У Національній академії педагогічних наук України детально проаналізували чинні державні стандарти, навчальні програми та підручники для загальноосвітньої школи. Отримані результати стали підґрунтям для науково-аналітичної доповіді «Про зміст загальної середньої освіти». Один із співавторів документа – директор Інституту педагогіки НАПН України Олег ТОПУЗОВ – переконаний: ознайомившись із доповіддю, вчителі та методисти зрозуміють, які кроки потрібні для вдосконалення навчальних програм і змістового компонента предметів.

Сьогодні модернізується загальна середня освіта, – розповідає Олег Михайлович. – Відбувається, зокрема, пошук відповідей на запитання, якою має бути структура загальної середньої освіти і нормативна тривалість її здобуття; як найбільш раціонально забезпечити наступність між рівнями загальної середньої освіти, підготувати дошкільників до успішного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Актуальним є запровадження си­стеми незалежного моніторингу рівня навчальних досягнень та врахування його результатів під час переходу з одного рівня освіти на інший. Мають бути вирішені питання організаційно­методичного та нормативно­правового забезпечення повного переходу старшої школи на профільне навчання з 2017 року та розширення мережі загальноосвітніх навчальних закладів III ступеня.

– Серед тем, які обговорюються, – зміна формату української школи. Кажуть, що традиційна класно­урочна система відходить у минуле. Як на Ваш погляд?

– Не думаю, що настав час списувати класно­урочну систему в небуття, незважаючи на те, що їй уже понад триста років. Вона ще далеко не вичерпала своїх можливостей. Інша справа – пошук резервів підвищення ефективності цієї системи, насичення її новими елементами. Сучасна класно­урочна система не має асоціюватися обов’язково з традиційним уроком. Нині в педагогічному арсеналі є чимало інших форм організації навчання (лекцій, семінарів, практичних занять, екскурсій тощо), кожна з яких має свої специфічні педагогічні можливості. Застосування їх у системі набагато підвищує ефективність навчання. І ще одне, що слід пам’ятати. Справа не лише в формі, а насамперед у змісті і характері навчальної дія­льності учнів на занятті. Діяльності, спрямованої на активний пошук і здобуття нового знання, організованої на рівні, що відповідає навчальним можливостям кожного школяра. А головне, діяльності, що передбачає свідоме застосування набутих знань у різних ситуаціях, іншими словами, формування ключових і предметних компетентностей. І допомогти організувати таку діяльність має значною мірою підручник.

– А сьогоднішні підручники відповідають таким вимогам?

– Не завжди і далеко не всі. Значна їх частина поки що орієнтована на формування знань та способів діяльності і наразі зовсім недостатньо підручників, що передбачають вдосконалення здатності учня успішно діяти у різноманітних ситуаціях, що і складає сутність компетентності як результату навчання. Створити компетентнісно орієнтовані підручники і відповідні методики навчання досить непросто. Ось чому останнім часом ці питання на чільному місці у проб­лематиці досліджень науковців Інституту педагогіки.

На часі – необхідність розроблення і впровадження окремої програми консультування авторів шкільних підручників з технології реалізації компетентнісного підходу. Президент Національної академії педагогічних наук Василь Кремень ініціював створення Наукової ради з підручникотворення при НАПН України. В подальшому є наміри розпочати спільно з МОН спеціальний проект підготовки експертів, аби їхнє оцінювання підручника було професійним та аргументованим щодо повнішого відображення компетентнісного підходу.

Уже є певні здобутки у цій царині. Зокрема, співробітники відділу початкової освіти створили нове покоління підручників.

– До кожного підручника авторськими колективами створюються методичні комплекти. Чи можна їх вважати ресурсом для додаткових знань?

– Звичайно. Навчально­методичні комплекти, створені на єдиній методичній платформі, здатні значно підвищити результативність навчання. Тим більше, коли до їх складу органічно включено педагогічно доцільні дидактичні засоби на електронних носіях.

Провідні наукові співробітники інституту є авторами електронних засобів навчального призначення, що входять до методичних комплектів для загальноосвітніх навчальних закладів з біології, географії, іноземних мов, історії, інформатики, математики, трудового навчання, української мови та літератури, хімії.

