Україна переживає нині непрості часи. У жорстокій боротьбі відбувається очищення, оновлення державних структур, усього суспільного організму, реалізується віковічне прагнення українського народу до справжньої свободи, демократії, утвердження найвищих моральних цінностей у житті країни і кожного її громадянина. Показово, що в цій боротьбі далеко не останню роль відіграє молодь, перше покоління, виховане вже в незалежній українській державі, покоління, позбавлене старих стереотипів, здатне до активних дій і безповоротних перетворень в ім’я достойного життя.

Ми маємо всі підстави почуватися гордими з того, що до виховання цього справді нового покоління долучилися й ми – нашими працями, нашими ідеями, нашими підручниками й методиками, усім тим, що складає доробок Національної академії педагогічних наук України за весь час її існування. До речі, сьогодні минає 22 роки і рівно 1 місяць з дня заснування нашої Академії. Це сталося 2 березня 1992 року.

Дозволю собі назвати лише кілька аспектів цього доробку, до яких найчастіше причетний Інститут педагогіки.

Перша концепція загальноосвітньої школи України 1992 року, концепція загальної середньої освіти України (2001 р.), перша концепція профільного навчання, Державний стандарт загальної середньої освіти (2000 і 2004 рр.), його нова редакція (2010 і 2011 рр.), законодавча база освіти, - у творенні цих документів вирішальна роль належить науковцям інституту педагогіки.

Нами запропоновано низку методичних систем і технологій, зокрема початкового навчання, інтеграції природничо-наукової освіти, навчання української мови, розвитку пізнавальних здібностей і навчальних умінь молодших школярів та ін..

Вагомим є внесок наших науковців у формування національного фонду шкільних підручників. За короткий час протягом перших років незалежності було зроблено справді історичний крок у забезпеченні загальноосвітньої школи вітчизняними підручниками. З під пера науковців вийшло тоді понад 60 оригінальних навчальних книг з більшості предметів шкільної програми, які склали основу першого покоління вітчизняних шкільних підручників.

Забезпечення української школи якісними підручниками і дидактичними посібниками продовжує займати чільне місце у науковій діяльності Інституту. Його співробітники активно розробляють нові моделі сучасних шкільних підручників. Беруть участь і перемагають у конкурсах з їх створення.

Упродовж  2013 року у рамках виконання науково-дослідних робіт та на виконання програми спільної діяльності НАПН та МОН науковцями інституту підготовлено понад 40 підручників і посібників - це 7 підручників і 14 посібників для початкової школи; 10 підручників і 6 посібників для основної школи, 2 підручники і посібник – для старшої.

За підсумками  ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для основної школи  (підручники для 6 та 7 класу), що проходив у березні 2013 року переможцями визнано 10 авторських колективів Інституту педагогіки.

На особливу увагу заслуговують  підручники для початкової школи з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з мовами викладання національних меншин, підручник «Мова іврит», попит на який зростає, оскільки не лише учні, а й дорослі зацікавились унікальною методикою вивчення мови.

Інститут є засновником збірника наукових праць «Проблеми сучасного підручника», який щорічно видається з нагоди проведення Всеукраїнської (а останні роки – міжнародної) конференції присвяченої актуальній проблемі підручникотворення. Таких конференцій уже відбулося 13. 

Саме цьому щорічному освітянському форуму теорія та практика підручникотворення  завдячує актуалізації та вирішенню актуальних проблем, таких як: 

• теоретико-методичні засади творення навчальної книги;
• підвищення ролі підручника в забезпеченні якості освіти;
• дидактичних функцій підручника;
• проблем розроблення підручників для профільної школи;
• формуванню системи дидактичних вимог,  які ставляться до сучасного підручника з позицій науковця, педагога, викладача, студента, учня, батьків;
• критерії в оцінювання якості підручника та ін. 

Показовим є те, що з 700 основних публікацій описаних в «Бібліографії підручникотворення за останні двадцять років», виданій Міністерством освіти і науки України, понад 500 – це доробок – за результатами та рекомендаціями конференції «Проблеми сучасного підручника».

Наукові дискусії у межах щорічних зустрічей актуалізують не лише здобутки, а й окреслюють проблемні питання й перспективи їх вирішення.

Зокрема, все ясніше і чіткіше простежується у освітній практиці тенденція допомогти учневі вчитися, і перш за все навчитися працювати з навчальною книгою. У зв’язку з цим ми вважаємо, що нова якість забезпечення державних стандартів досягається, в першу чергу, через створення на принципово нових засадах механізмів формування та реалізації змісту загальної середньої освіти. До них слід віднести навчально-методичні комплекти  нового покоління, які включають:  підручник – робочий зошит – електронний освітній ресурс – методику для вчителя, що утворюють  цілісну повнофункціональну систему, елементи якої розроблені за єдиною методичною схемою та підпорядковуються єдиній дидактичній меті. Створення таких комплектів, розробка методики їх використання зумовлена потребами сучасної школи. Нині в Інституті розгорнуто системну роботу у цьому напрямку.

З часу впровадження перших стандартів освіти в Україні об’єктивно діє система видання масовим тиражем не апробованих підручників. Корегування й удосконалення їх здійснюється після п’ятирічного терміну впровадження у навчальний процес.

З метою усунення цього недоліку Інститут педагогіки ініціював перед МОН розроблення Положення про експериментальний підручник, яке б мало врегулювати процедуру апробації навчальної літератури і унеможливлювати потрапляння до школи підручників, які не пройшли ретельної експериментальної перевірки. Щоправда робота Міністерства освіти у цьому напрямі була зосереджена не на розробленні окремого Положення про експериментальний підручник, а лише внесенням змін до Положень про експериментальний навчальний заклад і про інноваційну діяльність. Що не вирішує конструктивно означеного питання. Потребує перегляду і «Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України» та «Положенняпро апробацію та моніторингові дослідження навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів», якими не передбачено такого поняття, як експериментальний підручник, та експериментальний етап його апробації,  що традиційними і необхідними елементами цілісної системи підручникотворення.

На нашу думку, потребує удосконалення і процедура конкурсного відбору шкільних підручників. Одним із напрямів може бути запровадження світової практики, що передбачає реалізацію державного замовлення на навчальну книгу через механізм конкурсу наукових проектів. Коли замовлення на розробку підручника отримують не видавництва, а колективи авторів (можливо й тимчасові), які запропонували більш науково і фінансово обґрунтовані проекти, що вже пройшли попередню експериментальну перевірку.

На часі і створення сприятливих умов для експериментальної апробації пропонованих науковцями ідей, методик, тих же підручників. Можливо є сенс офіційного оформлення групи шкіл України як експериментальних навчальних закладів Академії, які б могли б стати своєрідними педагогічними лабораторіями з наданням їм необхідних прав і можливостей на засадах випереджального і прогностичного підходів апробувати нові ідеї, які за умови позитивних результатів могли б утілюватися в масову практику.

Очевидно, що розвиток освіти, підвищення її якості неможливі лише шляхом здійснення управлінських заходів. Вони потребують комплексного наукового обґрунтування та експериментальної перевірки. Ми готові до такої діяльності і будемо наперед робити все для того, щоб українська школа була серед кращих шкіл Європи.