Під час серпневих веб-конференцій, що проводили фахівці Національної академії педагогічних наук України, зокрема йшлося про створення умов для цілісної самореалізації дитини, партнерство шкіл і громадських організацій, формування національно-культурної ідентичності. Про це розповідає Іван БЕХ, директор Інституту проблем виховання НАПН.

Пріоритетом суспільства є духовно розвинена особистість, і без досягнення цієї мети важко говорити про якісну освіту. Сучасне виховання ґрунтується на гуманітарній методології, яка пов’язана з філософією людиноцентризму, психолого­педагогічним осмисленням життя зростаючої особистості у високій культурі.

На зміну інформаційно­знаннєвій моделі освіти нині йде освіта цілісно­розвивальна, орієнтована на створення умов для розвитку духовності зростаючої особистості на основі загальнолюдських і національних цінностей, надання допомоги в життєвому самовизначенні, громадянській і професійній компетентності й цілісній самореалізації. У рамках цієї парадигми й було представлено розвивально­виховні методики на серпневих веб­конференціях для вчителів «Учені НАПН України – українським учителям». Їх головна ідея – забезпечення максимальної активності особистості, яка зростає.

За способами реалізації виховання має розгортатися згідно з концепцією «Нова українська школа» як процес духовної взаємодії, взаєморозуміння, глибинно­щирого спілкування, рівноправних дружніх відносин вихователів і вихованців.

Співробітники Інституту проблем виховання, зокрема, презентували освітянській спільноті такі тематичні блоки:

• формування в учнівської молоді готовності до захисту Віт­чизни;
• національно­патріотичне виховання: нові виклики та досягнення;
• патріотичне виховання за програмою «З Україною в серці»: інтерактивні методики;
• формування соціальної компетентності дитини в умовах ДНЗ;
• навчання фізичної культури в основній школі;
• концептуальні завдання мистецької освіти України на сучасному етапі.

Захист Вітчизни

У контексті військово­патріотичного виховання підростаючої особистості нині особливою увагою користується організація навчально­виховного процесу з предмета «Захист Вітчизни». Під час веб­конференції науковий співробітник лабораторії фізичного розвитку та здорового способу життя Інституту проблем виховання НАПН Борис Шаповалов наголосив, що виконання концепції вивчення цього навчального предмета в загальноосвітніх навчальних закладах дасть змогу не тільки ефективніше організовувати навчально­виховний процес, а і підвищити престиж військової служби як виду державної служби й культивувати ставлення до солдата як до державного службовця.

У сучасному світі особливо важливими є питання формування готовності громадян до дій в екстремальних ситуаціях. Тому актуальним є впровадження у процес формування готовності допризовної молоді до захисту Вітчизни сучасних технологій, які є складовою частиною поліцейського хортингу. Це – Поліцейська система самозахисту і контролю (ПССК) і Система самозахисту та виживання (ССВ).

Завідувач лабораторії громадянського та морального виховання Інституту проблем виховання НАПН Тетяна Окушконаголосила на партнерстві ЗНЗ і громадських організацій у національно­патріотичному вихованні. Партнерство може ефективно розгортатися у площині чотирьох наскрізних ліній в освіті: громадянська відповідальність, здоров’я і безпека життєдіяльності, екологічна безпека та сталий розвиток. Сьогодні Інститут проблем виховання НАПН України спроможний разом зі школами, які готові до такого співробітництва, розпочати підтримку пілотних проектів партнерства ЗНЗ і громадських організацій. Разом з тим, нині доцільно розглядати інші формати партнерства, як­от: об’єднану мережу партнерів, педагогічний клуб партнерів­новаторів чи міське об’єднання соціальних партнерів. У сучасних умовах ефективними у національно­патріотичному вихованні дітей і молоді є інноваційні форми і методи роботи. Це, зокрема, тренінгові технології з національно­патріотичного виховання та критичного мислення, ігри­репортажі «Видатні імена сучасної України», «Видатні українці, що прославили Батьківщину»; звіт­мандрівка «Білі плями на карті України», «Сюжетні замальовки рідного краю», «Моя земля – земля моїх батьків»; патріотичні флешмоби; презентація роликів (мультфільмів), соціальної реклами на патріотичну тематику, виготовлених дітьми й учнівською молоддю; реальні або віртуальні подорожі (історичними музеями України чи місцями історичних подій); конкурси есе, біографічних розвідок; дебати на патріотичну тематику та ін.

У доповіді наукового співробітника лабораторії громадянського та морального виховання Інституту проблем виховання НАПН Катерини Журби було розглянуто виклики формування національно­культурної ідентичності (ідеологія, цінності, релігія, історична упередженість, маніпулювання свідомістю) та чинники (історична правда, історична пам′ять, національні ідеали, національна гідність, національна самосвідомість, патріотизм). Формування національно­культурної ідентичності ґрунтується на національному світогляді, національній культурі, мові, національній ідеї та базових моральних цінностях (свобода, любов, відповідальність, гідність, справедливість), що характеризують національно­культурну ідентичність особистості, рівень її вихованості. Усе зазначене обумовлено необхідністю осягнення й засвоєння національно­культурних цінностей українського народу, поновлення історичної пам’яті, збереження національної аутен­тичності та традицій. Водночас формування національно­культурної ідентичності має здійснюватися на основі рівноправного діалогу з усіма етносами і народами, що проживають на теренах України.

