21 січня у Національній академії педагогічних наук України відбувся круглий стіл «Структура загальної середньої освіти України». Організаторами заходу стали Президія НАПН України, Відділення загальної середньої освіти та Інститут педагогіки НАПН України. До обговорення були запрошені Комітет Верховної Ради з науки і освіти та Міністерство науки і освіти.

Науковці, педагогічні працівники, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, управлінці, усі небайдужі до проблем української освіти обговорювали якою має бути українська школа – 11-и чи 12-річною, рівні загальної середньої освіти, мету і завдання кожного з них, забезпечення наступності освіти, профільне навчання, моделі загальноосвітніх навчальних закладів, освіту обдарованих дітей.

Своє бачення моделі майбутньої української школи представили, зокрема, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія Гриневич, заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський, президент НАПН України Василь Кремень.

Школа має відповідати на ті виклики, які стоять перед країною і суспільством, наголосила у виступі голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія Гриневич. Знання іноземних мов, оволодіння новими компетентностями і водночас збереження усіх найкращих досягнень української школи  – основні завдання освітян сьогодні.  Саме звідси постає 12-річний термін навчання, який пропонується в майбутньому Законі про освіту. Нам потрібно, зауважила Лілія Михайлівна, продемонструвати оновлену мету загальної середньої освіти України. Щоб правильно виписати цю мету і продемонструвати її новизну – показати , що додатково отримає випускник 12-річної школи   - потрібен науковий супровід.

Президент НАПН України Василь Кремень закликав учасників круглого столу до фундаментальної розмови з урахуванням значущості теми, наукове підгрунтя розв’язання цієї проблеми. При обговоренні структури загальної середньої освіти, зазначив Василь Григорович, необхідно враховувати багато аспектів: підготовка дитини до життя в глобалізованому мережевому суспільстві, де водночас із формуванням патріотичних почуттів до своєї країни потрібно формувати в учнів толерантне ставлення до інших народів, врахування того, яка дитина йде до першого класу,  до якого типу навчання вона готова, який вчитель нині працює в школі і якого потрібно виховати.

Василь Григорович звернув увагу учасників зібрання на той факт, що перша спроба впровадження 12-річного навчання в нашій країні  виявилась невдалою: в 2010 році через волюнтаристське рішення Україну було повернено до 11-річного навчання в загальній середній школі.

Днями вийде аналітична доповідь, у якій вчені Національної академії педагогічних наук України представлять всебічний аналіз змісту загальної середній школи. Це, на думку президента НАПН Василя Кременя, допоможе у визначенні змісту освіти майбутньої школи.

Особиста думка. Виступ Василя Кременя

– Хотів би висловити своє особисте ставлення, підкреслюю, не Академії,  до реперних точок нашого обговорення.

Перше.12 років. В принципі вся наша аудиторія погоджується, що 12 є обов’язковим, необхідним для навчання. Але хотів би запросити подумати над ідеєю, реалізація якої дозволить розв’язати протиріччя між обов’язковим 12-річним навчанням і небажанням дитини стільки навчатися. Давайте сформулюємо це таким чином. Держава проголошує і держава забезпечує 12-річне навчання, але право особистості, право дитини – скористатися меншим часом навчання. Тоді не буде у вчителя необхідності тримати, навчати тих дітей, які відверто не хочуть навчатися. Тут є привід для дискусії, і дискутувати на цю тему можна.

Друге.5+4+3 чи 5+5+2? І та й інша схема мають свої плюси й мінуси. При проголошенні обов’язкової 12-річної освіти перша схема краща. Вона дозволяє зберегти професійно-технічну освіту. Професійна освіта при необхідності створення умов загальної середньої освіти можлива лише в межах трьох років, і то не вистачає часу на загальноосвітні предмети.

Третє.Вважаю обов’язковою умовою переходу  до профільної школи, є обов’язковим   виведення профільної школи за межі школи. Після дев’ятого класу не може бути поняття школи. Директорів шкіл я розумію: ніхто не хоче втрачати випускні класи. Але це утопія. Держава ніколи не зможе забезпечити фінансово багатопрофільність у школі, а якщо зробити два профілі, то вже не будуть враховані інтереси дітей – профілів потрібно значно більше. Однозначно, профільна школа має бути окремою. Дитина закінчує дев’ять класів і обирає профіль: профільний ліцей, або професійний ліцей. Профтехосвіта – це і є професійний, профільний ліцей.

