Зміцнення науково-освітніх зв’язків України і Литви продемонструвала презентація результатів українсько-литовського проекту «Розвиток духовного контексту виховання у глобалізованому світі», що відбулася за ініціативи Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України 30–31 березня ц. р. Прездентація відбулася в два етапи:  перший день – у  Київському університеті імені Бориса Грінченка, другий – в Університеті менеджменту освіти НАПН України. Цього разу освітянській громадськості було представлено підготовлену й видану в рамках проекту монографію «Розвиток духовності виховання».

Про важливість міжнародної наукової співпраці та вкрай актуальну проблематику спільних досліджень свідчить присутність на презентації Надзвичайного і Повноважного Посла Литовської Республіки в Україні Марюса Януконіса та аташе з питань культури Юргіса Гєдріса.

Ідея українсько-литовського проекту, що розпочався у 2009 р., полягала у створенні циклу монографій, присвячених осмисленню й розвитку теорії та практики виховання духовностіособистості у сучасному глобалізованому світі. Автором цієї ідеї й головним організатором її втілення у життя ставлитовський вчений – доктор педагогічних наук, професор Йонас Кевішас. У проектівзяли участьучені, педагоги, громадські й релігійні діячіз десятикраїн, проте більшість учасників –учені-педагоги з Литвита України. Українсько-литовський акцент вочевидь можна пояснити близьким розумінням  змісту та підходів до розв’язання освітніх проблем: і в Литві, й в Українівідбуваються масштабні реформи усіх ланок освітньої системи, й в основу цих реформ покладено гуманістичні й духовні цінності.

 Загалом у рамках проекту опубліковано, крім зазначеної, щетри колективні монографії: «Духовність усвіті людини»(2009); «Духовність виховання» (2012); «Контекст духовності виховання» (2014). Логіка їх ідейно-змістової послідовності полягає у науковому аналізі феномену від теоретичних і методологічних підвалин до практичного втілення його засновків: від аналізу значення духовності для людського суспільста та конкретної людини, виявлення духовної сутності виховання тасередовища, що виховує (або, контексту виховання) – до характеристики духовного контекстусучасної освіти та визначення підходів до його розвитку й одухотворення.

У презентації на різних її етапах узяли участь автори проекту – професори Йонас Кевішас (керівник), академік НАПН України, ректор Університету ім. Б.Г. Грінченка Віктор Огненв’юк, проректор УМО НАПН України Олена Отич, професори Університету ім. Б. Грінченка Ольга Олексюк, Людмила Хоружа, професор ПНУ ім. В. Стефаника Ганна Карась.  Започатковану ними дискусію підхопили інші учасники презентації – керівник Центру вивчення іноземних мов Литовського едукологічного університету Ірена Новіцкенє, члени-кореспонденти НАПН України Василь Ткаченко та Василина Хайруліна, перший проректор УМО НАПН України Микола Кириченко, викладачі УМО НАПН України Ірина Сіданіч, Валерій Киричук, представники освітянської громадськості. У виступах вони наголошували на важливості привернення уваги суспільства, й передусім тих, від кого залежить доля освіти, до проблем розвитку духовності усіх учасників педагогічного процесу: викладачів, учнів, батьків, керівників освіти, соціальних партнерів. Адже духовність нині – це не просто «прагнення особистості до найвищих цінностей і морального самовдосконалення». це – основа вироблення імунітету й стійкості української нації у боротьбі зі зовнішніми й внутрішніми загрозами, а отже – основа її самозбереження.

Монографія «Розвиток духовності виховання» (2016), ) що була рецензована академіком НАПН України, ректором УМО НАПН України Віктором Олійником, не вичерпує всіх аспектів наукових розвідок. Проект триватиме.

Головне в житті й в освіті, дійшли спільного висновку учасники проекту й презентації – «не вгашати Духа», адже лише сильна особистість і духовно сильна нація здатні до саморозвитку й досягнення успіху за всіх перипетій цивілізаційного розвитку.

Лідія Ткаченко,
завідувач сектору науково-аналітичної обробки
і поширення інформації НАПН України