Аби вдало реформувати професійну освіту, треба консолідувати бачення і ресурси

Економічне зростання країни безпосередньо залежить від кваліфікації працівників. А професійна освіта є важливим елементом розвитку людського капіталу країни і може стати ключовим елементом у парадигмі безперервного навчання протягом життя. У цьому переконані слухачі міжнародного семінару «Майбутнє професійної освіти і навчання в Україні: на шляху до концепції ПОН» – представники Міністерства освіти і науки України, Представництва Європейського Союзу в Україні, профільного комітету Верховної Ради, Міністерства соціальної політики, Федерації роботодавців України, Національної академії педагогічних наук.

Учасники заходу міркували над питанням: яким має бути стратегічний напрям розвитку профтехосвіти?

– Для того, щоб суспільство і партнери усвідомили, куди ми йдемо, треба виробити чітку візію змін, яка буде зрозумілою кожному, – зауважила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. – Візія – це короткий опис того, чого ми хочемо досягнути, якою має стати наша система професійної освіти. Далі треба визначити, в яких напрямках ми рухатимемося.

Дискусія про візію дасть змогу сформувати майбутнє, переконана Маргарета Ніколовська, спеціаліст Європейського фонду освіти, керівник програм в Азербайджані й Україні. Передусім треба визначити, яким має бути розвиток ПТО до 2025 року, як саме система сприятиме поступу суспільства у середньотерміновій і довготерміновій перспективі?

– Якщо ми хочемо економічного зростання країни, то нам потрібно багато кваліфікованих працівників, – констатує Беренд Де Гроот, керівник програм співробітництва Представництва Європейського Союзу в Україні. – Важливість професійної освіти має бути зрозумілою для влади на місцях. Влада повинна усвідомити, що її хороше фінансування стимулюватимуть розвиток регіонів.

ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ

Одна з найгостріших проблем галузі – застаріле і зношене обладнання, що потребує оновлення. Міністр зауважує, що уряд протягом трьох років вклав у модернізацію закладів системи ПТО 200 мільйонів гривень, однак цього недостатньо.

Європейський Союз готовий підтримати Україну в питаннях розбудови системи професійної освіти і навчання. За словами Беренда Де Гроота, можна вести мову про програму вартістю близько 100 мільйонів євро завдяки об’єднанню ресурсів грантових фондів, Євробанку та інших донорів.

– Що чіткіше буде сформульована мета, то більше шансів отримати відповідне фінансування, – зауважив він. – Відповідний документ – спільна візія – має бути напрацьований до 1 червня 2018 року.

Ще одна проблема – через демографічну кризу зменшується набір до закладів. Єдиний спосіб консолідувати ресурси і зусилля, на думку міністра, – зробити ПТНЗ потужнішими: створити багатопрофільні регіональні центри.

– Упродовж 2017 року 48 закладів ПТО приєднано до більших, – розповідає міністр. – Але до цього процесу треба підійти системніше, бо наше бажання – не закривати заклади, а збільшувати потужність, консолідувати їх. А також – проаналізувати, чи не дублюють вони професії на невеликій території, тобто переглянути, як розподілені напрямки підготовки.

ЗАЛУЧАТИ РОБОТОДАВЦІВ

Ми досі маємо систему профтехосвіти радянського типу, констатує президент НАПН Василь Кремень.

– Я не кажу, що вона була поганою – для періоду адміністративно­командної економіки система була хорошою. Але час змінився, – зауважує Василь Григорович. – Я – за створення багатопрофільних ліцеїв на базі нинішніх ПТУ. І не лише тому, що нині стало менше дітей. Це дає змогу чіткіше орієнтуватися на місцевий ринок праці, наприклад, збільшити замовлення на слюсарів, а зменшити – на сантехніків, або навпаки. Об’єднання не означає ліквідацію, менші заклади можуть стати філіями чи відділеннями більшого. Потрібно, щоб у таких закладах велися і курсова підготовка, і навчання безробітних. Не повністю розділяю створення в Україні паралельних систем професійної підготовки в центрах зайнятості, їх варто об’єднати із професійними ліцеями.

Треба якнайактивніше залучати до підготовки роботодавців, упевнена Лілія Гриневич. Тому зараз відбуваються переформатування регіональних рад ПТО, а також створення механізмів прогнозування ринку праці.

– Ми проводимо експерименти і розповсюджуємо підходи дуальної освіти, – каже вона. – Хоча це дуже нелегко, адже нам доводиться тільки мріяти про таку соціальну відповідальність бізнесу, що є, зокрема, у Німеччині.