Перспективніше, якщо об’єднуються   профільний ліцей і професійний коледж у коледж, який має право готувати і робітника, і молодшого спеціаліста і може надавати Ми ж бачимо (Шотландія, Фінляндія): 10-15 тисяч – викладачів і тих, хто навчається, складають професійний коледж, де готують фахівців – від електрика до медсестри, і місцева влада, громада бачать, що одних треба збільшити, інших відняти.

Ще раз повторюю третю думку. Обов’язкова відокремленість – організаційна, структурна, де можна, й територіальна – від базової школи. І – академічна профільність з багатьма напрямами і професійна профільність.

Академічна профільність може бути у вигляді однопрофільності (наприклад фізико-математичний ліцей) і багатопрофільності (багатопрофільний ліцей).

Виникає тут велика проблема – сільська школа. Старша школа тут може забезпечити пробільність лише в районному центрі. І нічого страшного тут немає – діти вступали й вступають до ПТУ, в технікуми й так само вступатимуть до профільних ліцеїв. Як виняток, для сільської місцевості, – зберегти без профільну старшу школу, але не зобов’язувати малокомплектну старшу школу ставати профільною,  це – шкода.

Четверте.У підході до змісту маємо переглянути спектр навчальних предметів. Це не стосується математики, скажімо. Потрібно свіжим, об’єктивним оком поглянути і, як кажуть, усе, що можна відрізати, потрібно відтяти, з тим, щоб людину підготувати і до життя, і до майбутнього постійного навчання. Сфера змісту надзвичайно актуальна, важлива. Ми (в Академії) зробили аналітичну доповідь – аналіз того, що є, а наступний етап – що ж ми пропонуємо, і це будуть цілісні пропозиції, виходячи з формули 5+4+3, якщо буде підтримка Комітету з науки й освіти Верховної ради

П’яте – підготовка вчителя. Треба все робити одночасно, бо все взаємопов’язано, і не можна чекати п’ять років  підготовки вчителя. Є напрям, бачимо його  – треба рухатись. На марші побачимо, що десь оступилися, чи не зовсім вірно вибрали  – виправимося й будемо далі рухатися. Чекати, щоб за п’ять чи десять років роботи ланку за ланкою – неможливо. Але що потрібно робити негайно – залежність зарплатні вчителя від його роботи. Зараз залежність одна – урокодавець. Це в корні неправильно. Ми проголошуємо дитиноцентризм,  індивідуалізацію навчання  і не передбачаємо зобов’язання, і не стимулюємо роботу  вчителя до індивідуальної роботи з дітьми. В Академії немає фахівців, що стосується економіки освіти. Зараз ми працюємо над тим, щоб створити вчену раду з економіки освіти, аби зібрати кращий досвід в Академії і за межами Академії, щоб дати кращі рекомендації.

І ще дві речі. Відносини всередині школи Якщо буде збережено ситуацію, коли про школу судять по тому, який середній бал успішності, і вчитель собі виставляє оцінку. то ніяких змін ніколи не буде. Оцінка – це інструмент між учителем і учнем, і не більше. Вже для директора вона не цікава, а тим більше для завідувача районного управління.

І останнє – середовище, у якому знаходиться школа. Досі є нерозуміння необхідності змін у школі у зв’язку зі змінами в цивілізації, в суспільстві, в житті. Це наше завдання – в значній мірі сформувати громадські очікування нової школи, і такої школи, яка б дозволила суспільству, країні бути успішними, а громадянину – конкурентоспроможним.

Хочу звернутися до членів і працівників Академії – уся наша діяльність має бути спрямованою на вирішення назрілих практичних проблем освіти.

Підсумки круглого столу, підведені Лілією Григневич наприкінці засідання.

- В нас має бути повна суспільна згода на цю реформу і розуміння її. Коли ми кажемо, давайте запитаємо суспільство, чи воно хоче реформи, коли ми запитуємо суспільство, чи воно задоволене  системою освіти – в своїй більшості кажуть: ми не задоволені системою освіти,  вона не дає нашим дітям того, чого ми хочемо.

Ми дивимося з точки зору перспективи, що освіта має випереджувати час, розуміючи, що вона працює на результат, який буде за 10-12 років. Розуміючи темпи цивілазційного розвитку суспільств зараз, чи ми можемо спрогнозувати, які знання будуть потрібні дітям, які нині йдуть до першого класу. Розуміючи розвиток технологій, ми бачимо, що нинішня школа має бути переорієнтована з передачі знань на формування компетентностей і вміння вчитися впродовж життя.

