Святкуючи День рідної мови, в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за одним столом зібралося незвичайне товариство — юнаки і дівчата шести націй і трьох рас. Прибули вони до Умані з трьох континентів — Європи, Азії та Африки. І вперше відзначали запроваджений ООН День рідної мови в стінах українського ВНЗ, що став для них альма-матер. На святі лунало сім мов: читали вірші українці і поляки, коментував національну чайну церемонію китаєць, співали арабських пісень хлопці з  Алжиру.

Вперше уманські ровесники почули, як звучать екзотичні мови африканської глибинки — шона, сісуаті, сетсвана від носіїв — уродженців Ботсвани, Зімбабве, Намібії. Під час спілкування веселе інтернаціональне товариство користувалось англійською і українською: оці перші в історії Уманського педагогічного університету студенти-іноземці прожили в маленькому місті вже кілька місяців і цілком освоїлись у мовному середовищі. На святі всім їм подарували словники української мови.

У науково-освітніх колах цей заклад давно зажив доброї слави своїми напрацюваннями в галузі народознавства і краєзнавства, впровадженням дуже цікавих програм підготовки фахівців мистецького циклу і відродженням українських народних ремесел. Стратегічним був конкретний напрямок: робота на розвиток сучасної української національної школи. А нині університет імені Тичини на повний голос заявив про себе на новому рівні: найактивніша участь у міжнародних наукових конференціях, підписання угод про співпрацю з відомими європейськими вузами, поява в уманських аудиторіях студентів-іноземців. Крок за кроком колись провінційний інститут виростає у науково-освітній центр міжнародного рівня. Чим викликана така «зміна векторів»? Яка нині стратегія розвитку навчального закладу? Розповідає ректор університету, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Наталія ПОБІРЧЕНКО.

— Почнемо з того, що рішенням ЮНЕСКО ХХІ століття оголошено «Століттям освіти». У сучасному світі рівень освіченості, професійної майстерності, уміння орієнтуватися в інформаційному морі набуває дедалі більшого значення. По суті, визначає, формує долю людини, галузі, врешті-решт, і держави. У цьому плані роль і відповідальність університету, зокрема, педагогічного, зростає. Сучасна освіта передбачає здатність гнучко реагувати на зміни в середовищі. Світу потрібен фахівець, спроможний змінювати, вдосконалювати зміст і форми роботи відповідно до запитів ринку. Наш університет не змінив, а розширив свою стратегію. Ми не відмовились від жодного пункту своїх програм у розвитку національної школи, а просто додали ще один магістральний напрямок — міжнародну співпрацю. Наша мета — стати «університетом-вектором у Європу». У нас давно розроблена концепція міжнародної діяльності — в рамках інтеграції в європейський освітній простір. Визначено ціль: дати можливість викладачам і студентам долучитися до світової науково-освітньої практики, університету — посісти гідне місце серед закладів України, бути знаним у світі, відтак — збільшувати контингент студентства, нарощувати науковий потенціал.

— Уманський педуніверситет має чималий досвід міжнародної співпраці з науково-освітніми закладами багатьох країн. А як прокладався цей шлях, якими були перші кроки?

— Спочатку ми шукали інформацію, де і як найдоцільніше заявити про свій університет, запропонувати співпрацю. Багатьом викладачам і сьогодні пам’ятні перші публікації в міжнародних збірниках, виступи на конференціях, стажування за рубежем. Нині намагаємось використовувати різні форми співпраці: участь у міжнародних науково-освітніх програмах і фондах, підвищення кваліфікаційного рівня науково-педагогічних працівників за кордоном, членство у міжнародних освітніх структурах, товариствах, асоціаціях. Наш принцип: не пропустити жодної нагоди до участі у міжнародних проектах. Першою ластівкою у створенні структури міжнародних підрозділів університету можна назвати наш Польський культурно-освітній центр, заснований 2007 року. Очолює уманську «маленьку Польщу» доцент Ігор Кривошея. Напрямки роботи — вивчення мови і культури братнього слов’янського народу, реалізація науково-дослідницьких проектів в контакті з вишами Польщі, видавнича діяльність та інше.  2008 року в університеті було створено Інститут міжнародного співробітництва.

— Які конкретні завдання стоять перед Інститутом міжнародного співробітництва?

