Закладка 1Закладка 2Закладка 2
Обрано почесних академіків НАПН України

На загальних зборах Національної академії педагогічних наук України, що відбулися 19 листопада 2021 року в дистанційному режимі, обрано почесних академіків НАПН України. Ними стали: Жадько Віктор Олексійович (Відділення загальної педагогіки та філософії освіти); Верлань Анатолій Федорович (Відділення загальної середньої освіти); Пшінько Олександр Миколайович (Відділення вищої освіти); Романовський Олександр Олексійович (Відділення вищої освіти).

Жадько Віктор Олексійович – науковець у галузі соціальних комунікацій (документальні комунікації), гуманітарної інформатики (науково-інформаційна діяльність), журналістикознавець. доктор філософських наук (2008), професор (2010), академік АН ВО України (2008), заслужений працівник освіти України (2007), Відмінник столичної освіти (2012). «Освітянин року» 2004 і 2006, 2015-2020 років у номінації «Струна високого неспокою».

Народився 16 лютого 1952 р. в с. Іваньки Маньківського р-ну на Черкащині в родині коваля. Закінчив філологічний ф-т Миколаївського педінституту імені В. Бєлінського (1976). Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2010-2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова (з 2005). Радник міністра культури України (2010-2012), позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (2016-2018); позаштатний радник міністра освіти і науки України (з травня 2021); з 5 вересня 2021 – радник першого віце-прем′єр-міністра України – міністра економіки України.

Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Працював у газетах та журналах, був головним редактором газет «Київський орієнтир», «Памолодь» і «Ренесанс»; журналу ДПА України «Департамент»; завідував кафедрами ряду вузів. Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій; член редколегій наукових ВАКівських вісників: «Гілея», «Соціальна психологія», історичного та культорологічного журналів: «Пам′ять століть» та «Духовні студії». Автор 650 наукових, навчальних та художніх праць та 25 художніх та науково-документальних  книжок.

Лауреат премій імені: М. Аркаса (2002), Д. Нитченка (2005), І. Огієнка (2007), М. Максимовича (2008), премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010); «Київ» (номінація «публіцистика» (2011); Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012); Міжнародної премії імені В. Винниченка (2013). Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018) та Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина) (2021). Нагороджений золотою медаллю української журналістики НСЖУ (2009), медаллю АНУ ім. Ярослава Мудрого (2011), пам’ятною ювілейною медаллю «До 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації; медаллю «Іван Мазепа» (за патріотизм, 2016) та багатьма почесними грамотами та відзнаками.

Верлань Анатолій Федорович – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Головний науковий співробітник Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова НАН України. Почесний професор Вінницького національного технічного університету, Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Черкаського державного технологічного університету, почесний доктор Ташкентського технічного університету. На перших виборах до Академії педагогічних наук України 17 листопада 1992 року обраний членом-кореспондентом АПН України.

Народився 28 січня 1934 р. в м. Хмільнику Вінницької області. Закінчив електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту (1956 р.).

Фахівець у галузі математичного і комп’ютерного моделювання, методики навчання інформатики та обчислювальної техніки у закладах загальної середньої і вищої освіти. Започаткував новий науковий напрям у математичному і комп’ютерному моделюванні фізичних та інформаційних процесів у наукових дослідженнях та освітніх технологіях, пов’язаний з використанням інтегральних динамічних моделей та методів організації програмних і обчислювальних засобів. Обґрунтував можливості та розробив методи і засоби комп’ютерної реалізації адаптивної інтелектуальної системи навчання, здатної підтримувати цілеспрямований обмін знаннями між двома їх носіями за допомогою обмеженого набору комунікаційних ресурсів.

Брав безпосередню участь у започаткуванні нового навчального предмета основ інформатики та обчислювальної техніки в середній школі. Автор першого українського шкільного підручника з основ інформатики й обчислювальної техніки, низки навчальних програм, посібників для учнів, методичних посібників для вчителів, а також оригінальних рішень у конструюванні і застосуванні комп’ютерних навчальних засобів.

Організатор роботи з творчо обдарованою молоддю, тривалий час очолював Київську асоціацію «Мала академія наук».

Бере активну участь у роботі Відділення загальної середньої освіти, входить до складу бюро відділення.

Підготував 21 доктора і 40 кандидатів наук. Понад десять років очолював спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій в Інституті проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова НАН України.