Так, не всі українські роботодавці думають, як американський автовиробник Генрі Форд, зауважує голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник. Він має на увазі відомий вислів промисловця, котрий сказав, що причина його успіху полягає передусім у кадрах – вмотивованих, навчених, освічених. Але багато наших роботодавців таки інвестують у фаховість працівників, підтримують дуальну освіту.

– Ми мріємо, що після реформування системи ПТО буде створена єдина інтегрована система професійної освіти і навчання, – зауважує голова ради Федерації роботодавців. Він пропонує, щоб навчальні регіональні центри організовувалися при конкретних виробництвах, використовувалася матеріальна база роботодавців; висловлює пропозиції щодо корпоративного управління такими центрами.

ЗБАЛАНСУВАТИ СИСТЕМУ ПТО

За результатами досліджень, уже в 2020 році потреба у кваліфікованих кадрах для нашої промисловості задовольнятиметься лише на 40 відсотків, зауважує перший заступник міністра соціальної політики України Ольга Крентовська. Тому необхідно в найкоротший термін перебудувати систему професійної підготовки, акцентувати увагу на підготовці дорослого населення. Дивно, коли роботодавці відчувають брак кадрів, тоді як багато людей перебувають на обліку в центрах зайнятості й отримують допомогу і тим самим усе більше віддаляються від ринку праці.

– Я пригадую тяжкий початок 2016 року, коли фінансування перекинули на міста обласного значення, – каже заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. – Основним аргументом, що варто продовжувати фінансування з державного бюджету, було те, що система ПТО виконує роль соціального захисту, бо в ній великий відсоток сиріт, дітей із малозабезпечених родин тощо. Я дуже радий, що ця риторика змінилася і що на першому місці – розуміння, що ПТО передусім є інструментом економічного розвитку і країни, і регіону.

Павло Кузьмович представив проект концепції професійної освіти. При його написанні взяли за зразок концепцію НУШ, але зі змінами, адже випускник школи тільки готується здобувати інший рівень освіти, а випускник закладу професійної освіти вже має відповідати запитам ринку праці. Отже, це повинен бути кваліфікований працівник, який набуває освітніх та професійних компетенцій відповідно до власних інтересів, запитів роботодавців, потреб економіки. Це має бути цілісна особистість, конкурентна і мобільна на ринку праці, здатна до вибору власної освітньої траєкторії, побудови професійної та особистої кар’єри, навчання протягом життя, започаткування власного бізнесу.

Павло Хобзей озвучив десять ключових компонентів престижної професійної освіти:

1. Децентралізація управління та автономія закладів професійної освіти, що надає реальні повноваження для здійснення змін.
2. Основний зміст освіти на компетентнісній основі, що забезпечує відповідність кваліфікацій професійної освіти Національній рамці кваліфікацій та Національній системі кваліфікацій.
3. Забезпечення якості професійної освіти, створення кваліфікаційних центрів, упровадження незалежної системи оцінювання результатів навчання.
4. Створення ефективної мережі та нових типів багатопрофільних (багатофункціональних) закладів професійної освіти, що надають можливість особі реалізувати принцип навчання впродовж життя.
5. Надання можливості вибору та поєднання форм і видів освіти, зокрема за дуальною формою навчання, що надає особі право вибору власної освітньої траєкторії.
6. Упровадження нових напрямів державно­приватного партнерства для формування інноваційного середовища у сфері професійної освіти, ефективного реагування на запити ринку праці та потреби особистості в нових кваліфікаціях.
7. Удосконалення механізмів фінансування та замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів, започаткування інвестиційних проектів, що гармонізують потреби особистості й ринку праці з пропозиціями сфери професійної освіти.
8. Створення різнорівневої системи підготовки педагогічних кадрів для сфери професійної освіти, яка забезпечить належну якість надання освітніх послуг.
9. Формування сучасного освітнього середовища, що забезпечує науковість, інноваційність, доступність, прозорість, відкритість освітнього та виховного процесу.
10. Упровадження нових форм і методів професійної орієнтації дітей та молоді, популяризації професійної освіти, її можливостей та досягнень, побудови кар’єри та професійного зростання.

– Дуже важливо збалансувати систему ПТО, – констатує Лілія Гриневич. – Радію, що зусилля МОН і наша співпраця з ЄС вилилися у план великого інфраструктурного проекту. Для змін потрібні спільні дії й роботодавців, і держави. Не треба розпорошувати ресурси – тільки консолідація зможе привести до якісних змін.