З-під великих скелець окулярів у темній важкій оправі на нас дивляться глибокі, розумні очі, які випромінюють безмежну доброту, спокій, розсудливість і велику людську мудрість. А ще усмішка – завжди лагідна, красива… Саме таким запам’ятався мені Іван Пилипович Ющук – мій багаторічний Навчитель і старший товариш, Людина з блискучим розумом, ґрунтовними знаннями, з безкорисливою любов’ю до України, мила, м’яка, делікатна й до кінця вірна обраному шляху.

Професор (з 1992), завідувач кафедри слов′янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, Заслужений діяч науки і техніки України (з 1993), відмінник освіти України, член Національної спілки письменників України, член Центрального правління та Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, лауреат Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2014)за «багаторічну роботу над створенням підручників і посібників з рідної мови, наслідком якої є єдиний навчальний комплекс»,та премії імені Дмитра Нитченка (2016) за оборону українського слова.

Внесок Івана Пилиповича в розвиток науки України, її мови, літератури неперевершений: він – автор близько 30-ти підручників з української мови для 5-9-х класів середньої загальноосвітньої школи, навчальних посібників «Вступ до мовознавства», «Практичний довідник з української мови», «Практикум з правопису і граматики української мови», низки розробок і рекомендацій з методики викладання рідної мови, науково-фантастичної повісті «Троє на Місяці». Йому також належить фундаментальне дослідження «Т.Г. Шевченко в літературах народів Югославії», переклади романів, повістей, оповідань, поезій із сербської, хорватської, словенської, македонської, лужицької, чеської, словацької мов (Іво Андрич, Іван Цанкар, Радоє Доманович, Стеван Сремац, М. Селімович та ін.), завдяки чому українці наблизились до європейської культури, цінуючи і свою рідну – українську.

Захоплююсь великим Учителем уже давно, ще з тих 2000-х, коли вперше з ним познайомилася на курсах підвищення кваліфікації вчителів в ІППО КУ імені Бориса Грінченка. Відтоді й почалася наша науково-творча взаємодія науковця і вчителя. Я вдячна своєму наставникові за спільно проведені уроки з української мови для старшокласників гімназії-інтернату № 13 м. Києва. Це було не просто поєднання науки і практики, це велика науково-практична взаємодія, яка окрилює одразу трьох: учнів, учителя й автора підручника, надає нових відтінків професії вчителя, стимулює до розвитку професіоналізму. Справді-таки: Учитель учителів!

Іван Ющук щорічно, починаючи з 2018 року, брав участь у конференціях і вебінарах до Міжнародного дня рідної мови UNESCO «Рідномовна і багатомовна освіта у контексті сталого розвитку суспільства», організаторами яких виступала Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття» НАПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, і ділився досвідом роботи з учнями, студентами, вчителями та науковцями в царині рідної мови.

Морально-людські цінності Івана Пилиповича неперевершені: архіскромний і працьовитий, мов бджола, чоловік; простий і щирий у спілкуванні з усіма, незважаючи на титули і посади; пунктуальний і відповідальний, людина з добрим серцем і яскравою душею… Пишаюся, що саме він, майстер слова, є автором передмови до моєї книжки оповідань «Берег віри, надії, любові», в якому підкреслив: «У повсякденному житті людина заживає щастя чи нещастя насамперед у близьких стосунках з іншими людьми: тут і захоплення, і розчарування; і радість, і смуток... Ці життєві історії допоможуть тим, хто перейметься ними, обрати, а то й вирівняти свій шлях у житті до щастя».

Воістину, мова є домом Його буття, і Іван Ющук широко відкриває двері своєї мовної оселі для тих, хто хоче її знати – це об’ємні публікації в інтернеті,

зокрема Школа української мови Івана Ющука. «Правила мови, якою ви говорите, – підкреслював мовознавець, – закладені у вашій пам’яті ще змалку, треба тільки усвідомити їх. Не лякайтеся помилок під час виконання завдань, вони можуть траплятися з різних причин: через хвилинне послаблення уваги, через раптове перескакування думки на якусь іншу річ, через втому і, зрештою, через незнання чогось. На помилках вчаться, але не тоді, коли їх обходять, а тоді, коли їх з’ясовують з тим, щоб більше не повторювати. Тож не намагайтеся вгадувати відповіді, а таки завжди докопуйтеся до суті, до істини. З’ясовуйте й міркуйте, бо, як говорив китайський мислитель Конфуцій, «навчання без міркування даремне». І ще пам’ятайте: рідна мова – найбільша цінність, найбільша святиня народу. І вам її берегти й розвивати. А для цього треба добре знати її закони».

         Не уявляю нині учня чи дорослого, який хоче опанувати українську мову без «Практикуму правопису і граматики української мови» Івана Ющука. Це настільна книга в кожній українській родині, до речі, професор є і співавтором посібника «Українська мова для іноземців». Іван Пилипович написав більш як сорок наукових праць про українську мову. Остання публікація Івана Пилиповича була присвячена ювілею Лесі Українки – як завжди сильна і переконлива, читачі соціальних мереж мають змогу й тепер прочитати його гострі посилання.

Блискучий розум, ґрунтовні знання, безкорислива любов до України, мила, м’яка делікатність й очевидна незрадливість обраному шляху Івана Пилиповича Ющука вражають нас, таких людей, як він, нині небагато. «Суть не у званнях чи титулах, – казав він. – Головне – чи зробив ти по максимуму в тому, що вмієш і можеш». А він-таки зробив по-максимуму: і навчав, і писав, і досліджував, і викладав, і займався громадською діяльністю, просвітництвом, і вболівав про долю рідного слова й держави в цілому…Слово й Думка такого потужного пасіонарія української нації, як Іван Пилипович Ющук, дуже потужні. Цілком справедливо, що його називали Майстром українського слова, одним із найдостойніших Лицарів українського духу.

Ольга Ходацька, вчителька української мови та літератури гімназії-інтернату № 13 м. Києва, член НСЖ України

Наталія Філіпчук, с. н. с. відділу змісту і технологій педагогічної освіти ІнститутуІПООД імені Івана Зязюна НАПН України

"Педагогічна газета України", 2021, № 2, с. 8