Анонси та оголошення
25 березня 2016 року загальними зборами НАПН України схвалено Стратегію розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2016-2022 роки.
16 листопада 2017 року в НАПН України відбудеться методологічний семінар “Нові тенденції і явища у дитячому та молодіжному середовищі в Україні: цивілізаційний, культурологічний, інформаційний виміри”. Організатори семінару Національна академія педагогічних наук України, Міністерство освіти і науки україни, Відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України, Інститут проблем виховання НАПН україни.
Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.
Документи приймаються до 4 серпня 2017 р. у науково-організаційному відділі апарату Президії НАПН України (к. 204).
Експонується книжкова виставка «Ільченко Віра Романівна – дослідник у галузі реформування змісту освіти»
Національна академія педагогічних наук України глибоко сумує з приводу смерті академіка НАПН України Галіка Ісаковича Артемчука
30 червня 2017 року за результатами голосування наукових працівників Інституту обдарованої дитини НАПН України обрано директора Інституту обдарованої дитини НАПН України – Гальченка Максима Сергійовича.


Офіційне інтернет-представництво Президента України
Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
Урядовий портал



V міжнародні наукові читання присвячені пам’яті академіка С.Я. Батишева

7-8 вересня 2011 р. – м. Київ

9-10 вересня 2011 р. – м. Миколаїв

Академік Сергій Батишев – Патріарх професійної педагогіки

В історію педагогічної науки Сергій Якович Батишев увійшов як основоположник професійної педагогіки. Десятки–сотні тисяч педагогічних працівників системи професійно-технічної освіти і науковців у колишньому Радянському Союзі з початку 90-х років минулого століття називали його Патріархом професійної педагогіки. В цих словах немає гіперболи, адже в них – свята правда.

Життєві шляхи

Життєва нива С.Я. Батишева, його багатолітня науково-педагогічна діяльність – це особлива історія Людини, яка присвятила себе професійній освіті. На педагогічній роботі він з 1936 p., з 1946 p. – на керівній роботі в системі професійно-технічної освіти; в 1946-1967 pp. – директор індустріально-педагогічного технікуму, начальник Тверського управління профтехосвіти, начальник Головного управління навчальних закладів; у 1967-1973 рр. – заступник голови Держпрофосу СРСР; у 1973-1991 рр. – академік-секретар Відділення педагогіки і психології профтехосвіти АПН СРСР; з 1991 р. – президент Асоціації "Професійна освіта". Протягом 24 років – член ВАКу; був членом Ради з присудження премій Президента Російської Федерації.

Упродовж усієї своєї багатолітньої науково-педагогічної діяльності академік С.Я. Батишев не тільки обґрунтовував прогресивні й водночас прогностичні ідеї щодо розвитку систем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей економіки, а й цілеспрямовано, наполегливо боровся за те, щоб профтехосвіта була пріоритетом у державній політиці.

Час плине швидко. Вже минуло 11 років відтоді, як рідні й близькі, науково-педагогічна громадськість Російської Федерації, України, Республіки Білорусь та інших держав провели в останню й вічну дорогу Сергія Яковича Батишева...

Та видатний Вчений, справжній Боєць на військовому й мирному фронтах, висока й глибока Людина, істинний Вчитель ніколи не минає й минути не може. Бо залишилася його науково-педагогічна спадщина, яка стала міцним фундаментом для розвитку професійної педагогіки у XXI столітті. Залишилися його учні – доктори й кандидати наук, академіки й члени-кореспонденти різних академій, керівники органів державної влади та управління освітянської та інших галузей в різних країнах. Залишився продовжувач батьківської справи на науковій ниві син Олександр Сергійович Батишев – доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент РАО, залишилася чудова Батишівська родина...

Організатор педагогічної науки

Ще в 50-х роках минулого століття він довів необхідність здійснення досліджень з проблем підготовки кваліфікованих робітників. Спочатку "його не розуміли ні у вищих педагогічних навчальних закладах, ні в науково-дослідних інститутах, ні в ВАКу. Чиновники твердили: яка може бути наука в "ремеслусі"?! Це не педагогіка (а педагогіка в ті роки була тільки шкільною педагогікою), не економіка, не філософія... Хіба може бути дисертація про навчання токарів, слюсарів, фрезерувальників?!". Але автор наполегливо ходив по усіх інстанціях, переконував, доводив. І довів! Дисертація була успішно захищена. "Але це був лише перший крок"."Сергій Якович пишався тим, що він був "першим спеціалістом, від верстата, який захистив" докторську дисертацію". Так схарактеризував перші наукові кроки Патріарха його учень – академік О.М. Новиков (нині – іноземний член НАПН України).

