На загальних зборах Національної академії педагогічних наук України, що відбулися 19 листопада 2021 року в дистанційному режимі, обрано почесних академіків НАПН України. Ними стали: Жадько Віктор Олексійович (Відділення загальної педагогіки та філософії освіти); Верлань Анатолій Федорович (Відділення загальної середньої освіти); Пшінько Олександр Миколайович (Відділення вищої освіти); Романовський Олександр Олексійович (Відділення вищої освіти).

Жадько Віктор Олексійович – науковець у галузі соціальних комунікацій (документальні комунікації), гуманітарної інформатики (науково-інформаційна діяльність), журналістикознавець. доктор філософських наук (2008), професор (2010), академік АН ВО України (2008), заслужений працівник освіти України (2007), Відмінник столичної освіти (2012). «Освітянин року» 2004 і 2006, 2015-2020 років у номінації «Струна високого неспокою».

Народився 16 лютого 1952 р. в с. Іваньки Маньківського р-ну на Черкащині в родині коваля. Закінчив філологічний ф-т Миколаївського педінституту імені В. Бєлінського (1976). Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2010-2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова (з 2005). Радник міністра культури України (2010-2012), позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (2016-2018); позаштатний радник міністра освіти і науки України (з травня 2021); з 5 вересня 2021 – радник першого віце-прем′єр-міністра України – міністра економіки України.

Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Працював у газетах та журналах, був головним редактором газет «Київський орієнтир», «Памолодь» і «Ренесанс»; журналу ДПА України «Департамент»; завідував кафедрами ряду вузів. Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій; член редколегій наукових ВАКівських вісників: «Гілея», «Соціальна психологія», історичного та культорологічного журналів: «Пам′ять століть» та «Духовні студії». Автор 650 наукових, навчальних та художніх праць та 25 художніх та науково-документальних  книжок.

Лауреат премій імені: М. Аркаса (2002), Д. Нитченка (2005), І. Огієнка (2007), М. Максимовича (2008), премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010); «Київ» (номінація «публіцистика» (2011); Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012); Міжнародної премії імені В. Винниченка (2013). Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018) та Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина) (2021). Нагороджений золотою медаллю української журналістики НСЖУ (2009), медаллю АНУ ім. Ярослава Мудрого (2011), пам’ятною ювілейною медаллю «До 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації; медаллю «Іван Мазепа» (за патріотизм, 2016) та багатьма почесними грамотами та відзнаками.

Верлань Анатолій Федорович – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Головний науковий співробітник Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова НАН України. Почесний професор Вінницького національного технічного університету, Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Черкаського державного технологічного університету, почесний доктор Ташкентського технічного університету. На перших виборах до Академії педагогічних наук України 17 листопада 1992 року обраний членом-кореспондентом АПН України.

Народився 28 січня 1934 р. в м. Хмільнику Вінницької області. Закінчив електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту (1956 р.).

Фахівець у галузі математичного і комп’ютерного моделювання, методики навчання інформатики та обчислювальної техніки у закладах загальної середньої і вищої освіти. Започаткував новий науковий напрям у математичному і комп’ютерному моделюванні фізичних та інформаційних процесів у наукових дослідженнях та освітніх технологіях, пов’язаний з використанням інтегральних динамічних моделей та методів організації програмних і обчислювальних засобів. Обґрунтував можливості та розробив методи і засоби комп’ютерної реалізації адаптивної інтелектуальної системи навчання, здатної підтримувати цілеспрямований обмін знаннями між двома їх носіями за допомогою обмеженого набору комунікаційних ресурсів.

Брав безпосередню участь у започаткуванні нового навчального предмета основ інформатики та обчислювальної техніки в середній школі. Автор першого українського шкільного підручника з основ інформатики й обчислювальної техніки, низки навчальних програм, посібників для учнів, методичних посібників для вчителів, а також оригінальних рішень у конструюванні і застосуванні комп’ютерних навчальних засобів.

Організатор роботи з творчо обдарованою молоддю, тривалий час очолював Київську асоціацію «Мала академія наук».

Бере активну участь у роботі Відділення загальної середньої освіти, входить до складу бюро відділення.

Підготував 21 доктора і 40 кандидатів наук. Понад десять років очолював спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій в Інституті проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова НАН України.