Найважливіше для нас зараз, до ухвалення закону, донести до всіх його сутність і обгрунтування, чому ми маємо робити зміни. Ми дуже розраховуємо на медіа в донесенні цієї думки. Поки що це нам не вдається сформулювати так, щоб суспільство зрозуміло.

Треба починати з мети. Точка відліку – думка про те, що Україна  змінилася, знаходиться в новій для неї ситуації. І це поділяють і розуміють всі. Це вимагає від нас змінити систему освіти, що можемо зробити, змінивши тривалість навчання.

Без визначення структури ми не можемо рухатися далі. Закликаю Національну академію педагогічних наук провести ще додаткові дискусії і консультації. Ми маємо мати вагомі аргументи і запропонувати нову структуру. Далі в законі зможемо описувати дуже багато серйозних речей. 

Давайте створимо цю реформу разом. Будемо її впроваджувати, переконані, що діємо правильно.

За результатами обговорення круглого столу «Структура загальної середньої освіти України»  підготовлені рекомендації органам законодавчої і виконавчої влади для внесення змін до законодавства України про освіту.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Круглого столу "Структура загальної

середньої освіти України"

 

21 січня 2015 року відбулося засідання Круглого столу"Структура загальної середньої освіти України", ініційованого Президією, Відділенням загальної середньої освіти та Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України.  Предметом обговорення були питання рівнів загальної середньої освіти і завдання кожного з них, структури загальноосвітньої школи, можливих варіантів здобуття повної загальної середньої освіти, забезпечення наступності між рівнями освіти та інші. У засіданні Круглого столу взяли участь: голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Л.М.Гриневич, заступник Міністра освіти і науки України П.Б.Полянський, науковці академії, педагогічні працівники, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, представники громадських організацій, усі небайдужі до проблем української освіти. Пряма онлайн трансляція дискусії відбувалася у мережі Інтернет

За результатами дискусії її учасники дійшли таких висновків.

Загальна середня освіта в Україні має передбачати три рівні: початкова загальна середня освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта. В умовах реформуванняпотребує конкретизації та чіткого окреслення мета і завдання кожного з цих рівнів в термінах компетентнісного підходу. При цьому ключові компетентності учнів, які визнані країнами ЄС базовими для освіти впродовж життя, мають стати визначальними в оцінюванні результативності навчання. Так, початкова освіта, зберігаючи наступність  із дошкільним періодом дитинства, покликана забезпечити подальше становлення і різнобічний розвиток дитини: інтелектуальний, фізичний, морально-етичний, естетичний, соціальний. Освітніми результатами цього рівня загальної середньої освіти є володіння молодшими школярами достатніми для подальшого навчання загальнонавчальними, мовленнєвими, читацькими, обчислювальними, руховими уміннями і навичками, узагальненими знаннями про навколишній світ, достатньо розвиненими сенсорними уміннями, пізнавальними здібностями, здатністю до творчого самовираження, ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров’я, почуттям любові до Батьківщини,  уміннями співпрацювати, користуватися різними джерелами інформації.

Базова освіта формує ключові і предметні компетентності учнів з основ наук і культури, забезпечує засвоєння духовних і моральних цінностей,  фізичний і естетичний розвиток, виховання громадянськості, патріотизму школярів,сприяє їх особистісному і соціальному самовизначенню, забезпечує готовність до успішного продовження навчання на наступному рівні освіти.

На третьому рівні загальної середньої освіти в умовах профільного навчання завершується формування в учнів світоглядних поглядів і переконань на основі системного осягнення природничо-наукової і соціальної картин світу, ключових компетентностей, необхідних для повноцінного функціонування в сучасному світі, забезпечується сприяння життєвому і професійному самовизначенню школярів, цілеспрямована підготовка до здобуття освіти на наступному рівні з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів та освітніх потреб.

Навчальні досягнення учнів по завершенню базової і повної загальної середньої освіти повинні обов’язково підтверджуватися державною підсумковою атестацією випускників у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Учасники Круглого столу були одностайними в необхідності повернення до 12-річного терміну здобуття загальної середньої освіти. Це зумовлено не лише необхідністю наближення української школи до вимог і тенденцій європейської освіти, але й соціальними зобов’язаннями суспільства перед підростаючим поколінням: держава має гарантувати дитині до досягнення нею повнолітнього віку здобуття загальної середньої освіти певного рівня відповідно до її здібностей й освітніх потреб. Пропонувалося зазначити в Законі про освіту, що повна загальна середня освіта є безоплатною впродовж усього життя людини, а навчання дитини в школі або іншому навчальному закладі  до досягнення нею повноліття (18 років) є обов’язковим.