Завдяки наполегливості Сергія Яковича педагогів з "ремеслухи" почали приймати до аспірантури. Вони успішно захищали кандидатські, а згодом – і докторські дисертації. Створення в 1963 р. в Ленінграді Всесоюзного науково-дослідного інституту професійної-технічної педагогіки, у 1975 р. – у Казані Інституту професійно-технічної педагогіки АПН СРСР, заснування у 1973 р. Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти АПН СРСР (пізніше – Відділення професійної освіти та Відділення базової професійної освіти), відкриття у 1977 р. Свердловського інженерно-педагогічного інституту (нині Уральський професійно-педагогічний університет), перетворення Центрального навчально-методичного кабінету профтехосвіти у Всесоюзний науково-методичний центр професійного навчання молоді (нині – Інститут розвитку професійної освіти Міністерства освіти Російської Федерації), заснування у 1989 р. Асоціації "Професійна освіта" – усе це стало реальністю внаслідок цілеспрямованості, наполегливості й дійсно невтомної, бурхливої діяльності нашого профтехівського Патріарха.

Засновник професійної педагогіки

С.Я. Батишев – видатний вчений в галузі педагогіки професійно-технічної освіти, засновник нової наукової дисципліни "Виробнича педагогіка", один із засновників професійної педагогіки як педагогічної субдисципліни. Його творчий доробок потребує окремої характеристики. Це 36 книг, 33 брошури, більш ніж 400 наукових статей, 10 навчальних програм, а також оригінальні сценарії, за якими знято 5 повнометражних фільмів з проблем наукової організації праці.

Мудра й глибока криниця педагогічної творчості вченого в галузі професійної педагогіки стала міцним фундаментом для розробки:

  • теорії ступеневої системи підготовки і підвищення кваліфікації робітників на виробництві, що дозволяє формувати робітників широкого профілю у сфері матеріального виробництва;
  • теорії стадійного навчання, що є основою підготовки робітників-професіоналів у професійних навчальних закладах;
  • теорії групування робітничих професій як основи підготовки робітників широкого профілю;
  • проблемно-аналітичної системи виробничого навчання, що набула широкого впровадження у підготовці робітників апаратурної праці і автоматичних ліній;
  • деяких питань теорії трудових процесів;
  • теорії періодів виробничого навчання учнів у навчальних майстернях і на виробництві;
  • нової професійно-кваліфікаційної характеристики, в якій відображено вимоги, пов’язані з вивченням другої і суміжних професій;
  • теорії і методики блочно-модульного навчання робітників у професійних навчальних закладах і на виробництві;
  • системи управління професійним навчанням робітників;
  • педагогічних основ взаємозв’язку загальноосвітньої та професійної підготовки учнів у профтехучилищах;
  • принципів наукової організації навчально-виробничого процесу.

Слід особливо наголосити, що теоретичне обґрунтування вченим законів професійної педагогіки є визначним внеском у науку.

Турбота про виробничий персонал

Академік С.Я. Батишев увійшов в історію як талановитий дослідник проблем формування виробничого персоналу. Він є автором і науковим керівником багатьох відомих праць, зокрема: "Нариси історії професійно-технічної освіти"; "Підготовка та підвищення кваліфікації робітників в умовах переходу до ринкових відносин"; "Підготовка та підвищення кваліфікації техніків у нових економічних умовах"; "Управління підготовкою та підвищенням кваліфікації робітників"; "Теорія і методика бригадного навчання"; "Підготовка робітників-професіоналів"; "Управління підготовкою і підвищенням кваліфікації робітничих кадрів", а також першого у вітчизняній та світовій практиці підручника "Професійна педагогіка". За його науковим керівництвом була підготовлена і вийшла в світ "Енциклопедія професійної освіти"в трьох томах.

