НАПН України
Закладка 1Закладка 2Закладка 2
Секс, дитинство і любов

Дискусія, що точиться у соцмережах про кохання неповнолітніх блогерів, набирає емоційних обертів і набуває форми обурень-звинувачень. Це дуже прикро і викликає великий сум. Оскільки все це робить медійний простір, в якому живуть наші діти, все брутальнішим. З іншого боку, демонструє, що ми щось дуже важливе упустили у вихованні й дітей, і дорослих. Ці коментарі адресовано переважно освітянам для спілкування з батьками.

Про цінність дитячих почуттів

Якщо ви чесно пригадаєте своє дитинство, то маєте пригадати вік перших почуттів дитячої закоханості. Якщо у вас немає травматичного досвіду, то це буде досвід за часом раніше підліткового віку. Почуттєва сфера дитини розвивається поступово, перші хлопчики дівчаткам подобаються ще в дитячому садочку, потім закоханість трапляється в молодшій школі, і це може бути досвід нерозділеного кохання, першого страждання від неможливості висловити вир почуттів до іншої людини. Відсутність слів і вмінь розказати про це будь-кому. Це перший суб′єктивний досвід внутрішнього світу почуттів, що народжується в людини. Досвід глибоких інтимних переживань, що залишається з людиною назавжди, навіть якщо забувається.

Тому перша порада – не можна знецінювати ці дитячі почуття. Це дуже важливо.

Але це не має жодного стосунку до сексу. 

Про розвиток сексуальності

До розвитку сексуальності має відношення розвинутість сфери дитячих почуттів, бо людська сексуальність включає не лише сексуальну поведінку (коітус із прелюдіями), але і почуття. Секс і кохання в психології розвитку дитини – це різні речі. Почуття розвиваються певний час окремо і лише потім «зустрічаються». Якщо ця зустріч відбувається до того, як психіка людини готова, то на розвиток почуттєвої сфери дитини падає таке навантаження, яке спустошує, травмує і «зіщулює» сферу почуттів. Тут дослідники виявили і гендерну специфіку взаємодії почуттєвої сфери і сексуальності, але мабуть зараз тут з′являються нові тенденції, я не буду деталізувати. Гловне: секс знищує дитинство. Якщо говорити метафорою, то це приблизно так виглядає, як примусово розкрити пелюстки в пуп′янка, щоб квіточка раніше призначеного їй часу розквітла. Штучно цього можна досягти – показати усім усім мільйонам підписників, що ось вона – така «майже жива» квіточка, і хтось визнає цю красу. Але це знищує квіточку – те майбутнє, яке природно наступило б для саме цієї рослинки, з внутрішньою гармонією поступового процесу розквіту і ув′ядання. Ця природна внутрішня гармонія поступовості символізує цінність дитинства як таку. Дитинства з першим досвідом зворушливих і глибоких почуттів, народженням власного неповторного дитячого світу з його таємницями, пошуками і відкриттями. Дитячого, а не того дорослого натиску і насилування своїм дорослим світом, яке відбувається в обговорюваному випадку передчасної сексуалізації дитячих (ранньопідліткових) почуттів дорослими.

Те, що дорослі люди не розуміють, яку вони наносять шкоду своїм дітям,– це дуже сумно і соромно. Те, що вкладається в голову і мовлення дітей дорослими – це дуже сумно, майже розпач. Сам дискурс – «люди заздрять справжньому коханню», «заглядають в спальню» чи щось подібне – справжня наша спільна біда, що це все відбувається в медійному просторі.

Хочеться, щоб прозвучало для дітей: ми дуже цінуємо ваші почуття, ми віримо в кохання між дітьми, поділяємо (а не знецінюємо) ваші страждання, ми на вашому боці! І ми точно знаємо, що у вас і в майбутньому буде кохання і сильні почуття, з якими потрібно навчитися жити, навіть якщо вони не взаємні. І також потрібно навчитися жити, якщо вони взаємні. А секс – це не єдиний прояв почуттів. Зведення почуттів до сексу збіднює, вихолощує, блокує подальший розвиток почуттів і загалом особистості.

