Григорій Петрович Пустовіт – людина талановита, щедра, завзята. Від діда-прадіда привчена до праці, та не абиякої – до одухотвореної ідеєю та осяяної особистістю творця. Такої, що робиться для людей, має смисл і для теперішніх і для прийдешніх поколінь. Тому і обрав Григорій для освіти педагогічний інститут і фах – географія і біологія. Робота з дітьми – найвдячніша, коли ти їх любиш, а вони довіряють тобі. Найближчі стосунки – відносини партнерства, дружби, коли дорослі із задоволенням діляться знаннями й досвідом, а діти із захопленням засвоюють не лише знання, а й ставлення до життя свого наставника – звісно, у позашкільній освіті. Тому й обрала позашкільна освіта ментора і тьютора в особі Григорія Петровича. А сам Григорій Пустовіт присвятив своє життя не лише практичній роботі в позашкільній освіті, а став її ідеологом і теоретиком.... >>

Зміцнення науково-освітніх зв’язків України і Литви продемонструвала презентація результатів українсько-литовського проекту «Розвиток духовного контексту виховання у глобалізованому світі», що відбулася за ініціативи Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України 30–31 березня ц. р. Прездентація відбулася в два етапи: перший день – у Київському університеті імені Бориса Грінченка, другий – в Університеті менеджменту освіти НАПН України. Цього разу освітянській громадськості було представлено підготовлену й видану в рамках проекту монографію «Розвиток духовності виховання».... >>

Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей – відомий в Україні інноваційний навчальний заклад. Тут під керівництвом високого професіонала – директора Вячеслава Сиротюка, працює педагогічний колектив, що своїм кредо обрав творчість та інноваційність на основі наукових досліджень. В ліцеї використовують сучасний передовий досвід, здійснюють власні наукові розвідки, створюють навчальну й навчально-методичну літературу й уважають, що бути експериментальним майданчиком всеукраїнського рівня за керівництва Національної академії педагогічних наук України – це запорука подальшого розвитку закладу профтехосвіти.... >>

Незадовго до Шевченкових роковин хочу нагадати всім освітянам єдиний вірш, який поет написав у Москві (лютий 1844 р.). Один-єдиний, але то був «Чигрине, Чигрине...»! Не випадково Михайло Грушевський наголошував, що з нього «вийде спасенна наука нашому народові, нашому громадянству на будуще його».... >>

Немає нині в Україні більш гострого питання, ніж відсіч агресії Росії й відновлення територіальної цілісності нашої держави. На превеликий жаль, міжнародні події зараз розвиваються для нас несприятливо. Судячи з усього, крім дипломатичних шляхів вирішення проблеми територіальної цілісності, слід буде вдатися до посилення суспільної консолідації українського народу. У відповідь на виклик часу мусимо навчитися мислити глобально  й діяти локально – виходячи з національних інтересів України.

В процесі консолідації нації жодна модель «доганяючого розвитку» - чи то вслід за Росією, чи то за Європою, чи то за Китаєм – не підійде. Свідчення цьому – усі минулі 25 років суверенного правління пострадянського політичного класу. То ж маємо піти по шляху «випереджального розвитку». А для цього слід насамперед залучити увесь наявний внутрішній креативний потенціал нації.

І тут нам у пригоді може стати «корейська альтернатива»: досвід розвитку Республіки Корея, з якою Україну поєднує уже 25-річний ювілей встановлення дипломатичних відносин.

... >>

Концепція діяльності "Зязюнівського інституту", як його називали і за життя вченого й нині так називають, побудована на невмирущих принципах "педагогіки серця" (за Г.Сковородою), "педагогіки добра" (за І.Зязюном). Цей Інститут позитивно вплинув на долі багатьох освітян. У його спеціалізованій вченій раді захистили докторські дисертації майбутні академіки В.Луговий, О.Ляшенко, В.Радкевич, І.Прокопенко, С.Сисоєва, а також члени-кореспонденти НАПН України М. Козяр, О.Спірін, О.Романовський, Г.Троцко, О.Щербак, почесний доктор НАПН України О.Дубасенюк та інші. В Інституті завжди панував і нині живе дух творчості, інноваційності, прогностичності. ... >>

Долучення до творчості В. Сухомлинського, якщо це не поверхневе осягнення, а таке, що відбувається на рівні глибинних внутрішніх смислів, виявляється не буденним явищем, а непересічною подією. Вона викликає різні за переживанням емоції: захоплення, схвалення, бажання диспуту чи прагнення професійного вдосконалення. В. Сухомлинський створив для себе простір широкого масштабу, у якому людина жила у різних проявах. Відтак, інтерес великого педагога сягав далеко за освітні межі, незважаючи на те, що вони були для нього домінантними. Ідейним центром для творчих пошуків В. Сухомлинського виступив принцип гуманістичної спрямованості: “Людина – найвища цінність серед усіх цінностей світу”. На перший погляд видається, що означений принцип мав його повністю задовольняти. Адже тут діяв авторитет великої філософії. Та В.Сухомлинський ставився до нього з позиції виховання такої міри людини. Це означало недостатньо покладати людину лише як ціннісний абсолют, оскільки навіть її свобода без відповідальності – не є справжньою свободою. Тому то педагог методологічно прозорливо формулює доповнювальний принцип “необхідності цінувати життя як найвищу цінність”. Тепер відкривалась можливість розглядати людину як найвищу цінність у багатогранній динаміці її сходження до цієї величної мети впродовж життя як цінності, а значить у процесі спрямованого навчання і виховання. Саме доцільно ідейно і методично побудований освітній процес, на думку вченого, мав підняти підростаючу особистість до життя як цінності, центральною ознакою якого має виступити духовне благородство людини.... >>