— Кожен підрозділ Інституту відповідає за свою ділянку роботи. Між ними навіть існує своєрідна творча конкуренція — хто зуміє залучити, налагодити контакти для участі університету в цікавому проекті, у наукових конференціях, у підписанні дво- і багатосторонніх угод із зарубіжними партнерами. І це на користь справі: протягом 2012 року, приміром, 128 уманських викладачів, аспірантів, студентів взяли участь у 84 міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах за межами України. Цей рік увійде в історію університету також ще одним відрадним фактом: вперше у наших аудиторіях з’явились студенти з-за кордону, та ще й одразу з трьох континентів. Відтак додалась ще одна структура — відділ роботи з іноземними студентами, яким завідує Юлія Клименко. Торік також підписали договори про співпрацю з двома університетами — Бакинським (Азербайджан) та Лотарінгським (Франція).

— Наталіє Семенівно, співпраця по лінії народної дипломатії у зарубіжних містах — побратимах Умані — також «родзинка» університету. Розкажіть про це докладніше.

— Старовинна Умань відома світу завдяки національному дендропарку «Софіївка» — справжній перлині садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ століття. Напевно, саме завдяки цій славі Умань має міста-побратими на трьох континентах. Зокрема, з французьким містом Ромійї-сюр-Сен підтримують зв’язки вже понад 50 років. Має наша Умань побратимів у Великій Британії, США, Румунії, Естонії, Ізраїлі. А в Польщі породичалися аж з трьома містами — Ланьцут, Курнік і Гнєзно — старовинне поселення у Познанському воєводстві, перша столиця королівства. З польськими колегами у нас найтісніші і багатогранні зв’язки. З їх допомогою в університеті створювався Польський культурно-освітній центр, робота якого координується Європейським колегіумом Гнєзно. Це підрозділ Познанського університету імені Адама Міцкевича. До речі, в нашому університеті вже п’ять років польську викладає носій мови пані Вєслава Свєрщ. Нещодавно її вихованці влаштували традиційний Польський день в УДПУ, і в університетському святі взяв участь навіть генеральний консул Республіки Польща у Києві пан Рафал Вольський. Найзворушливішим був момент, коли п’ятикурсниця Тетяна Гибало прочитала польською свій вірш, присвячений улюблений викладачці — Вєславі Свєрщ...

Уже кілька років минуло, а в Умані досі згадують польсько-український концерт у весняній квітучій «Софіївці» під назвою «Класика над кордонами». Свято влаштували під патронатом уманського міського голови Юрія Бодрова та президента міста Гнєзно Яцека Ковальського. Учасниками його були студенти і викладачі університетів імені Павла Тичини та імені Адама Міцкевича.

Пам’ятною подією також став уманський пленер для гостей зі споріднених міст, активними учасниками якого були наші таланти — вихованці мистецько-педагогічного факультету.

Минулої осені в УДПУ з’явився ще один міжнародний структурний підрозділ — 25 жовтня урочисто відкрили польсько-українську науково-дослідну лабораторію дидактики імені Яна Амоса Коменського, яку очолила доцент Інна Осадченко. Відбулась науково-практична конференція, 234 учасники якої — науковці з шести країн — обговорювали сучасні тенденції використання ідей великого педагога. Польську делегацію очолював ректор вищої школи професійної освіти в місті Лєшно Мацей Пєтшак. У день відкриття лабораторії гості продемонстрували два незабутні дійства: виставку документів та ілюстрацій «Зведення мостів» — про життя і діяльність видатного польсько-чеського просвітителя, філософа і педагога Даніеля Ернеста Яблонського (внука Яна Амоса Коменського) та інсценізацію студентського театру «Лєжак» за творами Коменського.

Ще до теми про практичне освоєння іноземних мов, адже це одне з найважливіших завдань університету. Йдеться не тільки про вихованців факультету іноземної філології. Справу поставлено так, що кожен студент — незалежно, філолог він чи математик, біолог, психолог чи економіст — за бажання може освоїти англійську, німецьку чи польську на рівні спілкування. Використовуємо кожну нагоду, щоб з молоддю працювали носії мови. Я вже згадувала, як пощастило нам з викладачем польської. З освоєнням розмовної англійської теж допомагає носій мови — волонтер від Корпусу Миру Пол Мадруга. Викладачі проходять стажування у провідних вишах Європи. Діють у нас також курси іноземних мов для викладачів.

— В університеті заснували нову гілку досліджень — педагогічного краєзнавства. Але чи не витісняють проекти входження в європейський освітній простір на другий план національну самобутність?

