Із чудовим результатом наші молоді математики виступили на міжнародній студентській математичній олімпіаді, яка відбувалася 26 липня – 1 серпня в місті благоєвграді (болгарія). Третє місце в командному заліку, здобутий гран-прі (абсолютний перший результат) і два десятки призерів – такий підсумок тривалої підготовки і напружених інтелектуальних зусиль нашої збірної.

Міжнародна математична олімпіада відбувається уже протягом понад двадцяти років, збираючи обдаровану молодь з усього світу. Цього разу в ній брали участь 316 студентів із майже 100 провідних університетів 42 країн світу. Від України до Благоєвграда поїхала команда у складі 23 учасників, які представляли провідні ВНЗ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Харківський національний університет імені Івана Каразіна, Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Львівський національний університет імені Івана Франка, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Одеський національний університет імені Іллі Мечникова.

Дуже приємно, що найпрестижніший Гран­прі дістався саме українцеві – студентові п’ятого курсу механіко­математичного факультету університету Шевченка Данилові Радченку. А серед призерів виявилося три студенти­першокурсники. Тим більш приємно, що в командному заліку наші математики залишили позаду сильну збірну Московського держуніверситету, в якому дуже потужна математична школа, а також Будапештського університету, який дав світу кілька Нобелівських лауреатів.

Ядро української команди склали студенти механіко­математичного факультету Київського національного університету. Тож «Освіта України» вирішила, що логічно буде розпитати ректора цього ВНЗ Леоніда Губерського про підготовку наших «олімпійців», заохочення молоді до участі в таких змаганнях і значення олімпіад для розвитку науки та освіти.

Олімпіада як реклама

– Леоніде Васильовичу, який престиж математичної олімпіади в Благоєвграді і яке значення має успішний виступ на ній вихованців університету?

– Участь, а тим більше перемога будь­якої країни в заходах такого рангу вказують на якість освіти, яку здобувають студенти. Не випадково такі держави, як США, Росія, Китай готують команди для наукових олімпіад не менш ретельно й цілеспрямовано, ніж до класичних Олімпійських Ігор.

Крім того, успішний виступ у міжнародних олімпіадах – це непогана реклама для університету, який посилає туди студентів. Такий приклад. Минулого і позаминулого року ми непогано виступили на олімпіадах. І якщо традиційно студенти­іноземці йшли навчатися на бакалаврат до Інституту міжнародних відносин, юридичний чи економічний факультети, то цього року вступали до магістратури на факультети кібернетики, радіофізики, хімії тощо. Тобто інформація, що наші студенти виграють олімпіади, для цих людей є орієнтиром. Ми теж маємо користь від олімпіад – вони допомагають стежити за світовими трендами в науці і на ринку освітніх послуг.

 Полювання за головами

– Розкажіть, будь ласка, про підготовку математичних олімпійців.

– Безпосередньо їх, вживаючи спортивну термінологію, готують до змагань тренери. Ними можуть бути не лише викладачі, а й аспіранти, які вже брали участь в олімпіадах. Тренування просто необхідні: якщо рядовий студент розв’язує досить складні завдання, наприклад, з математики, то студент з команди «олімпійців» працює із завданнями набагато вищого рівня складності. На олімпіадах пропонують завдання, які за рівнем тягнуть на кандидатські ди­сертації.

Власне, підготовка проходить на додаткових заняттях без відриву від основного навчання. Звичайно, ніхто не знає, які завдання будуть на олімпіаді, наприклад, з математики – щоразу учасникам пропонують нові. Тому аналізуються задачі, які були на минулих олімпіадах. Потім відбираються схожі на них, які й даються для розв’язання майбутнім учасникам олімпіади.

 

– Відразу виникає запитання, звідки беруться майбутні генії, як ви їх знаходите?

– Підготовка математиків­олімпійців – не просто процес тренувань і передача досвіду від тренера до учасника. Насправді це ретельно побудована система пошуку, відбору і селекції юних талантів, яка неможлива без місточка між вищою школою, наукою і середньою школою. Як і у великому спорті, перемога на міжнародних наукових олімпіадах – пік досягнень студента і науковця. Спорт вищих досягнень починається зі спортивних майданчиків біля школи і секцій, так і ми проводимо копітку роботу: шукаємо, відбираємо, селекціонуємо юні таланти, починаючи зі шкільних олімпіад. Важливу роль у відборі обдаровань відіграє Український фізико­математичний ліцей, який став повноцінним підрозділом університету.