– До 20 лютого тривав конкурс підручників. Вашій установі доручили психолого­педагогічну експертизу. У чому її суть?

– Експерти з’ясували відповідність змісту підручника навчальній програмі, доступність і вичерпність необхідних пояснень, оцінювали методичний апарат підручника, визначали, наскільки повно у його змісті реалізовано ідеї компетентнісно орієнтованого навчання. Звертали увагу на відповідність змісту підручника психофізіологічним особливостям тієї вікової категорії школярів, якій його адресовано. Ось, наприклад, виявляється, що на успішність сприймання навчальної інформації впливає навіть кількість слів у реченнях відповідного тексту. Тому бажано, щоб у підручниках для початкової школи вона не перевищувала 8, для семикласників – 10–12 слів у реченні.

Усього нашими фахівцями оцінено 99 рукописів підручників для 4­го класу і 160 – для 7­го. Користуючись інструктивно­методичними рекомендаціями наші експерти мали дати один із варіантів висновку: рукопис відповідає або не відповідає психолого­педагогічним вимогам. Більшість текстів відповідала зазначеним вимогам, деякі були відхилені, а іноді виникала певна дилема: рукопис містить описки, деякі неточності, потребує редакційного і художнього доопрацювання, але при цьому однозначно стверджувати, що він не відповідає психолого­педагогічним вимогам не можна. Тому вважаємо, що процедура експертного відбору підручників має бути вдосконалена. І ще раз наголошуємо на необхідності навчання фахівців і створення фахового експертного середовища в царині підручникотворення. Тепер усі рукописи підручників, які витримали екзамен експертів, будуть в електронному вигляді доступні для ознайомлення протягом березня вчителям. І остаточний вибір належить зробити їм.

– Розкажіть про важливий етап відбору якісних підручників – їх апробацію.

– Процес підручникотворення досить складний і має включати декілька етапів. Спочатку створюється експериментальний варіант, який має пройти детальне дослідження ефективності на досить обмеженому масиві учнів. З урахуванням його результатів готується пробний варіант підручника, який апробується вже в ширшому масштабі. І лише після цього, якщо результати виявляться позитивними, може йтися про масове використання цього навчального видання в шкільній практиці. Ось чому наївно вважати, що якісний бездоганний підручник можна створити досить швидко й одразу.

Інститут педагогіки наполегливо ініціював внесення змін до нормативних документів, які регламентують використання навчальної літератури в школі. Адже під час виконання науково­дослідних робіт розробляються інноваційні методики та навчально­методичне забезпечення, що відрізняються від традиційних і спрямовані на більш якісний результат навчання.

Як відомо, попереднім керівництвом МОН заборонялося використовувати навчальну літературу, що не має грифу, а отримати його на експериментальну продукцію не було можливим, оскільки ця норма не зазначалася у порядку надання грифу навчальній літературі. Сьогодні ця перепона знята, але залишається не вирішеною проблема подальшої долі експериментальної літератури. Кошти виділяються лише на друк підручників, визнаних переможцями конкурсу, оголошеного МОН. А експериментальні підручники за своєю природою не завжди можуть потрапити на конкурс і бути переможцями, вони не фінансуються державою.

Узагалі­то проблема друку якісних і потрібних школі підручників є відкритою. Чи варто з кожного предмета друкувати підручники? Адже з деяких дисциплін достатньо робочих зошитів і збірників завдань. Чи варто щоразу оголошувати конкурс на новий підручник, залучати нові авторські колективи – якщо достатньо оновити попереднє, якісне, перевірене практикою видання? Як бачимо, проблем у підручникотворенні достатньо. В Інституті педагогіки дослідженню цього питання та пошуку шляхів удосконалення процесу підручникотворення присвячується щорічна науково­практична конференція «Проблеми сучасного підручника», за результатами якої розроб­ляються рекомендації Міністерству освіти і науки, видавцям, авторам підручників, учителям і батькам. Сподіваємось, що учасники цьогорічної, п’ятнадцятої конференції, що відбудеться восени, обговорять нові ідеї й конструктивні пропозиції.

Дарина МАТАТ,

«Освіта України», № 10, 9 бер 2015