Заснована ним наукова школа – новий напрям у педагогічній науці. У масштабах СРСР була організована широкопланова науково-дослідна робота. Під його науковим керівництвом підготовлено більше як 80 докторів і кандидатів педагогічних наук.

Значну увагу вчений приділяв дослідженню історії професійної освіти. У працях, виданих за його редакцією, простежуються "витоки ремісничого учнівства, котре лише у XVII столітті стає сформованим соціальним інститутом відтворення робітничих кадрів". У вересні 1999 р. Сергій Якович писав у газеті "Магістр": "Сьогодні ми маємо підстави стверджувати, що 10 січня 2001 р. виповнюється 300 років створення Російської державної системи професійно-технічної освіти". Мудрістю і вболіванням за майбутнє пронизані його роздуми щодо історичної пам’яті: "Або ми будемо працювати, не знаючи, як працювали наші попередники, або згадаємо про накопичену найбагатшу духовну спадщину, котру маємо зберегти; або ми візьмемо з минулого досвіду необхідні для майбутнього уроку і висновки, або будемо повторювати помилки й припускатися нових".

Мужність у повсякденному житті

Наш профтехівський академік обурювався недооцінкою ролі профтехосвіти в соціально-економічному розвитку, нерозумінням істинних масштабів кризового стану народної освіти"процесом "знищення професійно-технічних училищ". Сергій Якович був винятково відвертою і принциповою людиною. Він ніколи не боявся піти на конфлікт в ім’я інтересів профтехосвіти і педагогічної науки. Кредо вченого чітко сформульовано в таких його словах: "У повсякденному житті найбільшою мужністю вважаю говорити правду тому, кому вона призначена. Якщо я відчуваю свою правоту, то ніколи не буду зважати на будь-чию думку, щоб довести свою правоту, і дію так, як підказують моя совість і серце".

Саме так він і діяв, незважаючи на регалії тих, хто ігнорував профтехосвіту і педагогічну науку. Нам не раз доводилося бути свідками того, як академік "громив", піддавав нещадній критиці чиновників найвищих рангів (і тодішнього ЦК КПРС, і ВЦРПС, і Державного Комітету СРСР з професійно-технічної освіти, і різних міністерств та відомств). Ось чому його нерідко в академічних кулуарах називали "танком". Нам би повчитися у С.Я. Батишева боротися за долю профтехосвіти України...

У статті "Чому риба не плаває" Сергій Якович з гіркотою писав: "Залишковий принцип фінансування, вкрай погане матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, низький престиж викладацької праці – все це прямі наслідки недалекоглядної політики в галузі народної освіти, котра прирікає її на систематичне відставання від змін у техніці, науці, технології виробництва". Вчений робить сміливий на той час висновок: "СРСР, напевно, єдина в світі країна, де заморожені кошти, котрі виділяються на народну освіту ... Сьогодні в цьому питанні ми подібні до рибаків-невдах, котрі зловили рибу, підсмажили, потім пустили її у ставок і дивуються, чому вона не плаває". На жаль, на початку ХХІ століття ця тенденція ще не зникла…

Вважаю за доцільне наголосити на винятковій цінності положень вченого щодо прогностичної орієнтації професійної освіти. Наведу лише один обґрунтований ним висновок щодо необхідності прогностичного підходу: "За допомогою прогнозування слід визначити, які зміни в перспективі відбудуться на виробництві; які професії будуть необхідні для обслуговування виробництва; яким рівнем знань, навичок та умінь мають володіти робітники, щоб кваліфіковано виконувати свою роботу; як під впли­вом науково-технічного прогресу зміняться умови праці робітників; які нові машини з’являться; які у зв’язку з цим виникають нові вимоги до підготовки робітників і якці завдання будуть розв’язуватися в майбутньому; які заходи необхідно здійснити, щоб з випередженням готувати навчально-матеріальну базу, підручники, посібники; як і коли здійснювати перепідготовку інженерно-педагогічних кадрів. Якщо кожний викладач і майстер бачить перспективи, чітко уявляє мету і завдання, то і сам навчальний процес набуває прогностичної спрямованості, позбавляє від проведення непотрібних заходів, орієнтує на відображення в навчальній практиці вимог виробництва".Цей висновок, опублікований у журналі "Педагогіка" (1998 р., № 6), дуже актуальний і в сучасних умовах.