Стосовно структури загальноосвітньої школи в основному пропонувалися дві моделі: 1) початкова школа – 5 років, основна школа – 4 роки, старша школа – 3роки; 2)  початкова школа – 5 років, основна школа – 5 років, старша школа – 2 роки. Зазначалося, що кожна з цих моделей має право на існування залежно від умов, в яких буде функціонувати школа. Зокрема, перша модель детермінована віковими особливостями психічного розвитку дитини за класичною періодизацією дитинства; друга модель ефективна в умовах чіткої профілізації старшої школи за академічним і професійним спрямуванням. Водночас визнавалося, що з метою повноцінної реалізації завдань початкової освіти без заподіяння шкоди здоров′ю молодших школярів термін навчання в початковій школі має бути подовжений на один рік.

Зазначалося, що проблема структури загальної середньої освіти повинна розв′язуватися з урахуванням наступності між рівнями освіти. Зокрема, за змістом навчання освітні програми одного рівня не повинні дублювати програми наступного рівня. Особливо гостро це проявляється між рівнем дошкільної і початкової загальної освіти, між загальною середньою і вищою освітою. У зв′язку з запровадженням 12-річного терміну здобуття загальної середньої освіти потребують узгодження також освітні програми загальноосвітньої і професійної підготовки молоді в системі професійно-технічної і вищої освіти.

Під час дискусії наголошувалося на необхідності дещо ширшого розуміння профілізації навчання на третьому рівні загальної середньої освіти,  ніж зведення її до виокремлення лише академічного напрямку.  Ідеться про повноцінне освітнє забезпечення життєвого вибору учнівської молоді відповідно до її здібностей та освітніх потреб завдяки урізноманітненню варіантів продовження навчання після здобуття базової загальної середньої освіти. Запропоновано розглядати два напрями профілізації: академічний і професійний. Академічний напрям забезпечує загальноосвітню підготовку учнів на основі диференційованого підходу до предметного навчання з урахуванням здібностей та освітніх потреб кожного й орієнтацією на подальше здобуття певної професії у відповідному навчальному закладі. Професійний напрям передбачає поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки молоді.

Запропоновано такі варіанти продовження навчання після закінчення учнями основної школи:

а) здобуття повної загальної середньої освіти в одно- і багатопрофільних ліцеях, а також у гімназіях та, за наявності відповідних умов і можливостей, в профільних класах  загальноосвітніх шкіл;

б) здобуття професійної освіти у поєднанні з наданням повної загальної середньої освітив професійних ліцеях, коледжах, технікумах, професійно-технічних та інших навчальних закладах, які спроможні забезпечити таке поєднання;

в) здобуття професійної освіти без надання  повної загальної середньої освіти в навчальних закладах та організаціях, які здатні вести професійну підготовку учнівської молоді;

г) безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти впродовж дорослого життя за різними формами навчання (дистанційна, очно-заочна тощо).

Наразі наголошувалося, що визначальною умовою успішної реалізації ідеї профілізації навчання після закінчення учнями основної школи є створення у масштабах країни  мережі різнотипних навчальних закладів як відокремлених освітніх структур (одно- і багатопрофільні академічні і професійні ліцеї, професійно-технічні навчальні заклади, технікуми і коледжі, міжшкільні навчально-виробничі комплекси тощо), здатних забезпечити високу якість і доступність профільної освіти для кожного учня, де б він не проживав – у сільській місцевості чи в місті. При цьому підкреслювалася необхідність урахування наявного досвіду функціонування навчально-виховних комплексів, освітніх округів тощо, розширення можливостей здобуття загальної середньої освіти за індивідуальними освітніми програмами тощо.

Зазначалося, що важливим напрямом реформування загальної середньої освіти має стати виявлення і психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованих дітей. Навчальний процес на всіх рівнях освіти має відбуватися з урахуванням їхніх здібностей, природних схильностей і таланту і здійснюватися переважно в умовах масового навчання. Предметну диференціацію навчання за різними типами обдарованості доцільно починати, як правило, на рівні базової і профільної освіти.

 

Учасники Круглого столу висловлюють сподівання, що викладені пропозиції будуть розглянуті і враховані в процесі розбудови української освіти, зокрема, при підготовці базового Закону України про освіту, нормативно-правової документації з загальної середньої освіти.