До ювілею Лариси Лук′янової, члена-кореспондента НАПН України, директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Закономірністю, на нашу думку, є те, що багато відомих українських вчених-філософів присвятили своє життя саме педагогіці. Серед них — академік Іван Андрійович Зязюн, який в Україні і за кордоном став педагогічною легендою. Та легенда про нього — це життєва правда. Її фундамент — народна педагогіка села Пашківки, від діда-прадіда й батьків; це професійна педагогіка (гірничо-промислове училище на Донбасі), педагогіка вищої школи (Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка), педагогіка життя на різних життєвих етапах з усіма її радостями і суперечностями…

Мрія академіка І.Зязюна щодо створення інноваційного науково-дослідного інституту здійснилася 24 листопада 1993 р.. Саме тоді розпочалася історія Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (з 2007 р. — Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України). Впродовж майже 21-го року цю академічну установу очолював І.Зязюн, філософ-педагог, автор концепції педагогічної майстерності, засновник перспективного напряму — філософії педагогічної дії

“Педагогіка потребує таланту…”

І. Зязюн

Концепція діяльності "Зязюнівського інституту", як його називали і за життя вченого й нині так називають, побудована на невмирущих принципах "педагогіки серця" (за Г.Сковородою), "педагогіки добра" (за І.Зязюном). Цей Інститут позитивно вплинув на долі багатьох освітян. У його спеціалізованій вченій раді захистили докторські дисертації майбутні академіки В.Луговий, О.Ляшенко, В.Радкевич, І.Прокопенко, С.Сисоєва, а також члени-кореспонденти НАПН України М. Козяр, О.Спірін, О.Романовський, Г.Троцко, О.Щербак, почесний доктор НАПН України О.Дубасенюк та інші.

В Інституті завжди панував і нині живе дух творчості, інноваційності, прогностичності. Тут народжуються і втілюються нові ідеї, концепції, методики. Фундаментальний доробок Інституту систематизований в 19-ти бібліографічних покажчиках наукових і науково-методичних праць (упорядник Л.Штома).

Цей Інститут, на нашу думку, перейняв від Науково-дослідного інституту педагогіки мудрість, правдивість, людиноцентризм, психологічний клімат любові до України, до молодих і зрілих науковців, до аспірантів і докторантів та усіх, хто став на стежину педагогічної науки. Під впливом академіків С.Гончаренка, І.Зязюна, професорів О.Рудницької, Б.Федоришина тут зароджувалися й розвивалися нові традиції академічної культури, високої вимогливості і взаємоповаги, підтримки інноваційних поглядів і пропозицій, вміння радіти творчим здобуткам своїх колег. Отже, роками формувалася психологія особливої любові до свого інституту та його вихованців…

Наприкінці серпня 2014 р. колектив Інституту, науково-педагогічна громадськість України проводжали в останню дорогу свого улюбленого директора, ректора, Міністра народної освіти, а головне — видатного українця й чудову людину. Іван Андрійович заповідав, щоб його поховали поряд з батьками в Пашківці Ніжинського району на Чернігівщині, де він з Богом спочиває… Біль гіркої втрати відчули всі: і рідні, і учні, і друзі та колеги, й особливо — колектив Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих та Президія НАПН України.

Настав новий етап в історії "Зязюнівського інституту". Кандидатуру нового директора запропонували співробітники Інституту. Першими прийшли до Відділення професійної освіти і освіти дорослих молоді науковці й запропонували кандидатуру професора Л. Лук′янової. Та розмовляти з Ларисою Борисівною щодо майбутнього директорства було дуже складно. Чому не так легко ми дістали цю згоду? А тому, що вона повною мірою усвідомлювала високу соціальну відповідальність "за директорство", за інноваційний розвиток Інституту, якість наукової продукції, психологічний клімат у колективі, а також за порядок, починаючи від кожного "порога" (на п′ятому, шостому і дев′ятому поверхах в академічному будинку на вул. М. Берлинського, 9). Коли ж нею було прийняте рішення, то колектив Інституту одноголосно (таємним голосуванням) підтримав кандидатуру професора Л.Лук′янової.

Чим можна пояснити таке одностайне обрання директора ІПООД у надзвичайно складних умовах, коли відбувалися значне скорочення кадрового складу Інституту у зв′язку із зменшенням фінансування. Для відповіді на це питання варто звернутися до життєдіяльності професора Л.Лук′янової як особистості у різних векторах.

Соціальне зростання: впродовж чверті віку вона соціально і науково зростала у творчому середовищі Науково-дослідного інституту педагогіки Міністерства народної освіти УРСР та "Зязюнівського академічного інституту". Як зазначив президент НАПН України В.Кремень у вступній статті до нещодавно виданого бібліографічного покажчика "Лариса Борисівна Лук′янова — педагог, науковець, особистість", її формуванню як викладача, науковця сприяло навчання у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю "Біологія", навчання в аспірантурі НДІ педагогіки Міністерства народної освіти УРСР, докторантурі Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Вона є вихованкою двох потужних наукових шкіл: наукової школи відомого вченого-педагога, математика Олени Степанівни Дубинчук і наукової школи видатного академіка Семена Устимовича Гончаренка — вченого-методолога і дидакта, фахівця у галузі загальної і професійної педагогіки, методики навчання фізики.