Сексуальна експлуатація дітей дорослими

Якщо дорослі не експлуатують ці дитячі почуття в своїх цілях (корисливих, коли ці всі події і дискусії монетизуються в блогосфері чи порноіндустрії), компенсаторно (коли власний дитячий сексуальний травматичний досвід відпрацьовується, перетворюючи дітей на об′єкти задоволення задавненого страждання чи конфліктів, можливо й неусвідомлено). Якщо дорослі не втручаються (а сексуальне медіа насильство – це теж втручання, маємо від цього оберігати дитинство). Якщо ми, дорослі, не втручаємося, то дитяча психіка не доходить сама до поєднання почуття і сексуальної поведінки. Бо дитина переживає екстаз почуття кохання від присутності, можливості бачити, чути, просто бути поруч, торкатися до книжки, якої торкався коханий, ходити тією стежкою, якою вона пройшла. Це дуже тонко й інтимно, безсловесно і практично безтілесно. Це ми, дорослі, привносимо свої стереотипи опрацьованої тілесної сексуальності в дитячий світ почуттів. Це дуже грубо і травматично.

Для тих, хто на мої сентиментальності не відгукується, поцікавтеся дослідженнями емоційної сфери жертв сексуальної експлуатації неповнолітніх. Який відсоток серед цих дітей (насильно залучених до практик жінок комерційного сексу і чоловіків також) має психологічні проблеми і розлади, суїциди, а який – щасливу родину, благополучні подружні стосунки. Я не використовую термін «малолітні повії» (це дискримінаційний термін), не використовую також «дитяче порно», бо цей термін не відображає суть того, що відбувається, це нав′язана в термінах брехня. Для дорослих – це порно, а для дитини – це експлуатація її дитинства, знищеного дорослими. Зараз у всьому світі серед фахівців така тенденція – перейти до більш правдивих по суті слів, які фіксують суть – сексуальна експлуатація дітей.

Тому моя позиція дуже чітка. Передчасна сексуалізація дитячих почуттів – це злочин, не залежно від того, ким вчиняється (сутенерами-злочинцями чи батьками). Знищення дитинства – це завжди моральний злочин, навіть якщо кримінальний кодекс не передбачає покарання. Не залежно від того, чи знищення приватності відбувається локально, коли дитячі почуття виставляють на осміяння в найближчому оточенні родичів чи знайомих, чи продають великій медійній аудиторії як право «ромеоіджульєт» на сексуальні стосунки, набираючи лайки для дорожчого розміщення реклам.

Для безпечності життєвого світу дитини в ньому мають бути окреслені рамки, кордони, межі – уявлення про майбутній час, який настане, коли ти будеш готовий переступити через цей рубіж. У тебе все це обов′язково буде – і секс, і діти, які від нього народжуються – тоді, коли ти будеш готовий до цього, бо це не просто картинка чи постановочне фото, чи гра. Це важливий період твого майбутнього життя.

Ми ж маємо показати дитині цю вісь майбутнього, яке теж можна цінувати, насолоджуватися очікуванням, омріюванням.

Головне в тому, щоб забезпечити першість отримання знань, важливих для формування сексуальності саме в зваженому, турботливому, ціннісно зумовленому теплому і чутливому міжперсональному контакті, а не з викривлених повідомлень із недостовірних джерел з високим ризиком сексуальної експлуатації.

У медіа як соціальному просторі соціалізації ці рамки стихійно не виникають – ми, дорослі, маємо їх створювати задля збереження цінності дитинства. І скандал у мережі –- це просто колапс, який підтверджує, як багато ще треба зробити в нашому суспільстві щодо сексуальної просвіти, підвищення психологічної культури батьків.

Передчасна сексуалізація дітей – це дуже серйозний ризик медійного простору, негативний вплив якого на розвиток дитини і майбутнє юнаків і дівчат не можна недооцінювати. Сексуальна просвіта як елемент медіаграмотності та інформаційної безпеки і захисту цифрових прав дитини зараз дуже на часі. Бережімо дитинство, друзі!

У зв’язку зі зростанням чисельності випадків небезпечної поведінки дітей, зокрема обумовлених впливом соціальних мереж в Інтернеті, Міністерство освіти і науки України розробило рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі. Дивіться за посиланням:

https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-neobhidnosti-provedennya-dodatkovih-profilaktichnih-zahodiv-v-seredovishi-ditej-ta-pidvishennya-obiznanosti-batkiv

Телефони довіри:

0800500225 або 116111 – Національна дитяча гаряча лінія (пн.-пт., з 12.00 до 16.00);

0800500335 або 116123 – гаряча лінія з питань запобігання насильству;

116000 – гаряча лінія щодо булінгу;

1545-3 – цілодобова безкоштовна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті;

434-20-09 – гаряча лінія для батьків, які помітили, що дитина поводить себе незвично;

7333 – Національна лінія довіри для попередження суїциду.


Любов НАЙДЬОНОВА,
заступник директора Інституту соціальної
та політичної психології НАПН України,
доктор психологічних наук,
член-кореспондент НАПН України