Коли Майкл Родда, психолог і колишній викладач університету, вийшов з коми після того, як він потрапив під машину восени минулого року, він хотів повернутися до роботи – опікуватися справами, які він любив.

Давній прихильник людей з вадами слуху – в якого з роками розвинулася глухота – був одним з трьох директорів фундації Мости психологічної та реабілітаційної підтримки і працював у благодійній компанії Лицарі Колумба, що займалася збором коштів для відправки інвалідних колясок за кордон.

"Він був у комі близько шести тижнів, а потім вийшов, і я скажу вам, що це диво, який він був дужий", – сказав Річард Райот, який знав Родду по кампанії Лицарі Колумба, католицькій добродійній організації. – "Він ніколи, будь-що не скаржився. Він просто продовжував робити справу. Йому не терпілося встати з ліжка, і він розмовляв по телефону, досягаючи мети".

Незабаром після того, як він вийшов з лікарні реабілітації Гленроуз, Родда забезпечив анонімне пожертвування у розмірі $ 28 500 компанії зі збору кошів для придбання інвалідних візків, розповів Райот.

Родда відновився після того, що з ним сталося в жовтні. Пізніше йому  був поставлений невтішний діагноз. Родда помер 27 липня у віці 74 років.

"Це так сумно, що його життя повинно було завершитись таким чином", сказала 56-річна дружина професора, Конні Родда. – "Є ще багато всього, що він хотів зробити, багато проектів, над якими він працював. Він був дуже особливою людиною ". Родда також був люблячим татом п'ятьох дітей, синів Стефана і Філіпа, дочок Сьюзен і Енн, та пасербиці Aріанн.

Син шахтаря, Родда народився в Англії у 1937 році в родині добре освіченій, про що розповіла Сюзанна Мартін, яка працювала директором разом з Родда у некомерційній організації, що спеціалізується на роботі з людьми з вадами слуху.

В одного з родичів Родди в Англії була значна втрата слуху, що, можливо, й надихнуло його на роботу із глухими й слабкочуючими, припустила Мартін. З віком у Родди теж розвилася глухота, зауважила вона.

Родда навчався в Англії, отримав диплом як психолог, став науковим співробітником Британського психологічного товариства і переїхав до Канади в 1980. Будучи професором в Університеті Альберти, він започаткував інтенсивну програму навчання вчителів, управлінців та практиків з реабілітації глухих і слабкочуючих дітей. Пізніше він викладав в Університеті МакЮена.

У 1984 році Майклом Роддою було засновано Західний Канадський центр досліджень вад слуху. У 2001 році він допоміг заснувати Канадсько-Український альянс для глухих і слабкочуючих – некомерційну організацію, яка допомогла зробити відчутні зміни в освіті глухих в Україні.

Батько п'ятьох дітей, Майкл Родда уподобав квіти і природу і любив співати, брав уроки фортепіано, коли пішов у відставку, розповіла Мартін. Він часто працював безкоштовно для тих, хто не міг дозволити собі його послуги. Родда, автор декількох книг і десятків статей, був невтомним трудівником і талановитим організатором, який закликав інших людей робити свій внесок у проекти, сказала Мартін.

"Одна з речей, які він робив відмінно, це залучати інших людей до справи. Він не намагався усе зробити самостійно ", – сказала вона. – "У нього були контакти в усьому світі".

Родда закликав людей з вадами слуху до спільної роботи для досягнення загальних цілей, таких, як рівність і доступність, говорить Лінда Канді, секретар Альбертської Асоціації глухих. Він сприяв аби глухі люди мали представництво в різних об’єднаннях, наприклад, таких, як Рада при прем'єр-міністрові з прав інвалідів.

"Він дав нам технічну можливість почути голос, чого не було ... протягом століть", написала у листі до журналу Канді, яка страждає на глухоту. – "Він знав, як важко для глухих людей поділитися своїми ідеями та перспективами без перекладачів ASL (Американської мови жестів). Він підкреслював важливість ASL-перекладу і субтитрів у режимі реального часу на засіданнях ради директорів, аби глухі й слабrочуючі люди могли бути рівноправними членами ради".

Протягом 1980-х, М. Родда запрошував людей з порушеннями слуху працювати з ним на консультативних радах і в Університеті Альберти. Він також закликав їх вчитися в Університеті, де був наставником багатьох успішних глухих випускників, розповіла Канді, яка працювала разом з Роддою багато років.

Щороку глухим студентам Університету Альберти присуджуються стипендії імені Майкла Родди у 1250 доларів.

"Його людяності й ненав’язливого керівництва нам буде дуже бракувати", сказала Канді. – "З ранньої юності його віра в здатність глухих людей вести своє власне життя не має собі рівних, оскільки багато фахівців у галузі освіти глухих думають інакше".

Спадщина Родди поширюється по всій Канаді і на міжнародному рівні, зазначив на похороні М. Родди Роджер Карвер, виконавчий директор Саскачеванського центру глухих і слабкочуючих в Саскатауні.

"Майк, благослови його серце, завжди намагався спілкуватися зі мною жестовою мовою, але не тому, що не міг говорити – ні, а для того, щоб я точно розумів, що він хотів сказати", – написав Карвер, який не чує, у своєму посланні до журналу. –"Майк був скромний аж до самознищення і часто добродушно приймав глузування з його звички використовувати жестову мову. Майк не сприймав як парадокс те, що він, займаючись проблемою глухоти, з роками став погано чути, і носив слуховий апарат як знак гордості".

Андреа Сендз