Інтерактивні методики

Ефективне застосування інтерактивних методик з національно­патріотичного виховання за програмою «З Україною в серці» представили заступник директора з науково­експериментальної роботи Інституту проблем виховання НАПН Жанна Петрочко та завідувач лабораторії фізичного розвитку та здорового способу життя Валентина Кириченко. Вони наголосили: в національно­патріотичному вихованні надзвичайно важливо використовувати арт­технології, що дає змогу передавати соціально­важливу інформацію за допомогою яскравих художніх образів, збурюючи емоційну сферу особистості. Зокрема, запропоновано використовувати наступні арт­технології:

• технології сучасного театру (публіцистична вистава, пластично­хореографічна вистава, драматична вистава, гумористична вистава);
• художньо­прикладні технології (колажування, графіті, 3D­інсталяції, інфографіка);
• ігрові технології (народні, військово­спортивні, сюжетно­рольові з елементами театралізації, історико­спортивні ігри, зокрема: «Сокіл» («Джура»), «Хортинг», «Козацькі забави», «Юний прикордонник», «Юний поліцейський» тощо);
• фото– й відеотехнології (фотовиставки, фотоконкурси, фотофільми, відеоролики, анімаційні фільми);
• івент­технології (квести, флешмоби, перформанси).

Такі технології максимально відповідають інтересам і потребам нинішньої юні, яка звикла сприймати світ крізь призму «кліпового мислення», яскраві дисплеї мобільних телефонів чи монітори комп’ютерів. Саме тому арт­технології можуть стати дієвим інструментом формування патріотичної позиції молодої людини у ставленні до процесів, які відбуваються зараз в українському суспільстві, й водночас допоможуть оновленню методичного інструментарію педагогів і вихователів.

Одним із провідних напрямів державного стандарту в галузі дошкільної освіти та державного стандарту середньої загальноосвітньої школи є спрямованість на реалізацію принципу дитиноцентризму, забезпечення життєдіяльності дитини як важливої складової повноцінного розвитку особистості. У контексті розуміння таких вимог і розгорталися доповіді співробітників лабораторії дошкільної освіти Інституту проблем виховання НАПН Ольги Рейпольської (завідувача), Світлани Васильєвої, Олени Острянської. Науковці виокремили пріоритетні напрями спрямування виховної роботи з дошкільником: інтеграція в соціум, спілкування та спільна діяльність, формування відповідальності, совість як внутрішня етична інстанція, статус, авторитет. Оновлення змісту, форм і технологій виховної роботи відбувається шляхом урізноманітнення форми організації освітнього процесу.

Наступність ланок

Провідний науковий співробітник лабораторії дошкільної освіти і виховання Інституту проблем виховання НАПН Вікторія Рагозіна актуалізувала проблему забезпечення наступності освітніх ланок – дошкільної і початкової шкільної у системі загальної освіти України, що особливо важливо в умовах освітньої реформи. Пріоритетні напрями наступності: погодження мети освіти у дошкільній і початковій освіті; збагачення освітнього змісту початкової школи різними видами дитячої діяльності творчого характеру й водночас усунення регламентованого навчання у дошкільних та осучаснення форм і методів роботи з дітьми у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах.

Пріоритетними є інтерактивні методи навчання й виховання, серед яких найбільший розвивально­виховний ефект забезпечують такі: полілог, «акваріум», «мікрофон», «мозкова атака», «броунівський рух», моделювання, складання інтелектуальних карт, розв’язання проблемно­практичних ситуацій, конструювання понять, проектів.

Сучасне розуміння системи компетентностей особистості, зумовлене, зокрема, підготовкою нового освітнього стандарту, висвітлила завідувач лабораторії естетичного виховання та мистецької освіти Інституту проблем виховання НАПН Оксана Комаровська. По­перше, компетентності формуються в учня наскрізно – від початку навчання до випуску зі школи; по­друге, потребують порівняльної рефлексії відносно вимог попереднього державного стандарту (редакція 2011 року), в якому також було закладено компетентнісний підхід.

Створення художньо­освітнього простору школи дає змогу інтегрувати: по­перше, зміст різних предметів художньо­­естетичного циклу; по­друге, зміст мистецьких дисциплін та інших, немистецьких предметів; по­третє, навчальний і виховний компоненти освітнього процесу. Актуальною є методика художньої драматургії уроків мистецтва та позакласних виховних заходів мистецького і немистецького змісту.

Форми естетико­виховної роботи мають визначатися в кожному закладі на основі попереднього прогнозування, що спирається на встановлення взаємодії структурних компонентів художньо­освітнього простору (художніх подій і діяльності суб’єктів з їх організації та змістового напов­нення художньо­предметного поля закладу).

Так тематичне проблемне поле демонструє розгортання науково­педагогічної рефлексії співробітників Інституту проблем виховання НАПН України відповідно до актуальних суспільних тенденцій та освітніх трендів.

Іван БЕХ