— У жодному разі! Це наша гордість, національна самоідентичність, наше багатство, яким ми цікаві світу. З ним і завойовуємо Європу, як жартують викладачі. Але ми не «засиджуємося на своєму хуторі». У час інтенсивного розвитку інформаційних технологій поняття «провінційний» і «столичний» нівелюються. Утім, переконана, рідна провінція має перед глобалізованим світом свої переваги. Роботі сприяє зручне географічне розташування нашого маленького старовинного міста в осерді України, його історія, збережені традиції, пісенний мелос. Тому в останні роки до нас подають документи абітурієнти з різних кінців України та

з-за кордону.

— Які форми міжнародної співпраці студентів, зокрема, молодих науковців пройшли випробування часом?

— Передусім це колегіум «Міждисциплінарні індивідуальні гуманітарні студії». Засновано цю фундацію чотири роки тому спільно з колегами з Познані на базі Польського культурно-освітнього центру. Вже є перші випускники колегіуму — молоді люди з високою професійною підготовкою, володіють двома мовами. Співпраця за програмою МІГуС — поглиблена форма обміну студентами. Протягом півріччя вихованці вишу навчаються за кордоном, освоюють індивідуальну програму та іноземну мову. Приміром, торік четверо наших дівчат провели семестр в Лєшно і Познані, а нині в наших аудиторіях можна зустріти польських студенток: троє з них поглиблено вивчають іноземні мови, а четверта — Катажина Войчишин — навчається на мистецько-педагогічному факультеті. Двоє польських студентів — вихованці колегії МІГуС Познанського університету Патрік Павліцький та Миколай Марковський — спеціально приїхали до Умані, щоб разом розробляти новий міжнародний освітній проект, учасниками якого будуть наші студенти.

Для студентів старших курсів цікава програма двох дипломів. Це спільний проект нашого університету з вищою школою менеджменту в місті Лєгніца (Польща). Освоєння студентом спеціальної програми дає змогу отримати два магістерські дипломи — з основ управління персоналом та підприємством. Наш четвертий молодіжний обмін мав мистецьке спрямування і кожен його етап завершувався концертами, театралізованими сценками, учасниками яких були і уманські, і зарубіжні студенти.

Нагодою пізнати світ і себе у світі можна назвати участь студентів у роботі літніх шкіл у Польщі. Тут і неабияка відповідальність — там юні уманчани, по суті, презентують українську культуру в багатонаціональному молодіжному середовищі.

— Стажування в європейських ВНЗ, участь у науково-практичних конференціях потребують матеріальних затрат. Однак, якщо студент зі звичайної сільської сім’ї, де йому взяти гроші на ці поїздки?

— Нам ця проблема знайома не з чужих слів, а з власного досвіду. Адже абсолютна більшість наших студентів — діти аж ніяк не багатих батьків. На жаль, є випадки, коли обдарованим, енергійним молодим людям доводилось через брак коштів відмовитись від стажування за кордоном чи участі в науково-практичному заході. Щоб допомогти таким студентам, ми шукаємо міжнародні програми з грантами, звертаємося за підтримкою до державних структур. Це так званий «фандрайзинг» — джерела фінансування за рахунок міжнародних організацій, грантів науково-технічної допомоги. Позитивно те, що Міністерство освіти і науки України розглядає розширення присутності українських університетів у освітньо-науковому просторі Європи серед своїх пріоритетних завдань. Держава підтримує найталановитіших студентів, надає можливість паралельного навчання для отримання дипломів кількох ВНЗ. Це реальна конкретна допомога молоді, котра прагне здобути вищу освіту. Хай народжується якомога більше талановитих, обдарованих дітей і всі вони, наполегливо навчаючись, зможуть реалізувати свої мрії та прагнення бути корисними своїй родині й українській державі.

ДОВІДКОВО

До структури Інституту міжнародного співробітництва Уманського державного педуніверситету входять Польський, Французький, Німецький, Британський, Ізраїльський культурно-освітні центри, а також культурно-освітній центр США. Університет підтримує постійні зв’язки з навчальними закладами Росії, Данії, Нідерландів, Фінляндії, Канади.

ДОВІДКОВО

На цьогорічній ХХІІІ міжнародній спеціалізованій виставці «Освіта і кар’єра-2013», в якій взяло участь 65 українських вищих навчальних закладів та 71 зарубіжний, Уманський державний педагогічний університет виборов Гран-прі у номінації «Міжнародне співробітництво у галузі освіти і науки».

На фото: ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Наталія Побірченко (ліворуч) після підписання угоди про співпрацю з представниками університету міста Сан-Паулу (Бразилія).

Інтерв’ю провела Ольга ДАНИЛЕНКО,

Черкаська область

Газета Голос України № 90 від 17 травня 2013 р. . .