З багатьох вимірів поняття глобалізації вчені виокремлюють два найочевидніших: інтернаціоналізація практично усіх сфер діяльності країн, коли міжнаціональна взаємодія набуває вигляду взаємного проникнення і переплетіння, та універсалізація або гомогенізація культурних проявів, яка під впливом обміну товарами, знаннями, культурними цінностями, а також завдяки інформатизації та ІТ технологіям, все більше набуває єдиних стандартів, принципів і цінностей.

Пандемія СOVID-19 підтвердила об’єднавчі тенденції й прагнення до взаємної допомоги, підкреслила спільність долі людства, але водночас і змусила замислитися, переглянути готовність держав, суспільств і окремих соціумів до подолання викликів, що постають перед громадою у процесі життєдіяльності. Перед освітою зокрема постав виклик дистанційного навчання, контролю знань, впливу на учня й батьківське середовище і спілкування у дистанційному режимі, пов’язаного з усеукраїнським карантином.

До честі української наукової педагогічної і психологічної спільнот і, відповідно, наук, які мають глибокі традиції розвитку, а отже передбачення й прогнозування на основі аналізу тенденцій поступу соціуму, інноваційних технологій і техніки, цивілізаційний виклик загального карантину у зв′язку із пандемією СOVID-19 й необхідності дистанційного навчання, не призвів до колапсу освітньої системи. Було актуалізовано зокрема напрацювання вчених Національної академії педагогічних наук України, накопичені в останні роки в межах повноважень та відповідно до суспільного замовлення, що стали науково-методичним підґрунтям організації дистанційного навчання в умовах встановлення карантину на всій території України.

Водночас було актуалізовано проблему, якій не надавалося переважного значення, але яка яскраво постала в світлі останніх подій, пов’язаних із СOVID-19, – опанування так званою грамотністю ХХІ сторіччя. Уперше голосно про неї було заявлено за результатами Міжнародного Сaміту, що відбувся 26–28 квітня 2005 року у Сан-Хосе, Каліфорнія. На форум зібралися провідні фахівці, дослідники, освітні діячі, практики освіти й митці з усього світу, аби дослідити це явище та виклики, які воно породжує. 

Більшою мірою звично застосовують й обговорюють інформаційну грамотність (Information Literacy), комп’ютерну грамотність (Computer Literacy), цифрову грамотність (Digital Literacy), візуальну грамотність (Visual Literacy) тощо. У науці за «старою звичкою» і задля вичерпного вивчення і витлумачення феноменів, чи то природних чи соціальних, розчленовують їх за вузькою проблематикою. Але саме зараз ми постали перед необхідністю повернутися до міждисциплінарності в опануванні феномену, названого грамотністю ХХІ століття, окресленого у документі «Глобальний імператив: Звіт про саміт з питань грамотності ХХІ століття» (“A  Global Imperative: The Report of the 21st Century Literacy Summit”, 2005), і вивчити його в неподільній єдності.

Коротко окреслимо, про що йдеться. Грамотність ХХІ століття – це сукупність здібностей та навичок, в яких звукова, візуальна й цифрова грамотність перетинаються (є синтезом останніх). Сюди входить здатність розуміти вплив зображень і звуків, розпізнавати й використовувати цей вплив, створюючи власний контент. Деякі характеристики означеної грамотності можна чітко визначити.

По-перше, грамотність ХХІ століття є мультимодальною. На відміну від текстових та словесних форм спілкування, які залучають один, або щонайбільше два шляхи спілкування, нові форми спілкування є синтетичними. Молодь не лише вміє інтерпретувати значення звуків, музики, нерухомих та рухомих зображень та інтерактивних компонентів, не лише здатна впоратися зі створенням повідомлень, в яких поєднано відразу кілька шляхів подання інформації, а й у багатьох випадках надає їм перевагу.

По-друге, грамотність ХХІ століття передбачає творчу свободу, а також інтерпретацію. Тобто формулювати та створювати ідеї в нових формах, а також розуміти багатозначність, яку вони можуть передати.

По-третє, застосування нових вмінь має свої правила побудови за допомогою інструментів мультимедіа, а їх застосування дає можливість експериментувати, вчитися, ризикувати – ставати вільним.

По-четверте, мова грамотності ХХІ століття забезпечує інтерактивне спілкування в реальному часі, вона заохочує взаємодію, що, зауважимо, є важливим аспектом передавання знань.

Наступне – ця мова, що є надзвичайно цінним, викликає емоційні реакції, отже є потужним засобом комунікації. Мистецтво, музика, кіно, фотографія, малювання – усе це має запас притягальності, який перевершує традиційну мову та викликає емоційний відгук.

І останнє. Грамотність ХХІ століття має потенціал щодо перетворення системи навчання на більш ефективну. Якщо навчання захоплює – осягнення нових знань стає швидшим. Ця сучасна мова є привабливою для молоді, вона пов′язана зі світом поза школою та з інтересами учнів.

Більше того, сприйняття й застосування«нової мови» для сучасного молодого покоління є схожим по всьому світу, і це дає системі освіти безпрецедентну можливість.

Зазначене відкриває перспективу не лише зрозуміти й вивчити феномен, а й сприйняти його, як систему компетенцій сучасного учня, за допомогою яких він не лише отримує знання, а й відображає власне його осягнення, а відтак і ймовірне створення знання інноваційного. Це зобов’язує учителя опанувати мультимодальну мову нових технологій і застосовувати її, особливо в умовах дистанційного навчання.

Василь КРЕМЕНЬ,

президент НАПН України,

доктор філософських наук, професор,

академік НАН України,

академік НАПН України

"Освіта і суспільство", 2020, № 6-7, С. 3