Праці академіка "Виробнича педагогіка", "Наукова організація навчально-виховного процесу" та "Нариси історії професійно-технічної освіти" Президією Академії педагогічних наук СРСР відзначені преміями імені Н.К. Крупської, К.Д. Ушинського, академічною премією і золотою медаллю ВДНГ СРСР. За створення теорії і методики підготовки та підвищення кваліфікації робітників у 1998 р. вченому присуджена премія Президента Російської Федерації.

Результати організованих ним і здійснених за його керівництвом досліджень у галузі педагогіки професійної освіти і впровадження в практику прогресивних ідей, методик, рекомендацій дозволили значно підвищити ефективність підготовки кваліфікованих робітників.

Сергій Якович мав широке коло спілкування, красиво товаришував з багатьма вченими, підтримував їхні сміливі ідеї. Один з них – Едуард Георгійович Костяшкін, під керівництвом якого ще у 1973 р. я захищала кандидатську дисертацію в НДІ теорії та історії педагогіки АПН СРСР. Мої наставники на науковій ниві мали багато спільного, передусім – наукову чесність, сміливість, небайдужість, порядність, людяність, прогностичність у поглядах, бачення майбутнього. Це передусім С.Я. Батишев і Е.Г. Костяшкін.Сергій Якович був щедрим на доброту, любов до учнів і працівників закладів профтехосвіти і водночас строгим, принциповим і безкомпромісним у ставленні до високих чиновників у різних бюрократичних установах, які не розуміли ролі профтехосвіти у суспільстві і формально ставились до її потреб. Як школа, що й нині, вони не виродилися…

Любов до України

Сергій Якович дуже любив Україну. Він завжди з радістю їхав на Україну. Не раз зустрічався з учнями, викладачами й майстрами профтехучилищ Львівщини, Харківщини, Миколаївщини та столиці нашої держави.

Як вчений і патріот профтехосвіти, він з особливою увагою ставився до творчих пошуків інженерно-педагогічних колективів освіти, підтримував новаторські починання, цінував школи передового педагогічного досвіду, які в той час діяли на базі профтехучилищ у різних регіонах України. Де б не був Сергій Якович, – на конференції, семінарі чи нараді профтехосвітян, – завжди просив показати те училище, де ідеї професійної педагогіки народжуються, розвиваються і дають поштовх для добротворення у підготовці майбутніх робітничих кадрів. Він постійно дбав про науково-методичне забезпечення діяльності закладів профтехосвіти, про підготовку і видання підручників для учнів ПТНЗ.

Сергій Якович був щедрим на доброту, любов до учнів і працівників закладів профтехосвіти і водночас строгим, принциповим і безкомпромісним у ставленні до високих чиновників у різних бюрократичних установах, які не розуміли ролі профтехосвіти у суспільстві і формально ставились до її потреб.

Наш Академік шанував і високо оцінював діяльність системи профтехосвіти, завжди підтримував новаторські починання педагогічних колективів ПТНЗ у різних регіонах. Завдяки його підтримці в НДІ педагогіки Міністерства народної освіти УРСР було розпочато дослідження проблем теорії та історії професійно-технічної освіти, зокрема поєднання загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки.

Вчений неодноразово бував в Україні, брав участь у науково-практичних конференціях, нарадах і семінарах у Києві, Львові, Миколаєві, Харкові та інших містах нашої держави. Він завжди підтримував українських дослідників, спрямовував на сміливі експерименти, щедро здійснював наукове консультування українських дослідників. Автору цієї статті пощастило неодноразово спілкуватися з Велетом професійної педагогіки, консультуватися, радитися з ним, обмірковувати перспективні напрями досліджень з проблем наукового забезпечення підготовки кваліфікованих робітників в Україні. Завжди під час зустрічі з ним народжувалися нові задуми, творчі плани, котрі поступово реалізовувалися.

Перебування на Львівщині викликало у Сергія Яковича особливі хвилювання. Високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно йому у 1944 р. за героїзм, виявлений у Львівсько-Сандомирській стратегічній наступальній операції 1-го Українського фронту 13 липня – 29 серпня 1944 р. – одній з найбільших у Другій світовій війні. Він брав участь у визволенні Києва, у форсуванні Дніпра. "За висоту під Житомиром" нагороджений орде­ном Олександра Невського.

