3 грудня 2022 року українці відзначили 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди.

Увага до цієї дати вилилася в знакові події в суспільстві у яких взяли участь  Президент України Володимир Зеленський, інші представники влади в центрі і на місцях. Але визначною була активна участь пересічних громадян України – конференції, круглі столи, пости у соціальних мережах і багато іншого. Дійсно, подія набула загальнонаціонального характеру.

Що склало основу такої уваги до українського генія? Безумовно, цікавими є життя і творча спадщина Григорія Сковороди. Але не тільки.

Українці, як ніколи раніше, відчули потребу у зміцненні національної самоідентичності, у самопізнанні і самоствердженні як нація. Ця потреба зріла еволюційно, але війна не просто прискорила її, а зробила безальтернативною. І тут творча спадщина великого філософа і педагога може скласти каркас дійсно української національної ідеї. 

У центрі уваги Сковороди була людина. Її щастя філософ зокрема вбачав у «сродній праці», тобто в тому, щоб людина відбулася у відповідності зі своїми здібностями. Це можна назвати людиноцентризмом, що передбачає самопізнання і саморозвиток дитини за допомогою педагогів і батьків під час навчання і самореалізацію в дорослому віці завдяки улюбленій праці. Або його ідея свободи, як необхідна умова щастя народу і окремої людини. І, безумовно, його «філософія серця», яка найбільш вдало відображає сутність української душі і української нації. Важливо не зупинитись на відзначенні ювілею великого українця, натомість активно і конструктивно працювати над творенням духовного світу сучасного українства. Історична потреба в цьому є, як і можливості для її здійснення! Успіху нам усім!