Закладка 1Закладка 2Закладка 2
Психологічний аналіз трансформації освітнього простору в умовах воєнного часу

Результати наукових досліджень вчених Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України і завдання, що потребують якнайшвидшого вирішення в умовах воєнного часу, обговорили 16 червня на засіданні Президії НАПН України. Вчені заслухали доповідь «Психологічний аналіз трансформації освітнього простору в умовах воєнного часу» академіка-секретаря Відділення психології та спеціальної педагогіки НАПН України, директора Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України Сергія Максименка. Йшлося, зокрема, про трансформацію освітнього простору та психологічне забезпечення його процесів, про психологічну підтримку його суб’єктів в умовах воєнного часу, про психологічні особливості взаємодії суб’єктів освітнього простору в умовах дистанційного навчання, а також про психологічні особливості впливу неоднорідних форм організації навчання на психічний розвиток, формування особистісних якостей, зокрема, суб’єктності, життєстійкості, психологічного благополуччя особистості тощо.

За результатами досліджень виокремлено проблемні моменти відображення соціальної ситуації воєнного часу в Україні на рівні психологічної складової освітніх процесів, які центруються довкола двох груп проблем: трансформації організаційних форм навчання, необхідність термінового напрацювання дистанційної освітньої взаємодії з неоднорідними форматами, домінуванням дистанційних форм освіти; переживання суб’єктами освіти різних аспектів соціальної ситуації, відповідні психологічна підтримка і супровід їхньої адаптації до екстремальних умов, надання кваліфікованої психологічної допомоги в усіх сегментах освітнього простору. 

З-поміж проблемних аспектів психологічної складової організації освітнього простору в умовах воєнного стану актуальними є: трансформація соціальної взаємодії суб’єктів освітнього простору, усталених соціально-психологічних механізмів психічного розвитку дитини; психологічні проблеми інформаційного забезпечення здобувачів освіти, інформаційний дефіцит; збільшення зорового та нервово-психічного навантаження, підвищення ризиків виникнення розладів психічного здоров’я, проблем формування мисленнєвих та мовних навичок, розвитку пам’яті; трансформації мотиваційної сфери, смислів та цінностей навчання; проблема психологічної готовності учнів до прийняття відповідальності за результати опанування освітніх програм, відсутність умінь, навичок самостійного структурування індивідуального освітнього простору; глибока трансформація ролі педагога та психологічного змісту взаємодії в системі педагог-учень; проблеми втілення предметного змісту навчання в адекватні форми подання матеріалу, терміновий характер створення освітніх ресурсів на електронній основі.

Адекватним рішенням окреслених вище проблем є робота, зокрема, за такими напрямами: критичне осмислення досвіду дистанційного навчання в контексті психологічних вимірів; психологічне обґрунтування, підтримка в умовах воєнного стану усіх можливих форм організації освітнього процесу; визнання тимчасовості нинішніх форм організації онлайн-навчання й спрямування зусилля на розроблення гнучких комплексів неоднорідних форм організації навчального процесу;підготовка рекомендацій щодо психолого-педагогічних принципів створення навчального контенту і навчальних курсів у дистанційному навчанні під час війни, адекватних форм подання матеріалу в різних форматах (відео, текст, звук, зображення).

Психологічна підтримка та супровід учасників освітнього процесу, проблеми збереження їхнього психічного здоров’я, надання кваліфікованої психологічної допомоги в усіх сегментах освітнього простору актуалізують завдання визначення специфічних проблем проживання воєнних подій, добору психологічних засобів їх супроводу, підтримки, корекції та подолання з метою забезпечення ефективного функціонування системи освіти.

Науковці наголошували, що в умовах війни системоутворювальним напрямом психологічного супроводу стає консолідація зусиль усіх працівників освіти у розв′язанні гострих проблем, що центруються навколо найбільш уразливої групи учасників освітнього простору – дітей, оскільки основним травмівним чинником створення психологічних проблем сьогодення для усіх вікових груп є переживання дитиною ситуації війни.

Найбільш гострими проблемами, які ускладнюють адаптацію дітей і вимагають зусиль усіх учасників освітнього простору є: різний ступінь психологічної травматизації; посилення негативного впливу на дітей  інформаційно-комунікаційних технологій через послаблення в умовах війни батьківського контролю; обмеження реальних соціальних контактів.

Для розв’язання окреслених проблем було запропоновано такі напрями роботи: інституалізація і посилення діяльності професійної спільноти щодо надання інформаційно-психологічних послуг для суб’єктів освітнього простору; спеціалізована підготовка психологів, які володіють засобами допомоги в кризових ситуаціях в умовах війни; створення системи медико-психологічної допомоги учням, вчителям, батькам; підвищення комп’ютерної грамотності учасників освітнього процесу; створення бази інструментарію для діагностування явища кібербулінгу в закладі освіти; використання ресурсів психологічної служби школи в якості керуючої та координуючої ланки, що організовує взаємодію учасників освітнього процесу в розв’язанні соціально-педагогічних завдань протидії кібербулінгу; законодавча робота, внесення до законодавства України окремого визначення «кібербулінгу»; впровадження в систему навчальної підготовки школярів спеціальних програм та курсів, спрямованих на проблему збереження ментального, психоемоційного здоров’я; розроблення методичних рекомендацій та практичних посібників для фахівців щодо психологічного супроводу суб’єктів освіти.

Президія НАПН України постановила сприяти кваліфікованому обговоренню доповіді директора Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України Сергія Максименка, її узагальненню та оприлюдненню актуальних проблем і досвіду практичного психологічного супроводу.