Важливість точного визначення стратегічних орієнтирів для розвитку є особливо критичною в умовах, коли суспільство переживає глибокі трансформаційні зміни. Микола Амосов виразив цю залежність таким чином: «Ступінь істинності – це ступінь точності моделі».

Іншими словами, від того наскільки точно будуть визначені стратегічні цілі для розвитку Академії та її інститутів залежатиме рівень нашої відповідності потребам суспільства та нашої готовності відповідати на суспільні виклики, забезпечуючи випереджальну роль Академії в освітніх реформах.

У своєму виступі я би хотіла акцентувати увагу на кількох ключових орієнтирах, які сьогодні визначають інституційний прогрес в освітній та науковій сферах.

Актуальність цих орієнтирів підтверджена як положеннями документів, які визначають розвиток Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору , так і  досвідом відповідних науково-освітніх інституцій наднаціонального, національного та інституційного рівнів, які успішно функціонують у країнах Європи. 

Серед останніх варто особливо відзначити досвід Академії вищої освіти та Інституту освіти (Сполучене Королівство), Європейського центру стратегічного управління університетами (Бельгія), Центру політичних досліджень у вищій освіті (Нідерланди), Європейський центр вищої освіти (Франція) та ін.

Отже, три орієнтира, які сьогодні видаються ключовими для нас.

Перший – це підвищення ролі науки у забезпеченні інноваційного розвитку освітньої сфери. 

В Європі поряд із традиційними функціями наукових установ, які працюють у сфері розвитку освіти/освітніх наук (такими як проведення досліджень і реалізація академічних програм докторського та постдокторського рівня) відбувається актуалізація функцій експертно-аналітичного супроводу процесів вироблення та реалізації державної освітньої політики.

Наукові установи є ключовими учасниками процесів розроблення та обґрунтування моделей для реформування окремих процесів освітньої сфери (наприклад, національної моделі забезпечення якості освіти).

Потреба розвитку на всіх рівнях освіти дослідницької компетентності фахівців (однієї з основних для забезпечення інноваційного поступу суспільства) задовольняється через:

• реалізацію магістерських програм дослідницького спрямування консорціумами за участі університету та наукової установи;
• розроблення і викладання навчальних курсів в університетах, у першу чергу, на основі результатів наукових досліджень.

Ще однією важливою функцією наукових установ, подібних нашій Академії, сьогодні є підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників і керівників закладів освіти на основі здобутків наукових досліджень.

Другий орієнтир – це інтернаціоналізація.

Участь у міжнародних програмах і проектах сьогодні – це не просто модний тренд, це передумова для розвитку та реальні можливості для здійснення інноваційних проривів.Хочу назвати кілька напрямів для руху.

Нова програма ЄС Еразмус+надає можливості для:

• академічної мобільності аспірантів, докторантів і науковців;
• реалізація проектів з розроблення структурованих докторських програм, підвищення інституційної спроможності, професійного розвиткуосвітян, підвищення якості освіти та врядування;
• обміну передовими знаннями та запровадження у вищу освіту інноваційних і мультидисициплінарних підходів до викладання і навчання). 

Програма Горизонт 2020– це можливості для реалізації спільних із зарубіжними університетами докторських програм, проведення спільних досліджень та посилення дослідницької інфраструктури.

Хочу підкреслити, що сьогодні Україна розглядається як пріоритет у донорських програмах Європи, США, Канади. Європа також заявила про посилення фінансування освітніх і наукових проектів з Україною через двосторонні програми. 

Але для участі організації у будь-якій міжнародній програмі одним із основних конкурсних критеріїв є наявність інституційної стратегії розвитку. Тому невипадково, що третій орієнтир для розвитку – це підвищення інституційної спроможності освітніх і наукових організацій.

Задля цього використовуються різні механізми – від розроблення та позиціювання інституційного профілю з дуже чіткими посилами для суспільства, стратегічне управління, імплементація внутрішніх систем забезпечення якості та розвитку персоналу.Мета таких кроків – розвиток лідерського потенціалу науково-освітніх інституцій.

У цьому напрямі вдалося зробити важливий прорив. Проект програми Темпус «ЕLITE», реалізація якого розпочалася в цьому році, за ініціативи НАПН України та підтримки ЄК за участі 7 університетів України та 4 університетів країн Європи, спрямований на створення в Україні інфраструктури для розвитку лідерського та організаційного потенціалу у трьох пілотних сферах – державне управління, підприємництво та безпосередньо освіта.

Завершуючи, хочу підкреслити, що реалізація стратегії розвитку Академії у напрямі європейської інтеграції можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх її науковців і партнерів.