Автор 517 наукових праць та винаходів, зокрема монографій «Інформаційні системи з адаптивним управлінням процесами сприймання знань», «Когнитивное управление в интеллектуальных обучающих системах», «Математичне моделювання неперервних динамічних систем», «Інтегральні рівняння: методи, алгоритми, програми», підручників з інформатики для середньої школи, посібників для вищої школи «Проблемно-орієнтоване моделювання», «Основи інформатики та обчислювальної техніки», «Императивное программирование и объектно-ориентированное моделирование: Java, UML, OCL». Входить до складу редколегій ряду фахових видань, є експертом Міжнародної науково-інвестиційної фундації INTAS.

Нагороджений орденом «Знак Пошани», нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України «А.С. Макаренко», «Відмінник освіти України», почесними грамотами НАН України, медалями НАПН України «Ушинський К.Д.», «Григорій Сковорода», «Володимир Мономах». Лауреат премії НАН України імені Г.Ф. Проскури.

Пшінько Олександр Миколайович – доктор технічних наук, професор, в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій

Народився 13 листопада 1948 року в с. Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області в родині селян. Після закінчення Магдалинівської середньої школи у 1966 році розпочав трудову діяльність і вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, який закінчив у 1972 році за спеціальністю «Вагони та вагонне господарство». Після служби в ЗС СРСР повернувся до інституту, де працював спочатку старшим інженером, а потім завідувачем науково-дослідною лабораторією. З 1973 року вся трудова діяльність пов’язана з інститутом – інженер, завідувач науково-дослідною лабораторії, доцент, завідувач кафедри будівельних матеріалів, проректор. З 1983 року по 1991 рік працював на виборних партійних посадах в інституті та районі. З 1991 року – проректор з навчальної роботи, а з березня 1997 року по квітень 2021 року працював ректором Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту, з 2002 року – Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. З квітня 2021 року і дотепер – виконувач обов’язків ректора Українського державного університету науки і технологій. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію, у 1982 йому присвоєно вчене звання доцента, у 1996 – вчене звання професора.

Коло наукових інтересів – удосконалення технології виробництва збірних залізобетонних виробів, підвищення їхньої довговічності і розробка технології виготовлення стінових матеріалів для будівництва споруд залізничного транспорту з місцевої сировини; впровадження на залізничному транспорті України контрейлерних перевезень і створення міжнародних транспортних коридорів по транспортуванню вантажів. Список наукових та навчально-методичних праць становить 570 праць, в тому числі 17 монографій, 7 навчальних посібників (в тому числі 1 з грифом МОН України), 4 підручники (в тому числі з грифом МОН України – 2), та 13 патентів.

Пшінько Олександр Миколайович– академік Транспортної академії України, член-кореспондент Академії будівництва України, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук (США), Заслужений працівник народної освіти України, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер орденів «Знак пошани», 3-х ступенів ордена «За заслуги», Знак «Залізнична слава» ІІІ ступеня, Почесний залізничник СРСР, Почесний працівник транспорту України.

Романовський Олександр Олексійович доктор економічних наук, доктор педагогічних наук, професор, ректор Приватного вищого навчального закладу-інституту «Українсько-американський університет «Конкордія».

Народився 16 липня 1951 року у м. Києві. У 1974 році закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації за спеціальністю «Електронні обчислювальні машини». З 1974 року по 1977 рік навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені Горького.

З 1974 року по 1996 рік працював на різних посадах в Київському інституті інженерів цивільної авіації, Київському державному педагогічному інституті імені Горького, Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, головному обчислювальному центрі Міністерства освіти і науки, Київському державному інституті іноземних мов. З 1997 року донині – ректор Українсько-американського гуманітарного інституту «Вісконсінський Міжнародний Університет (США) в Україні» (спільний заклад вищої освіти з колективною власністю), який з 2017 року перейменовано в Приватний вищий навчальний заклад-інститут «Українсько-американський університет «Конкордія».

З 1980 року – кандидат технічних наук, з 2003 року – доктор педагогічних наук, з 2004 року – професор кафедри педагогіки і психології вищої школи, з 2014 року – доктор економічних наук, з 2016 року – професор кафедри управління інформаційно-аналітичною діяльністю та євроінтеграції.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, почесним званням «Заслужений працівник освіти України», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Список наукових та навчально-методичних праць за 1976-2021 рр. становить 322 праці, в тому числі 7 монографій, 7 навчальних посібників, 5 з яких з грифом «Рекомендовано МОН України».

Пресслужба НАПН України
12:28 22.11.2021