Сергій МАКСИМЕНКО,

академік-секретар відділення

психології, вікової фізіології та дефектології

НАПН України

Зараз, у зв′язку із одночасністю та багатовекторністю кризових процесів  – як то світовою фінансовою кризою, війною і політичною нестабільністю, пандемією коронавірусу і обмежувальними заходами з цього приводу в нашій країні і світі в цілому  – з′являється багато занепокоєння, тривожних станів, страхів. Це є нормальною реакцією людини на незвичні обставини. Щодо пандемії  – хтось боїться заразитися, інші  – стати тією частиною ланцюгу, який може розповсюджувати вірус. Хтось боїться, що в суспільстві можуть обурюватись, якщо навіть просто чхнув. Хтось переживає, що можуть закритись магазини, чи перестане функціонувати транспорт і важко буде дістатись до рідних. Хтось вагається, чи виходити з дому, чи їхати до літніх батьків, щоб не принести вірус. Багато тривожних і сумних новин ми чуємо з інших країн. Пандемія  – серйозна проблема всього людства, і ми  – його частина.

Великим прикладом згуртованості, підтримки, поведінки в надзвичайній ситуації є Китай.

У таких ситуаціях кожному важливо робити для себе і для інших те, що можливо. Наприклад, помічати і конкретизувати свої страхи, називати їх. Не ігнорувати, не заїдати, заговорювати чи компульсивно скуповувати гречку «про всяк випадок». Просто прислухайтесь до себе, про що ваша тривога. Просто назвіть свій конкретний страх. Щоб опанувати тривогу, можна вести щоденник, де записувати свої почуття, думки, стани. Помічайте, коли і від чого тривога збільшується чи зменшується. Так ви можете зрозуміти, що вам допомагає менше тривожитись і користуватись цим.

Зараз із соціальних мереж та СМІ ллється потік різноманітних порад, що робити і як там в інших країнах ведуть боротьбу з коронавірусом. Це – один із засобів, крім функції прямого інформування, за допомогою якого суспільство, тобто кожний із нас, опановує свої страхи.

Нагальною потребою є визнання реальності. Важливо визнати реальну загрозу пандемії. Варто утриматись порівнювати COVID-19 із грипом чи простою простудою, виправдовувати все теоріями змови чи чимось ще. Така поведінка означає знецінення і легковажне ставлення до проблеми, що, в свою чергу, може призвести до фатальних наслідків. Треба бути відповідальними, мислити тверезо та сприймати критично.

Напевно, ви вже читали велику кількість порад поважних експертів щодо заходів безпеки. Уважно прислухайтеся до рекомендацій медиків. Часто і ретельно мити руки, користуватись дезінфекторами, не чіпати лице руками, не вітатись за руку, не торкатись поверхонь загального користування (такі, як, наприклад, поручні в метро, кнопки ліфта тощо), використовувати одноразові рукавички та респіратори (за потребою), маски, які хоча і не допомагають уникнути вірусу, але унеможливлюють торкання лиця руками. Зберігати дистанцію, уникати великого скупчення людей у приміщеннях, провітрювати кімнати, автомобілі частіше, зробити невеликий запас продуктів, ліків, які вам потрібні щодня, на два тижні, на випадок більш жорсткого карантину та інше. Ці заходи зараз дуже потрібні для превенції та уповільнення розповсюдження вірусу.

Усе це досить незвично для нас і потребує значної уваги перші дні, доки сформується звичка. Це неабиякі зусилля мозку, а постійна напруга довільної уваги  – втомлює. Але, за декілька днів тривога з цього приводу зменшиться.

Дивіться страху в очі, зберігайте спокій, розсудливість, зв′язок із реальністю та мисліть, будьте відповідальними, уважними до себе та оточуючих. Допомагайте один одному.

Все буде добре!