – до майбутнього» (у співавт.), що виходить 2020-го. Проблема людини – завжди актуальна філософська проблема, тому сама історія розвитку філософської думки в цій царині надзвичайно цікава і важлива. Автори ж надають особливе значення аналізу співвідношення «людина – цінності», наголошуючи систему цивілізаційних цінностей, що обумовлюють мету та сенс життя людини. Значну частину монографії присвячено осмисленню діяльності й цінностей людини в сучасну епоху – суспільства знань, інноваційних технологій, глобалізації та інформаційних технологій і мережного спілкування, першості розвитку й освіти.

Потрібно зазначити затребуваність монографії, оскільки філософія людиноцентризму, з позицій якої автори ведуть розмисли, дає відповіді на виклики сучасності. Саме тепер людиноцентризм прагне визначити нові цінності життєдіяльності людини, що відповідають запитам інформаційно-технологічної епохи та надбанням традиційної культури. Саме філософія людиноцентризму акцентує на неперехідних цінностях та пропонує новий тип розуміння та світогляду, дотичних до вищих смислів життя. Тому монографія у 2022 виходить у перекладі в Польщі – «Człowiek wobec wyzwań cywilizacji: Od przeszłości do przyszłości», і польські науковці мають змогу простежити розвиток філософсько-освітньої думки України на прикладі розмислів одного з провідних філософів сучасності.

Ювілейна річниця Незалежності України – 30-річчя – важлива віха у розвитку держави, суспільства, у житті кожного громадянина. У загальному поступу нашої країни, як і будь-якої країни світу, галузь освіти відіграє одну з ключових функцій, що виводить її піднесення у розряд першочергових завдань держави. Освітня галузь віддзеркалює, з одного боку, стан науки, ступінь демократизації суспільства, потреби ринку праці й можливості економічного розвитку країни. З іншого – забезпечує розвиток людського капіталу, особистісний розвиток, орієнтації та позиції громадян.

Запорукою конкурентоспроможності освіти є її наукове підґрунтя, яке нині є складним конгломератом наук про освіту, педагогіки і психології. Національна академія педагогічних наук України, на чолі із її президентом Василем Кременем, концентруючи зусилля науковців на розв’язанні проблем сьогодення, дбає про системний перспективний розвиток освітньої галузі, тому вважає своїм завданням постійний моніторинг співвідношення державних і соціальних потреб у співставленні зі станом методологічного і психологічного забезпечення освітньої галузі. Результати аналітичних розвідок учених НАПН України узагальнено у «Національній доповіді про стан та перспективи розвитку освітньої галузі. До 30-річчя Незалежності України» (2021).

Академія має неодноразовий досвід складання подібних аналітичних документів, що містять опис стану галузі, виявлення проблем та рекомендацій з їх подолання. Особливістю нинішньої доповіді є значно ширший діапазон оприлюднених проблем, пов’язаних з освітою – від державної освітньої політики і оновленого законодавства в галузі освіти до інформаційного забезпечення освіти, від науково-методичного і психологічного супроводу освітніх процесів до громадської думки про стан і розвиток освіти, від проблем виховання громадян-патріотів до Європейської і світової  інтеграції в галузі освіти. Представлені висновки розгортають план дій з підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної освіти. Реалізація окреслених завдань відкриває перспективи зростання українського суспільства, зміцнення незалежності нашої держави, забезпечення добробуту громадян.

Нинішній, ювілейний для В. Г. Кременя, рік виявився, як і для всіх українців, обпаленим війною. Війною, скільки прогнозованою міжнародними аналітиками, стільки ж і немислимою для українців, які протягом останнього століття намагалися будь-якими зусиллями зберегти мир між сусідніми народами й дійти порозуміння в мирний спосіб. Як показав час, збройний напад, іменований з боку РФ спеціальною військовою операцією, виявився не лише повномасштабною війною, а справжнім геноцидом українського народу.