Ми делегуємо наших учителів з фізмат­ліцею і викладачів університету на треті етапи обласних олімпіад. Чому обласних? Навіть юнаки й дівчата, які посіли четверте – п’яте місця на обласних олімпіадах, мають серйозні здобутки в точних дисциплінах. Тож ми намагаємося їх відстежувати ще коли вони навчаються у восьмих – десятих класах. Зацікавлюємо, заохочуємо їх: проводимо співбесіди, надсилаємо літературу, запрошуємо на факультетські олімпіади. Тобто орієнтуємо молодь на вибір професії. Причому це не випадкові юнаки й дівчата – вони мають хист до точних наук. Як правило, потім вони йдуть навчатися до університету на відповідний факультет і вже з першого курсу ми продовжуємо з ними роботу.

Повертаючись до вашого запитання про підготовку «олімпійців», скажу, що тренери і їхні підопічні утворюють справді команду, члени якої знайомі кілька років і розуміють одне одного з півслова. Доцент Наталя Скрипник з Інституту біології і науковий співробітник Андрій Чернінський тривалий час працюють з командою по біології. Активно працює з молоддю професор з фізико­математичного ліцею Борис Рубльов. Науковими керівниками команди Київського університету та України цього року були: асистенти університету Шевченка Дмитро Мітін, Андрій Бондаренко, Іван Юрченко, Ярослав Журба, а також студент магістратури механіко­математичного факультету Андрій Арман.

 

– Описана Вами система пошуку талантів нагадує полювання за головами.

– Ні, швидше, за нашою молоддю полюють фахівці з­закордону. Зверніть увагу на це (показує журналістові «Освіти України» список призерів і переможців міжнародних шкільних олімпіад). Ми стежимо за їхньою подальшою долею. Подивіться, де частина з них навчається тепер – у Московському фізико­технічному інституті. Вочевидь, там нашим учням запропонували певні умови, на які ті погодилися.

Найкращі в Україні

– До речі, про умови. Що може університет Шевченка запропонувати учням? Наприклад, певні умови при вступі?

– Особливих пільг немає – є Умови вступу, які, наприклад, цього року передбачали додаткові бали для переможців олімпіад. Та пільги насправді їм не потрібні – це дуже сильні й підготовлені молоді люди, яким іспити не страшні. Ми не дивуємося, коли переможці чи призери учнівських олімпіад отримують по 800 і більше балів. Проте у нас є основне, що зацікавить далекоглядного абітурієнта – надання якісної освіти, престижність навчання у нашому ВНЗ. Для подальшої кар’єри це безперечний плюс. До того ж більшість наших пі­допічних ще зі школи знає (бо ж з ними контактують наші рекрутери), що тут їх підтримають, навчать, допоможуть зійти на вершини фаховості.

На першому місці все­таки – мотивація самих вступників. Наша роль тут важлива, але не головна – ми просто допомагаємо молодій людині усвідомити, що вона має талант, а потім уже шліфуємо його. Наша заслуга лише в тому, що ми робимо це чи не найкраще в Україні.

 

– Як Ви ставитеся до стимулювання талановитих студентів підприємцями? Ця практика дуже поширена, наприклад, у Європі.

– Так, матеріальна підтримка талантів – поки що не наша сильна сторона. Тут ми можемо запропонувати їм підвищену стипендію. Обдаровані, блискуче підготовлені випускники становлять якість кадрів, зокрема й для бізнесу. Дуже хотілося б, щоб наші підприємці звернули увагу на цей факт. Зрештою, чому б великим компаніям не встановити стипендії для талановитих студентів? Навіть японські корпорації започаткували стипендії для нашої молоді – геологів і фізиків. Звичайно, для їхнього бізнесу це благодійництво, але й престиж також. В Україні свого часу теж була така традиція. Іменем Михайла Терещенка (до речі, навчався в нашому університеті) назвали вулицю, на честь меценатів Богдана і Варвари Ханенків є музей. Ці люди чимало зробили для розвитку науки й освіти, тому нащадки завжди пам’ятатимуть про них.

 

Юрій Зущик