Розуміння необхідності змін в напрямі гуманізації освіти та висока мотивація на досягнення успіху серед педагогів, учнів і батьків – це ті фактори, які не лише сприяють оптимізації навчання, а й слугують підґрунтям психологічної готовності до позитивного сприйняття освітніх реформ. Для розв’язання таких завдань необхідна продуктивна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу. Працівник психологічної служби виконує об’єднувальну функцію, координуючи зусилля всіх суб’єктів навчально-виховної діяльності – учителів учнів, шкільної адміністрації, батьків.

Психологічна служба освіти передбачає два напрями діяльності – актуальний і перспективний. Актуальний напрям орієнтовано на вирішення нагальних проблем, пов’язаних із труднощами у вихованні та навчанні дітей, відхиленнями в поведінці, спілкуванні, формуванні особистості. Тому конкретна допомога дітям, вихователям, учителям, батькам – повсякденне завдання служби. Перспективний напрям орієнтований на розвиток індивідуальності кожної дитини, у чому реалізується теоретичне положення про таку можливість. Рівень розвитку здібностей дітей є різними, отже різними є і завдання, що їх вирішуватиме психолог разом з педагогами й батьками, враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини.
Головна мета психологічної служби освіти – психологічне здоров’я дітей – пов’язана, передусім, з перспективним напрямом діяльності, орієнтованим на своєчасний і повноцінний психічний, особистісний розвиток кожної дитини. Ця мета може бути реалізованою за умови постійного психолого-педагогічного супроводу дитини на різних вікових етапах її розвитку.

Візьмемо, наприклад, героя з популярного мультфільму «Як Петрик П’яточкін слоників рахував». Герой мультику Петрик – веселий, кмітливий, жвавий, комунікабельний, улюбленець колективу – з точки зору пересічного глядача, чудова дитина. Дамо йому психологічну характеристику: хлопчик дошкільного віку, з добре розвиненою уявою, гіперактивний, зі слабкою регуляцією емоційно-вольової сфери (імпульсивний, необережний, необачливий); скоріше вже має проблеми розвитку, що зростатимуть з емоційно-психічним і фізичним навантаженням при переході до школи. Чи потрібен Петрику психолог? Чим психолог міг би йому допомогти?

Завданням практичного психолога, який займається у дитячому садочку з дітьми дошкільного віку, є створення психолого-педагогічних умов, найбільш сприятливих для переживання дітьми свого дошкільного дитинства. Перспективою їх розвитку є сформованість повноцінної психологічної готовності до навчання у школі. Практичний психолог ніби заглядає у майбутнє дитини та намагається визначити, наскільки комфортно перейде вона з одного вікового періоду – дошкільного, у другий – шкільний, і що потрібно зробити, аби рівень психічного та особистісного розвитку дитини відповідав тим новим вимогам, що постануть перед дитиною у школі. Питання, чи потрібен Петрику психолог одразу стає риторичним. Так, потрібен, аби визначити перспективи розвитку Петрика й окреслити програму подолання теперішніх і майбутніх проблем.

Шкільний же психолог, який бере участь у прийомі дитини до першого класу, визначає рівень психологічної зрілості, передбачає перспективу подальшого психічного розвитку, а також становлення її особистості. Те, що дошкільний психолог розглядає як перспективи розвитку дитини та є метою його професійної діяльності, для шкільного психолога – актуальний рівень розвитку дитини.
Професійно грамотне вирішення завдань психологічної служби – дошкільного і шкільного психолога – в основному психопрофілактична робота. Якщо на одному із вікових періодів нормальні умови розвитку дитини порушуються, на наступному потрібно основну увагу зосереджувати на корекції та проводити спеціальну розвивальну роботу. Тому взаємодія спеціалістів-психологів, які працюють з дітьми різного віку, складає основу перспективного напряму діяльності психологічної служби. Перспективний напрям по суті захищає право кожної дитини на повноцінний психічний і духовний розвиток.
Як часто звертаються учні до психолога, щоб отримати консультацію? Якого віку? З якими питаннями? Що насправді їх хвилює?

Дані досліджень НМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України свідчать про наступне.
Приходять на консультації учні, починаючи з третього і закінчуючи одинадцятим класом. Найчастіше звертаються за допомогою до психолога підлітки. Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослості. Його часто називають критичним, оскільки організм має підвищену чутливість до зовнішніх і внутрішніх впливів, що са-ме в цей час призводять до дуже важливих, часто безповоротних наслідків.
Основні групи проблем на особистісному рівні, з якими учні звертаються до психолога, такі: інтерес до психології як науки; бажання дізнатись більше про себе, краще себе зрозуміти; відсутність конкретних життєвих цілей; вибір майбутньої професії. На рівні мікрогрупи труднощі проявляються у трьох сферах: у сім’ї (нерозуміння з боку батьків; відсутність спільних інтересів, емоційного контакту), у стосунках з учителями (неприйняття позицій і вимог дорослих, відсутність поваги і визнання авторитетів, авторитарність учителя), у спілкуванні з ровесниками (з особами протилежної статі, вибудовування бажаних стосунків, прагнення до підвищення статусу і ролі у групі, невміння виявити власні почуття).

Чи звертаються батьки до практичного психолога за допомогою? Так, звертаються. Основні проблеми, з якими приходять до фахівців психологічної служби батьки, це підготовка дітей до школи, відсутність у них інтересу до навчання, погана пам’ять, неуважність, неорганізованість, несамостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудливість, ставлення дитини до дорослих у сім’ї, до молодших (старших) сестер і братів, питання профорієнтації.