У перший же день війни на сайті НАПН України було опубліковано заяву до українського соціуму, ініційовану президентом академії, дійсним членом НАН України і НАПН України Василем Кременем. Зважаючи на доцільність, наведемо документ повністю:

Заява Національної академії педагогічних наук України

від 24.02.2022

Уважаємо злочинним і категорично засуджуємо порушення територіальної цілісності й кордонів України з боку Російської Федерації.

Уважаємо також неприпустимими заяви керівництва Російської Федерації стосовно нашої держави, втручання у внутрішні справи України шляхом заперечення її цивілізаційної суб’єктності та висунення вимог відмови від власного шляху розвитку.

З великою вдячністю й упевненістю у перемозі звертаємося до захисників України: ми разом, ми переконані у міці й незламності тих, хто боронить Демократію, Свободу й Людські Цінності!

Спротив – це не лише воєнний опір. Спротив кожного громадянина – це не піддаватися провокаціям і паніці, запобігати ескалації напруженості, спростовувати фейки, підтримувати ясність мислення.

Патріот – це той, хто вкладається у розвиток країни та збереження її обороноздатності у доступний йому спосіб. Для представників педагогічної і психологічної наук – це підтримання національної ідентичності і єдності нації на рівні свідомості кожного громадянина, територіальної громади, соціуму. Це посилення суб’єктності кожного громадянина через усвідомлення ним української історії від часів Київської Русі, української ментальності свободолюбства від часів Козацької доби, духу української демократії від Конституції Пилипа Орлика, незламності українського війська від перемог Петра Конашевича-Сагайдачного і Богдана Хмельницького, вивершення самосвідомості від Григорія Сковороди і Тараса Шевченка.

Вчені Національної академії педагогічних наук України, як і завжди, готові до діалогу з кожним, хто опинився у скрутних життєвих обставинах, у ситуаціях розгубленості чи невпевненості, хто потребує порад чи психологічної допомоги.

Нас усіх чекає щоденна важка робота. Але мета у нас спільна і висока – збереження суверенітету й територіальної цілісності України. Задля цього ми працювали для здобуття Україною незалежності, так само ми трудилися для розвитку нашої держави протягом останніх 30 років, задля цього ми мобілізуємося на подальшу боротьбу!

Ми переможемо! Слава Україні!

Події подальшого кровопролитного, але непохитного протистояння українців полчищам агресора підтвердили безпомилковість мислення Василя Кременя.

Миттєве співставлення й осмислення фактів і подій, визначення їх причинно-наслідкових зв’язків та окреслення шляхів виходу із проблемних ситуацій в умовах невизначеності – найхарактерніша риса Василя Кременя. Саме тому його філософські роздуми є завжди вкрай адекватними часу, навіть пророчими.

Філософія – це інтелект і розмисли, що пояснюють стан речей, торують шлях, визначають засоби, долають сумніви й опір. Інтелект – не обдарування; його набувають нелегкою працею розуму і саморозвитком. Розмисли – не мрії, не думи, не спогади; для цього потрібно мислити, аналізуючи й враховуючи безліч феноменів і інтенцій. Інноваційне мислення народжує ідеї, що окреслюють нові форми, шляхи, сутності, час яких настав.

Спочатку було слово Василя Кременя про те, що постала зовсім інша епоха, отже потрібні сучасне мислення і нова людина, яка здійснить перетворення у суспільстві. А тому – нова освіта, що цю людину виховає вільною, тямущою, розвиненою, самодостатньою і дієздатною. Це було понад чверть століття тому.

І зараз ми є свідками, що філософія Кременя була обґрунтованою і прогностичною, дії з реформування освітньої галузі – своєчасними й ефективними, оскільки результат – це гідна відсіч і перемога над віковічним ворогом українців і України у війні.

 

 

Лідія Ткаченко, журналіст,

член Національної спілки журналістів України,

завідувач сектору науково-аналітичної обробки

і поширення інформації НАПН України, кандидат

педагогічних наук, старший науковий співробітник