Пандемія вірусу COVID-19 та карантинні заходи з її подолання породили нові психологічні й соціальні феномени. Генеральний директор організації ВООЗ Тедрос Адхан Гебрейєсус увів новий термін сучасної реальності – «інфодемія», що означає інфікування надмірною і неперевіреною інформацією та відсутність критичного до неї ставлення. За заявою ООН, пандемія коронавірусу може спровокувати кризу психічного здоров’я. «Проблеми психічного здоров’я, зокрема депресія і тривожність, є однією з найбільших причин нещасть у нашому світі», – заявив генеральний секретар ООН Антоніо Ґутерріш.

На думку фахівців, психологічні наслідки від пандемії не так яскраво виражені, проте матимуть довготривалий влив і позначатимуться не лише на психоемоційному стані дорослих, а й на психосоціальному та інтелектуальному розвиткові дітей. Необхідність подолання зазначених проблем зумовила замовлення Національного фонду досліджень України на здійснення наукового проекту за темою «Подолання наслідків пандемії COVID-19 у діяльності психологічної служби системи освіти» на (реєстраційний номер проєкту - 2020.01/0114).

Здійснюють Проєкт група вчених на чолі з науковим керівником, директором Науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, доктором психологічних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України Віталієм Панком. Серед виконавців науковці Центру Ірина Ткачук,Діана Романовська, Руслана Мороз, Тетяна Гніда, Тетяна Каменщук,Наталія Сосновенко, Валентина Горленко.

Ми звернулися до члена-кореспондента НАПН України Віталія Панка за докладною інформацією, як реалізовується проект, якими є перші результати.

– Шановний Віталію Григоровичу! У вересні було ухвалено рішення Національного фонду досліджень України про фінансування проєкту. Що вже зроблено за цей час?

– Виконання проекту йде повним ходом. Було опрацьовано методологію та відповідний науковий інструментарій, протягом 19–26 листопада 2020 р проведено всеукраїнське онлайн опитування педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти.

– Віталію Григоровичу, яка мета цього архіважливого дослідження?

– Метою анкетування було визначення впливу пандемії і карантинних заходів на здійснення освітнього процесу в цілому та його учасників зокрема, результати опрацьовано. Надалі передбачено напрацювання методик та рекомендацій з їх застосування для психологів, управлінців тощо.

– Як було проведено дослідження?

– Опитування було анонімним. Рівень опитування всеукраїнський. Анкета поширювалася засобами Інтернет-зв’язку.

– Ким репрезентовано?

– В опитуванні взяло участь 3209 педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти з усіх регіонів України, 45% – з міст, 55% –сільської місцевості, 92% жінок, 8% чоловіків.

– Що показало перше узагальнення результатів? На які групи проблем Ви їх розділили б?

– Перша група – це довіра до джерел інформації про COVID-19 та профілактику, друга – труднощі, пов’язані з виконанням професійних обов’язків, третя – проблеми учнівського й батьківського контингенту.

– Цікаво, яким джерелам найбільше довіряють?

– Серед джерел інформації про шляхи передачі і профілактики інфікування на КОВІД-19 найбільшою довірою у педагогічних працівників користуються соціальні мережі – 65,3%, разом з тим, мінімальний прояв довіри складає 16,9%. Офіційні джерела інформації (розпорядження, бюлетені центральної і місцевої влади) посіли друге місце – 64,6% опитаних. При цьому повністю їм довіряють майже 21% опитаних. Неофіційним джерелам (друзі, знайомі) висловили довіру 51,9% опитаних. Телебаченню в цілому довіряють 50,2%, з них лише 10,2% опитаних довіряють повністю. Повністю або частково не довіряють телебаченню 31,4% опитаних.

– Що для вчителів і викладачів виявилося найважчим?

– Проблеми, пов’язані з використанням ІКТ (ІТ-компетентність) – 53,2%. З них 22,2% мають значні труднощі, 31% – незначні труднощі і лише 15,7% вважають себе повністю компетентними.

Труднощі із залученням дітей до дистанційних занять відмітили 73% педагогів (12,8% позначили її максимальним балом); 69,5% заявили, що «важко дотримуватись всіх протиепідемічних вимог в закладі освіти для того, щоб захистити учнів»; 58,7% відзначили проблему емоційного виснаження як суттєву, з них майже 18% – як дуже суттєву. Значними також вважають проблеми зниження навчальної мотивації учнів, порушення комунікації з батьками, труднощі з дисципліною учнів на уроках.

– А щодо здобувачів освіти, їхні проблеми теж оцінювали педагоги? Які ж вони на їх думку?

– По-перше, хвилювання старшокласників щодо складання ЗНО: 59,1% – високий, 26,1% – середній, 14,8% – низький рівні.Зниження рівня знань та когнітивних функцій у якості актуальної  проблеми назвали 46,5% опитаних, 36,7% називають цю проблему помітною, 16,8% вважають незначною.

А от побоювання захворіти на COVID-19 (заразити членів сім’ї) має нижчі показники й приблизно однакові від нижчого до вищого.

– Що на Вашу думку є особливо загрозливим?

– Спостерігається тенденція до посилення емоційного напруження учасників освітнього процесу, що спричинена невмінням критично сприймати інформацію щодо особливостей перебігу пандемії та її наслідків.

– Можете окреслити деякі рекомендації?

– Безумовно необхідним є проведення скоординованої державної інформаційно-просвітницької компанії із залученням представників центральної і місцевої влади, вчених, лікарів-інфекціоністів, авторитетних представників громадянського суспільства та інших фахівців.

Через систему післядипломної освіти усіх міністерств (передусім інститути післядипломної педагогічної освіти) налагодити впровадження курсів (спецкурсів), лекцій, семінарів, тренінгів з проблем профілактики та дотримання заходів щодо COVID-19.

Рекомендовано також забезпечити заклади освіти надійним Інтернет-зв’язком; провести курси підвищення кваліфікації ІТ-користувача, тайм менеджменту в умовах дистанційного навчання; організувати групи подовженого дня для дітей з малозабезпечених сімей, дітей з місцевостей де немає надійного Інтернет-зв’язку.

Значне навантаження матимуть і психологи закладів освіти: профілактика серед вчителів і учнів ковід-булінгу, дискримінації і стигматизації інфікованих й тих, хто одужав. Основна увага – роботі з негативними емоційними станами учасників освітнього процесу та підвищенням стресостійкості педагогів і учнів.

– Дякую за інтерв’ю!

Лідія ТКАЧЕНКО,

«ОіС»