Педагогічна спадщина С.Я. Батишева відома і у вищих педагогічних навчальних закладах, і в науково-дослідних інститутах (не тільки системи НАПН України), а й у галузевих інститутах, у професійно-технічних училищах усіх областей України, а також на великих промислових підприємствах, де й нині в пошані професійне навчання безпосередньо на виробництві. Обґрунтовані ним прогностичні ідеї і положення нині творчо використовуються у реалізації Національної доктрини розвитку освіти, розробці Концепцій професійно-технічної та професійно-педагогічної освіти.

Сьогодні варто задуматися над висновком Патріарха професійної педагогіки про те, що "... незнання минулого, його забуття призводить до провалу сучасного й готує поразку в майбутньому" [2].

Такої поразки не буде за умови здійснення реальної державної політики, спрямованої на підготовку висококваліфікованого національного виробника, розвиток наукових досліджень з професійної педагогіки з урахуванням світових тенденцій неперервної освіти – освіти впродовж життя.

Глибокою турботою про долю педагогічної науки пронизана його остання прижиттєва стаття, опублікована в журналі "Профессиональное образование" (2000 p., № 2) під рубрикою "Чому ніхто не чує академіка С.Я. Батишева".

Не чути академіка С.Я. Батишева, не прислухатися до його порад було неможливо. Бо в них – велика сила, постійна праця Педагога – Борця і Творця на профтехосвітянських наукових теренах.

Одне із останніх інтерв’ю, опубліковане у другому номері журналу "Слово" за 2000-й рік, Сергій Якович закінчив латинським висловом: "Я зробив усе, що міг, хто може, нехай зробить краще". Після цього він додав – "і більше...".

Наукова школа Сергія Батишева: активне джерело

"Мене не буде, але має бути буття переходить в іншу якість. Я не зникаю…" – ці слова Патріарха глибоко схвилювали і мене, і кожного, хто добре знав його по науково-педагогічній ниві.

Ім’я видатного вченого, його ідеї, концепції і теорії не зникли. Їх творчо продовжує велика наукова школа вчених – дослідників проблем професійної педагогіки.

Після ознайомлення із списком кандидатів і докторів наук, науковим керівником яких був С.Я. Батишев, тодішній віце-президент АПН СРСР, академік А.Г. Хрипкова написала: "Браво, дорогий Сергій Якович! Ваше життя продовжується у Ваших учнях!". До цього хочеться додати: "Ваше життя продовжується у педагогічній спадщині, в теоретично обґрунтованих концепціях, нових напрямах розвитку педагогічної науки в незалежній Україні та інших державах".

Міжнародні Батишевські наукові читання – це унікальне явище. Воно народилося й утвердилося завдяки творчій ініціативі передусім вихованців наукової школи видатного вченого.

Історія цих наукових читань, на перший погляд, досить проста. Та водночас вона є досить складним науково-організаційним процесом, який поглиблюється, розширюється й набуває нових ознак. Народилася ця ідея в серці одного з достойних учнів Патріарха. Йдеться про доктора педагогічних наук, професора Іллю Мойсейовича Старикова. Він буквально "запалив" своєю ідеєю своїх колег з Миколаївського державного університету (нині – Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського), Південнослав’янського славістичного інституту, Південної академії підвищення кваліфікації кадрів, Мінпромполітики, а також Коледжу преси та телебачення. Саме керівники цих закладів (Нагорний, В.А. Скороходов, О. Биков, Г.О. Головченко) і стали активними членами оргкомітету з підготовки Перших читань.

Цю ініціативу науковців відразу ж підтримав Миколаївський міський голова В.Д. Чайка. Варто зазначити, що підтримав не віртуально, а і матеріально, і морально. Президент нашої академії В.Г. Кремень, члени Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти (нині Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України) не лише схвалили цю ідею, а й активно включилися в їх реалізацію.

Мимоволі виникає питання: чому саме в Миколаєві?

Передусім тому, що Миколаїв тісно пов’язаний з прогресивними ідеями професійної педагогіки. Ще на початку 20-х років минулого століття на Миколаївському суднобудівельному заводі імені Андре Марті були створені й успішно діяли перші структурні підрозділи Центрального інституту праці (ЦІП), який очолював О.К. Гастєв (автор праць з раціональної організації і культури праці, який у 1938 р. був необґрунтовано репресований).

