Вийшло з друку видання «Кремень В.  Освіта: ідеї, роздуми, досвід : статті, доповіді, виступи, інтерв’ю / зібрання тв. у п’яти томах. Київ : Грамота, 2025»

У непростий сучасний період української історії –  спротиву російській агресії, а отже утвердження національної ідентичності й цінностей ментальної структури українців, появи нових цілей і сподівань внаслоідок подолання невмолимих розчарувань і прийняття дійсності – поява п’ятитомника Василя Кременя є не просто своєчасною, а – смислоутворювальною подією.

Василь Кремень – одне з імен в історії незалежної України ім’я, за яким постає особистість,  справді відома не лише усім співгромадянам, а й далеко за межами країни. Ім’я, що не потребує пояснень і додавання переліку посад, титулів, звань…

Багатотомник представляє разом 296 праць автора, за якими читач глибше пізнає не лише епоху, а й одного з її незрівнянних національних лідерів.

Закономірною є композиція багатотомника –  представлення праць за роками й історичними періодами, пов’язаними провідними філософсько-освітніми ідеями й етапами розвитку вітчизняної освіти й науки протягом діяльності Василя Кременя як вченого й державного діяча.

Том 1: 1997–2002 рр. – від обрання президентом НАПН України й виголошення ідей людиноцентризму в освіті на загальних зборах НАПН України 1997 року – до ухвалення Національної доктрини розвитку освіти України та затвердження її Указом Президента України від 17 квітня 2002 року й початку реального втілення її настанов в освіту.

Том 2: 2003–2005 рр.: від методологічних засад модернізації освітньої галузі на всіх рівнях, зокрема вищої освіти – до доленосних рішень Міністра освіти і науки України, пов’язаних із жеребом Майдану 2004-го року та посутнього забезпечення доєднання до Болонського процесу через підписання Болонської декларації 19 травня 2005 року.

Том 3: 2006–2010 рр. – період занурення у наукову діяльність, написання доленосних монографій «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007), «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009) – до виступу на парламентських слуханнях у Верховній Раді 9 червня 2010 р., що відстоював 12-річну загальну освіту для України на шляху до європейського майбутнього.

Том 4: 2011–2016 рр. – час інтенсивного розроблення філософсько-освітнього підґрунтя подальшого розвитку освітньої галузі, зокрема інформатизації і дистанційної освіти, інноваційності як основи світобачення сучасної людини, освіти дорослих, синергетичного підходу в освіті, формування людського капіталу як основи розвитку суспільства.

Том 5: 2017-2024 рр. – сучасний період поглиблення проблематики націєтворення, стратегічних напрямів розвитку освітніх наук за умов дистанційної освіти, психологічної і педагогічної підтримки громадян України у ситуації повномасштабного вторгнення РФ в Україну, зокрема освітньої спільноти, розвитку тісної взаємодії з європейськими науково-освітніми партнерами.

Перевагою видання є його стиль – подання невеликих за обсягом і зрозумілих за способом висловлення широкому колу читачів літературних форм, що забезпечують неперевершену парадигму спілкування. Це  – філософські есе, що містять не лише наукові тези автора, а й докладний виклад застосування їх у науково-освітній і практичній педагогічній діяльності; доповіді, адресовані як  провідним вченим – членам наукових академій, так і широкому загалу наукової спільноти; виступи, що прозвучали для управлінських кіл нашої держави й учасників масштабних світових форумів; інтерв’ю – найдемократичніша форма, що містить і висловлення державницьких поглядів, і задушевні одкровення, так само знакові як і цікаві для широкого загалу.

П’ятикнижжя «Освіта: ідеї, роздуми, досвід» систематизує і виструнчує проблематику й події, і не лише освітні, протягом понад 25-річного періоду незалежної України та їхнє філософсько-методологічне підґрунтя. По суті перед читачем послідовно відкривається таїна взаємодії високого інтелекту з навколишнім світом, продукування геніальних ідей з гуманістичного перетворення останнього задля цивілізаційного розвитку та  реалізація їх у реальній історії суспільного поступу.

Опанування текстів, може вже й відомих переважній більшості читачів книг такого штибу, наповнює оптимізмом і вірою у перемогу інтелекту над емоцією. У діалозі з читачем автор пояснює ще неосягнене, відкриває глибше розуміння вже здійсненого, забезпечує бачення перспективи подальшого руху.

Можна лише з почуттям здорової заздрості до майбутніх поколінь українців, що опановуватимуть цей контент вітчизняної думки, відчути внутрішнє задоволення від того, що ти був сучасником і активним втілювачем цих настанов.

,