Свого часу Дмитро Менделєєв прогнозував, що майбутнє не лише не порушить періодичний закон, який він відкрив, але й обіцяє його розбудову і розвиток. З упевненістю констатую, що в педагогічній науці такий феномен теж відомий. Це є концепція групової навчальної діяльності учнів, яку в 90-х роках ХХ століття розробила Ольга Ярошенко.

Добре відомо, наскільки важливо за компетентнісного підходу навчити учнів працювати в команді й виховати з них лідерів, здатних постійно збагачуватися знаннями і вміло ними ділитися. На уроках, де раніше панував монолог учителя, створити  умови для успішного самовираження учнів і реалізації їх основної особистісної якості – вільного спілкування державною мовою. Саме так учні стають активними суб’єктами власної навчальної діяльності, у них успішно формуються ключові і предметні компетентності, що повністю відповідає завданням і цілям Нової української школи.

У розробленій концепції групової навчальної діяльності Ольга Григорівна спирається на педагогічні, філософські, соціологічні та психологічні дослідження, у яких чільне місце відведено вивченню діяльності малих груп людей, закономірностям групової динаміки. У системі поглядів педагога-новаторазнайшли відображення сутність групового навчання як складника цілісної системи пізнавальної діяльності учнів; положення про малу навчальну групу як єдиний суб’єкт учіння, самостійну навчальну одиницю шкільного класу; зміст, форми і засоби навчання школярів у складі малих груп; сукупність психолого-педагогічних, організаційно-методичних умов започаткування і здійснення групового навчання; рекомендації вчителям стосовно різних аспектів організації, керівництва та контролю, які стосуються групової діяльності учнів.

На особливу увагу заслуговує те, що для групової навчальної діяльності спілкування є невід’ємною умовою і результатом освітнього процесу. Навчання в складі малих груп забезпечує впровадження невластивого традиційній методиці навчального спілкування учнів, тобто створює умови для задоволення однієї з важливих природних потреб людини – потреби у спілкуванні, вираженні думки в зовнішній мові, наданні й одержанні допомоги однокласників.

Із часу оприлюднення концепції минуло понад 20 років. Натепер монографія Ярошенко О.Г. «Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект» (К.: Станіца, 1999), у якій було розкрито основні новаторські положення, стала бібліотечною рідкістю. Тому видання книги «Віхи становлення наукової школи», приурочене до 70-річного ювілею її автора, є доречним як ніколи. Наголошую на цьому з кількох причин. Перша: намір відстояти вітчизняну педагогічну науку. Адже не секрет, що останнім часом нас намагаються переконати, що все зарубіжне краще і саме тому вартує запозичення, а власним здобуткам пора відійти в небуття. Сучасні зарубіжні теоретики  заговорили  і про роботу в команді (групами) та лідерство, подаючи цю інформацію як чергове ноу-хау. Але кожен, хто прочитає книгу О. Ярошенко, пересвідчиться, що в середній освіті командна робота учнів – це не зарубіжна новація, а обґрунтований, експериментально перевірений і підкріплений різноплановим навчально-методичним забезпеченням вагомий доробок вітчизняного науковця і педагога-практика.

Друга причина: нині нав’язується думка, що публікації десятирічної (а чи варто  вже говорити про двадцятирічної?) давнини не заслуговують на увагу, бо за давністю часу перетворилися на «педагогічне сміття». А як же тоді історія педагогіки з її безцінними, непідвладними часові відкриттями?

Третя причина: затребуваність розвитку вітчизняних наукових шкіл у педагогіці – це реалія сьогодення. Статистичні дані підтверджують, що кількість захищених докторських дисертацій не дорівнює кількості наукових шкіл. Для цього потрібно, щоб у вченого з’явилися послідовники, які поділяють, підтримують і розвивають його наукові ідеї. Тому цілком доречно, що книга «Віхи становлення наукової школи» знайомить із тими, хто підхопив наукові ідеї О. Ярошенко і працює над їх розвитком та поширенням. Та й сама Ольга Григорівна не стоїть осторонь цієї справи. Як один із сучасних затребуваних авторів шкільних підручників з хімії для 7-11 класів і природознавства для 5 класу, вона й нині працює на розвиток і втілення головних ідей авторської концепції групової роботи. Погляньмо на тексти параграфів її підручників із природознавства та хімії, надрукованих у 2013-2018 рр.: усі вони мають рубрику «Попрацюйте групами». Це дозволяє, починаючи з уроку вивчення нового матеріалу, застосовувати групову роботу і перетворювати навчальний процес із монологу вчителя на полілог учнів, у ході якого непрості наукові істини стають доступними і зрозумілими завдяки співпраці і взаємонавчанню.

Вихід у світ нової книги Ольги Ярошенко «Віхи становлення наукової школи: наукове видання» (Вінниця: Видавець ФОП Кушнір Ю.В., 2020) розцінюю як підтвердження життєздатності й фундаментальності вітчизняних педагогічних досліджень, а також як наочний приклад розвитку наукових ідей ученого в працях його послідовників. У першій частині книги, яка має назву «Започаткування наукової школи», надруковано текст монографії О.Г. Ярошенко «Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект» (тієї самої, що була опублікована в 1999 році малим накладом і стала натепер рідкістю). Завдяки книзі Ольги Ярошенко читачі цієї статті не з моїх слів, а самі зможуть пересвідчитися, що справжні наукові здобутки вітчизняних учених не мають терміну давності і затребувані в сучасній педагогічній практиці. Водночас є нагода ближче познайомитися з науковою школою академіка НАПН України О.Г. Ярошенко та досягненнями тих, хто до неї належить. Цьому питанню присвячена друга частина книги під назвою «Розвиток наукових ідей школи у працях послідовників».

За словами самої Ольги Григорівни, монографія «Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект» – маленький потічок, із якого бере початок могутня ріка – наукова школа, що стала повноводною завдяки здобуткам її наполегливих учнів. Їх у неї тридцять: 4 доктори і 24 кандидати наук, 2 нинішніх аспіранти.

Праці О. Ярошенко відомі не лише в Україні, але й далеко за її межами. Віднедавна талановиту науковицю запрошують бути зарубіжним керівником досліджень докторів  філософії в Республіці Казахстан.

Один із тих, кому Ольга Григорівна відкрила дорогу в науку – автор цих рядків, завдяки їй сформувався як учений. Ми всі продовжуємо вчитися у фундаторки наукової школи, адже вона не лише теоретик, але й шкільний учитель, викладач університету, наставник молоді. Уже багато років поспіль О.Г. Ярошенко відгукується на запрошення взяти участь у науково-практичних конференціях, що проводяться на базі нашого коледжу, зустрітися з викладачами і студентами, дати практичні поради вчителям хімії та біології шкіл міста і району. Для всіх нас спілкування з академіком – майстер-клас і величезний заряд натхнення, без якого не підготувати справжнього вчителя. А для самої Ольги Григорівни це аж ніяк не парадні візити, а практична можливість звірити правильність курсу, яким іде сьогодні педагогічна наука.

Щиро бажаємо Ользі Григорівні творчої наснаги, цікавих ідей і багато надійних послідовників та однодумців, які примножуватимуть здобутки і досягнення наукової школи!

Петро САВЧУК,

директор Комунального закладу вищої освіти

«Барський гуманітарно-педагогічний коледж

імені Михайла Грушевського»,

м. Бар, Вінницька обл.