Прийнято вважати, що 60-ліття –  підведення підсумків життєвого шляху, шикування справ, так би мовити, публічний огляд здійсненого. Але ці уявлення лише частково стосуються нашого ювіляра.

Ювілей? Так. Здійснених справ – багато! Але підсумки – то не про нього! З його ж-то креативністю! Він знов щось започаткує – нове, цікаве – таке, чого ніколи ще не було й обов’язково дуже потрібне людям.

Олександр Романовський – один з найцікавіших наших сучасників, людина неординарна і неоднозначна. один з небагатьох, хто прийшов у педагогічну науку й практику з величезним багажем технічних знань і солідним виробничим досвідом.

Першу вищу освіту Олександр Романовський здобув у Харківському інженерно-будівельному інституті. Відтак працював за фахом – від майстра до начальника спеціалізованого будівельного управління. Пізніше – служив офіцером у Казахстані, де керував будівництвом підземних шахт пускових комплексів ракет стратегічного призначення.

Сказати, що педагогіка виявилась долею? Мабуть, так і ні одночасно. Адже до того, як зануритись у педагогічну науку, він захистив кандидатську дисертацію у сфері технічних дисциплін і у 1999 р. став Лауреатом Державної премії в області архітектури за участь у проектуванні й будівництві унікального спортивного комплексу Харківського політехнічного інституту. Здається, без потягу таке не відбувається.

Певно, його покликання – творити нове. Оскільки вже у 2000 р. він створив першу і єдину донині в Україні кафедру педагогіки і психології управління соціальними системами. Тоді ж було засновано періодичне наукове видання – журнал «Теорія і практика управління соціальними системами», головним редактором якого він є до цього часу. Темою його докторської дисертації була наступна: «Теоретичні й методичні основи підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності».

На цьому Олександр Георгійович не зупиняється. Він мислить масштабніше, бачить далі. Він стає натхненником і одним з авторів Концепції національної гуманітарно-технічної еліти України (2001 р.). Численні наукові праці із зазначеної проблеми, підручники, монографії, міжнародні науково-практичні конференції за розроблюваною тематикою – такий науковий доробок не залишається непоміченим, і у 2010 р. його обирають членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України.

Але той, хто захоплювався поезіями Олександра Романовського і читав його прозу, той був би дуже здивованим, коли б узнав, що його улюблений автор – не професійний літератор, а поет від вищих матерій. Талант його оцінений – Олександр Георгійович є членом Спілки письменників Росії. За ліричні вірші у 2003 р. він став лауреатом міжнародного конкурсу «Світ книги 2003» у номінації «Діамантова строфа», а у 2006 р. – лауреатом Міждержавної літературної премії «Слобожанщина». На вірші Олександра Георгійовича написано більше як 50 пісень, романсів і церковних хоралів.

Може, зараз ви уявили усамітненого поета наодинці зі своєю ліричною музою? А ось і ні! З березня 2006 до листопада 2010 року він був депутатом Харківської обласної ради (V скликання), де обіймав посаду заступника голови постійної комісії з питань прикордонного, міжрегіонального й міжнародного співробітництва, а також голови підкомісії з питань співробітництва з Росією й країнами СНГ. Робота геть не келійна, а така, що вимагає не лише стратегічного мислення й широти поглядів,  а й енергії, що переконує.

Олександр Романовський – член численних громадських академій, нагороджений багатьма державними, науковими й громадськими почесними, у тому числі й іноземними, нагородами.

І все-таки пояснення треба шукати не в наукових працях і підручниках з грифами міністерства, а в поетичних збірках. У тих текстах, які пишуться не розумом, а духовною єдністю зі Всесвітом. Сповнена глибоких філософських роздумів про буттєві смисли, людське й божественне в людині, лірика Олександра Романовського свідчить про прийняття світу, емоційну чуттєвість і щедрість.

Своє свято ювіляр зустрічає у рідному Харківському політехнічному університеті, в якому працює вже понад 30 років, і де всі у багатотисячному колективі знають і поважають проректора з науково-педагогічної роботи, професора Олександра Георгійовича Романовського, який очолює всю навчально-методичну й редакційно-видавничу діяльність в університеті. Його оточують соратники й друзі, учні й послідовники.

Натхнення й успіхів Вам, Олександре Георгійовичу!

Лідія Ткаченко,

спеціально для тижневика «Освіта»