У 70-х роках минулого століття в цьому місті був створений перший у колишньому СРСР Галузевий науковий центр по роботі з кадрами Міністерства суднобудівної промисловості. Тут розроблялися навчальні тренажери та оригінальні пристрої для виробничого навчання молодих робітників. Після експериментальної перевірки вони впроваджувались на суднобудівних підприємствах і в ПТНЗ Києва, Ленінграда, Владивостока та інших міст. На базі Чорноморського суднобудівного заводу та Заводу імені 61 Комунара неодноразово проводилися всесоюзні і всеукраїнські школи передового досвіду навчання на виробництві.

Саме в Миколаєві на базі ДП "Дельта – Лоцман" був створений тренажерний центр Міністерства транспорту України, оснащений найсучаснішими техніко-дидактичними засобами. Його очолював В.В. Бездольний – талановитий організатор підвищення кваліфікації працівників морського транспорту. З цим досвідом знайомилися і зарубіжні фахівці, і науковці – батишевці, і педагоги профтехосвіти.

До глибоких роздумів спонукає і хроніка Міжнародних читань, присвячених пам’яті академіка С.Я. Батишева:

2003 р.– Перші читання (м. Миколаїв) – "Сучасні проблеми вдосконалення професійної освіти, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів";

2007 р.– Другі читання (м. Миколаїв) – "Вдосконалення професійної підготовки робітників і спеціалістів як важливий чинник соціально-економічного розвитку України"

2009 р.– Треті читання (м. Миколаїв) – "Сучасна професійна освіта: проблеми, перспективи, досвід, вдосконалення";

2010  р – Четверті читання (м. Москва) – "Особливості професійного навчання в умовах світової економічної кризи;"

2011 р. – П'яті читання (м. Київ, м. Миколаїв) "Безперервна професійна освіта в умовах інформаційного суспільства: досвід, проблеми, шляхи реалізації".

До всіх п'яти читань були видані збірники наукових праць. В них вперше цілісно висвітлено найбільш важливі напрями, обґрунтовані цим видатним науковцем. Серед них: закони професійної педагогіки, розвиток професійної освіти в умовах ринкової економіки, наступність освітнього процесу неперервної освіти, прогностична орієнтація професійної освіти, компетентність як фактор у неперервній освіті, готовність педагогів до неперервної професійної освіти, методологічні питання створення оперативної системи професійної підготовки кадрів, особливості й переваги неперервної освіти, критерії оцінювання професійної підготовки та ін.

Поділяємо висновок директору Центру професійної освіти імені С.Я.Батишева М. Яковлевої, про те, що "Сергій Якович належить історії, а, як відомо, історія завжди є сучасною. Така багата наукова спадщина, яку для нас залишив академік С.Я. Батишев, його ідеї, втілені у життя або ті, що чекають свого часу, завжди є сучасними. Головним завданням учнів і послідовників Сергія Яковича є впровадження його наукових розробок, продовження наукових досліджень, які він планував".

Прогностичні ідеї Патріарха професійної педагогіки широко досліджуються і розвиваються науковцями Інституту професійно-технічної освіти, який очолює член-кореспондент НАПН України В.О.Радкевич, Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (директор академік І.А.Зязюн), Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти НАПН України (директор член-кореспондент Я.Г.Камінецький), Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України (директор Д.В.Гоменюк, ), Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників Університету менеджменту освіти (директор О.П.Ситніков).

Ці ідеї знайшли відображення в "Білій книзі національної освіти України" (2010 р.) та Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (2011 р.), підготовлених науковцями НАПН України. В них окреслено перспективи науково-методичного забезпечення розвитку професійної освіти і навчання в нашій державі з урахуванням глобалізаційних та інтеграційних процесів, динамічних змін на ринку праці, а також Батишевських положень щодо взаємодії науки, освіти і виробництва. Адже, за С.Я.Батишевим, "професійна педагогіка – не ізольована система знань, вона має відобразити цей процес, осмислити його і вплинути на нього». А для цього необхідно знати як закони виробництва, так і закони педагогіки".
Прес-служба НАПН України
16:33 14.09.2011
вул. Січових Стрільців, 52-А,
Київ, 04053, Україна
e-mail: info@naps.gov.ua