Автор 517 наукових праць та винаходів, зокрема монографій «Інформаційні системи з адаптивним управлінням процесами сприймання знань», «Когнитивное управление в интеллектуальных обучающих системах», «Математичне моделювання неперервних динамічних систем», «Інтегральні рівняння: методи, алгоритми, програми», підручників з інформатики для середньої школи, посібників для вищої школи «Проблемно-орієнтоване моделювання», «Основи інформатики та обчислювальної техніки», «Императивное программирование и объектно-ориентированное моделирование: Java, UML, OCL». Входить до складу редколегій ряду фахових видань, є експертом Міжнародної науково-інвестиційної фундації INTAS.

Нагороджений орденом «Знак Пошани», нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України «А.С. Макаренко», «Відмінник освіти України», почесними грамотами НАН України, медалями НАПН України «Ушинський К.Д.», «Григорій Сковорода», «Володимир Мономах». Лауреат премії НАН України імені Г.Ф. Проскури.

Пшінько Олександр Миколайович – доктор технічних наук, професор, в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій

Народився 13 листопада 1948 року в с. Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області в родині селян. Після закінчення Магдалинівської середньої школи у 1966 році розпочав трудову діяльність і вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, який закінчив у 1972 році за спеціальністю «Вагони та вагонне господарство». Після служби в ЗС СРСР повернувся до інституту, де працював спочатку старшим інженером, а потім завідувачем науково-дослідною лабораторією. З 1973 року вся трудова діяльність пов’язана з інститутом – інженер, завідувач науково-дослідною лабораторії, доцент, завідувач кафедри будівельних матеріалів, проректор. З 1983 року по 1991 рік працював на виборних партійних посадах в інституті та районі. З 1991 року – проректор з навчальної роботи, а з березня 1997 року по квітень 2021 року працював ректором Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту, з 2002 року – Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. З квітня 2021 року і дотепер – виконувач обов’язків ректора Українського державного університету науки і технологій. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію, у 1982 йому присвоєно вчене звання доцента, у 1996 – вчене звання професора.

Коло наукових інтересів – удосконалення технології виробництва збірних залізобетонних виробів, підвищення їхньої довговічності і розробка технології виготовлення стінових матеріалів для будівництва споруд залізничного транспорту з місцевої сировини; впровадження на залізничному транспорті України контрейлерних перевезень і створення міжнародних транспортних коридорів по транспортуванню вантажів. Список наукових та навчально-методичних праць становить 570 праць, в тому числі 17 монографій, 7 навчальних посібників (в тому числі 1 з грифом МОН України), 4 підручники (в тому числі з грифом МОН України – 2), та 13 патентів.

Пшінько Олександр Миколайович– академік Транспортної академії України, член-кореспондент Академії будівництва України, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук (США), Заслужений працівник народної освіти України, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер орденів «Знак пошани», 3-х ступенів ордена «За заслуги», Знак «Залізнична слава» ІІІ ступеня, Почесний залізничник СРСР, Почесний працівник транспорту України.

Романовський Олександр Олексійович – доктор економічних наук, доктор педагогічних наук, професор, ректор Приватного вищого навчального закладу-інституту «Українсько-американський університет «Конкордія».

Народився 16 липня 1951 року у м. Києві. У 1974 році закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації за спеціальністю «Електронні обчислювальні машини». З 1974 року по 1977 рік навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені Горького.

З 1974 року по 1996 рік працював на різних посадах в Київському інституті інженерів цивільної авіації, Київському державному педагогічному інституті імені Горького, Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, головному обчислювальному центрі Міністерства освіти і науки, Київському державному інституті іноземних мов. З 1997 року донині – ректор Українсько-американського гуманітарного інституту «Вісконсінський Міжнародний Університет (США) в Україні» (спільний заклад вищої освіти з колективною власністю), який з 2017 року перейменовано в Приватний вищий навчальний заклад-інститут «Українсько-американський університет «Конкордія».

З 1980 року – кандидат технічних наук, з 2003 року – доктор педагогічних наук, з 2004 року – професор кафедри педагогіки і психології вищої школи, з 2014 року – доктор економічних наук, з 2016 року – професор кафедри управління інформаційно-аналітичною діяльністю та євроінтеграції.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, почесним званням «Заслужений працівник освіти України», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Список наукових та навчально-методичних праць за 1976-2021 рр. становить 322 праці, в тому числі 7 монографій, 7 навчальних посібників, 5 з яких з грифом «Рекомендовано МОН України».