Науково-педагогічне зростання: системна й наполеглива діяльність, спрямована на особисте теоретичне заглиблення й виявлення потреб практики. Це не могло не позначитися на завершенні й успішному захисті у 1994 р. кандидатської дисертації на тему "Формування екологічної культури учнів ПТУ в процесі вивчення предметів професійно-технічного циклу".

Молодший, старший науковий співробітник, докторант Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України — ці сходинки позначені креативними науковими пошуками, нетрадиційним баченням ролі наукового продукту й турботою про його впровадження в практику роботи ПТНЗ різних типів. На цьому етапі талановитий вчений створює навчально-методичний комплекс з екологічної освіти для учнів і викладачів ПТНЗ різних типів і форм власності. У бібліотеках більшості професійних навчальних закладів є створені нею підручники, посібники, дидактичні матеріали, словники, довідники. Захист у 2006 р. докторської дисертації на тему "Теорія і практика екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах" підтвердив високий методологічний рівень Л.Лук′янової, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

Професійна мобільність: на початку 2008 р. Іван Андрійович запропонував їй очолити відділ андрагогіки, до речі, перший в Україні. Це був новий напрям і для Інституту, і для Лариси Борисівни, хоча вона вже давно увійшла в напрям "освіта впродовж життя", керувала підготовкою дисертаційних праць з проблем освіти дорослих. Усвідомлюючи загальнодержавне значення цього напряму, вона розпочала з обґрунтування концептуальних засад, вивчення законодавчої бази зарубіжних країн. Навіть перелік зробленого, хронологія проведених заходів викликають радість і, водночас, подив: розроблено і схвалено Президією НАПН Концепцію розвитку освіти дорослих в Україні (2011); засновано збірник наукових праць "Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи" (2013), практико-орієнтований журнал "Територія успіху" (2015); видано бібліографічний покажчик "Освіта дорослих" за підтримки DVVInternational (2016). І цей перелік є далеко не повним. Докладніше про ці інноваційні справи опубліковано в останньому випуску "Педагогічної газети" за цей рік.

Ще одне важливе "інститутське крило" — педагогічна освіта. Директор підтримує концептуальні положення стратегії розвитку педагогічної освіти в Україні, обгрунтовані проф. О.Кучерявим; інноваційні підходи до моніторингу якості педагогічної освіти (проф. О.Лавріненко); психологічні особливості підготовки педагогічних працівників до розвитку духовного потенціалу учнівської молоді (проф. Е. Помиткін); нові напрями досліджень з порівняльної професійної педагогіки (д.п.н. Н. Авшенюк); підготовка педагогів до взаємодії з родиною в сучасних умовах (проф. Г. Лактіонова) та інші.

Підтримка молодих науковців — не лише важливий напрям управлінської діяльності в академічному інституті. Це внутрішня потреба Лариси Борисівни, яка йде від глибини серця. Директор пишається Радою молодих вчених, створеною в лютому минулого року. До неї увійшли талановиті молоді науковці (М. Жмурко, Л. Дяченко, Ю.Кобюк, М. Марусинець, О.Сулима, К. Годлевська). Вона радіє, що Мовна школа Інституту (директор К.Котун) є успішною.

Духовний, морально-етичний вимір: сердечна турбота Л. Лук′янової про вшанування світлої пам′яті своїх вчителів на ниві педагогіки, проекти пам′ятників на могилах академіків С.Гончаренка (на Лісовому цвинтарі у Києві) та І. Зязюна (на цвинтарі у с. Пашківка Чернігівської області) , їх дизайн та організація побудови, встановлення і відкриття. Це результат тієї особливої святої дії Людини, істинного Педагога.

 У нашої Ювілярки є багато мрій. Найперша з них — відкрити Меморіальний музей-садибу академіка І. Зязюна в Пашківці. Це наша спільна мрія з академіком В.Андрущенком та вченою радою Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова.

Культура спілкування, її індивідуальний стиль, вміння побачити і відчути душу людини, вчасно підтримати і допомогти, активна життєва позиція, обов′язковість і соціальна відповідальність — палітра цих якостей свідчить про те, що побажання нашої видатної поетеси Ліни Костенко ("Нехай тендітні пальці етики торкнуть Вам душі і уста") знайшли втілення в особистості Ювілярки. Вона є красивою людиною в поєднанні внутрішньої і зовнішньої краси.

Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України високо поціновує мудрість, людяність, високу євро інтелігентність, наукову чесність, індивідуальність і творчу багатогранність Л. Лук′янової. Нехай щедра українська земля дарує Ювілярці наснагу для добротворення в науці і житті .

Нелля Ничкало,

академік-секретар

Відділення професійної освіти і освіти дорослих

НАПН України

Тижневик «ОСВІТА»  № 51 - 52 , 21 - 28 грудня 2016 р.